Рішення № 95119543, 24.02.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1196/20

провадження № 2-а/131/16/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2021м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Балтака Д.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Фролова П.М. та Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Фролова П.М. та Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 950557 від 02.10.2020 р. Даною постановою до позивача по справі було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 (п`ятсот десять гривень 00 коп.) грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 132-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 02 жовтня 2020 р. працівниками Укртрансбезпеки проводився габаритно ваговий контроль транспортного засобу, яким керував його довіритель. За результатами даного контролю були складені відповідні довідка та акт про перевищення нормативно-вагових параметрів. В результаті даних подій було винесено оскаржувану у судовому порядку постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у справі про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись із змістом даної постанови представник позивача зазначає, що у її змісті вказано на порушення його довірителем пункту 22.5. Правил дорожнього руху, оскільки за наслідками габаритно-вагового контролю встановлено, що навантаження на вісь перевищує нормативно допустимі. Однак, на даний час жодним уповноваженим державним органом не затверджено методики проведення габаритно-вагового контролю, без якої проводити такий контроль неможливо.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 28.10.2020 р. було відкрито провадження у адміністративній справі та зобов`язано відповідача надати відзив на адміністративний позов.

25 листопада 2020 р. на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, у змісті якого представник Управління патрульної поліції Одеської області ДПП заперечуючи з приводу задоволення позову зазначає, що співробітники поліції безпосередньо не здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, яким керував позивач по справі, а під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та при винесені оскаржуваної постанови керувались документами, які були складені Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області за результатами такого контролю.

26 листопада 2020 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зміст якого зазначає, що винесення інспектором 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Фроловим П.М. постанови про накладення адміністративного стягнення відбулось на підставі документів, які були складені за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, які в свою чергу не містять достовірних даних про обладнання на якому такий контроль здійснювався, зокрема якими вагами проводилось зважування, чи проходили вони повірку та процедуру відповідності, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувалась дана похибка під час зважування вантажу.

У зв`язку із чим, представник позивача вважає, що наявність зазначених обставин виключає можливість взяття за основу для притягнення позивача до адміністративної відповідальності документів складених працівниками Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області за результатами зазначеного габаритно-вагового контролю.

26 листопада 2020 р. на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення, у відповідності до яких останній із посиланням на приписи статті 222 КУпАП зазначає, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене частиною 1 статті 132-1 КУпАП та вказує на те, що окремі недоліки оскаржуваної у судовому порядку постанови не можуть бути належною підставою для її скасування. Крім того, до суду була надана заява про залучення до участі у даній справі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 26.11.2020 р. до участі у даній справі залучено Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 21.01.2021 р. вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до судового розгляду із викликом сторін до судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши адміністративну справу, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що згідно наказу товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дар" від 21.09.2020 р. № 61 позивач по справі - ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів з 22.09.2020 р. на період виконання сільськогосподарських робіт з відрядно-погодинною оплатою праці.

У відповідності до договору оренди транспортного засобу № 21/08/1 від 21.08.2018 р. товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дар" приймає у тимчасове володіння та користування транспортний засіб „MAN TGX 26.540" реєстраційний номер НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом марки „INTER CARS NW" реєстраційний номер НОМЕР_2 із зобов`язується сплачувати орендну плату фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 21.08.2018 р. є власним даного рухомого майна.

Згідно товарно-транспортної накладної № 498 від 02.10.2020 р. водій ОСОБА_1 на автомобілі „MAN TGX 26.540" реєстраційний номер НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом марки „INTER CARS NW" реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснював перевезення кукурудзи урожаю 2020 року загальною масою 40,7 тон, з пункту навантаження у с. Леухи Іллінецький район Вінницької області до пункту розвантаження с. Дачне Одеської області.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 02 жовтня 2020 р. о 22:00 позивач керуючи транспортним засобом „MAN TGX 26.540" реєстраційний номер НОМЕР_1 в Одеській області Біляєвський район автомобільна дорога М-05 Київ - Одеса 452 км + 811 м зі спеціалізованим напівпричепом марки „INTER CARS NW" реєстраційний номер НОМЕР_2 при зважені на ППВК було встановлено, що навантаження на строєну вісь складало 23,29 тони та дозволу на таке перевезення не мав.

Таким чином, згідно змісту даної постанови позивач порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306 та скоїв правопорушення передбачене статтею 132-1 КУпАП. У зв`язку із зазначеним інспектором 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Фроловим П.М. було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складено постанову серії ДПО18 № 950557 від 02.10.2020 р. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 (п`ятсот десять гривень 00 коп.) грн. Оскаржувана постанова підписана особою, яка її винесла, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; під час складення постанови зауважень та пояснень позивач не надавав.

Як вбачається із змісту довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.10.2020 р. № 0005268, доданої до постанови та акту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.10.2020 р. № 037606 на автомобільній дорозі М-05 Київ - Одеса 452 км + 811 м Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля „MAN TGX 26.540" реєстраційний номер НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом марки „INTER CARS NW"реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті якого виявлено навантаження на одну строєну вісь 23,29 тони.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України „Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 р. № 2862-IV, який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг та Правилами дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України „Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-ХІІ учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Змістом пункту 1.10 ПДР України зазначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю. Згідно із пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.4.2 ПДР України у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Згідно пункту 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 р. № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 р. № 879 „Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування". Відповідно до пункту 2 цього Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль-це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль-визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку № 879).

У відповідності до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 р. № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

У пункті 22.5 ПДР України закріплено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м, за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідальність за статтею 132-1 КУпАП настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та порушенні правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

За змістом статті 33 Закону України „Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пунктів 1 та 8 частини 1 статті 35 Закону України „Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VІІІ визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху та якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Згідно статті 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною 1 статті 132-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У пункті 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованого у Мінюсті України 10.11.2015 р. за № 1408/27853 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 132-1 КУпАП. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 132-1 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 283 КУпАП унормовано, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Таким чином, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В свою чергу, суд наголошує на тому, що при дослідженні змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що остання не відповідає приписам статті 283 КУпАП та не відповідає законодавчо затвердженій формі, а саме, додатку 5 Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395.

Так, дана постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 950557 від 02.10.2020 р. не містить зазначення за якою саме частиною статті 132-1 КУпАП інспектором патрульної поліції були кваліфіковані дії позивача.

У відповідності до примітки до статті 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Таким чином, відсутність у змісті оскаржуваної у судовому порядку постанови посилання на відповідну частину статті 132-1 КУпАП виключає можливість надання судом правової оцінки вірності визначення особою, якою було складено дану постанову, належного суб`єкта винного у даному адміністративному правопорушенні, а саме водія, власника (співвласника) або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

При цьому суд відхиляє посилання представника Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції на те, що даний окремий недолік не може бути підставою для скасування постанови, оскільки зазначений дефект постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 950557 від 02.10.2020 р. має суттєве правове значення у даній ситуації та є фактично визначальним для того, щоб прийти до цілком обґрунтованого висновку про невідповідність змісту зазначеної постанови вимогам Закону, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

У своїй постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Суть зазначеного положення продубльована й у змісті постанови Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним.

У відповідності до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Змістом частини 2 статті 19 Конституції України визначено органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Виходячи із приписів статті 9 КАС України, суд дійшов висновку, що в діянні позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду справи в суді не доведено наявність протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, якою було б порушено вимоги статті 132-1 КУпАП, тобто не доведено самого факту вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 950557 від 02.10.2020 р. підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а провадження у справі закриттю.

В свою чергу, в частині заявлених позовних вимог до інспектора 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Фролова П.М., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до положень статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Наведені вище норми законодавства свідчать, що інспектор поліції виконує владні управлінські функції, не у власних особистих інтересах, а діє від імені та на виконання функцій та завдань органів Національної поліції. Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 р. у справі № 642/5915/19 (провадження № К/9901/35638/19).

При цьому, аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 132-1 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-1 КУпАП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань „від імені органів Національної поліції" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.

Аналогічні за своїм змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 р. у справі № 724/716/16, від 17 червня 2020 р. у справі № 127/6881/17 та від 17 вересня 2020 р. у справі № 742/2298/17. У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, тобто той орган Національної поліції, у складі якого проходить службу інспектор 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Фролов Павло Михайлович.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі „Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Національної поліції України на кориться позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 (чотириста двадцять грн. 40 коп.) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 73-77, 90, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 132-1, 245, 247, 251, 283, 288 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 2 батальйону 6 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Фролова Павла Михайловича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 (п`ятсот десять гривень 00 коп.) грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 950557 від 02.10.2020 р. та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 (чотириста двадцять грн. 40 коп.) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: