Ухвала суду № 95118174, 24.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2984/21

Провадження № 2/755/2175/21

УХВАЛА

"24" лютого 2021 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 755/2984/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 на їх користь кошти в розмірі по 77 593,00 грн кожному, треті особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

22 лютого 2021 року, тобто після пред`явлення позову, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просять вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачу ОСОБА_3 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідача

5 532,5 Доларів США, що в гривневому еквіваленті на час звернення до суду становить 155 186,00 грн. Враховуючи, що відповідач може розпорядитися спірним майном на власний розсуд: продати або подарувати належну йому частину квартири, та той факт, що відповідач не має іншого майна, яким можна було б забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існує реальна загроза відчуження спірної частини квартири. Крім того, на даний час в Дніпровському районному суді міста Києва розглядається позов ОСОБА_3 , в якому він просить визнати за ним право власності на належну ОСОБА_4 частину квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, у разі відчуження відповідачем належної йому частини квартири, позивачі будуть позбавлені можливості стягнути з нього компенсацію за належну їм частину квартири.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року

№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Виходячи з цього, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 155 186,00 грн, мотивуючи тим, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить в рівних частках їхній матері ОСОБА_4 та їхньому батькові, відповідачу у справі, ОСОБА_3 , придбана за належні їм кошти, які вони отримали від реалізації іншого житла. Оскільки відповідач відмовляється відшкодувати вкладену ними суму в купівлі квартири в добровільному порядку, а також має намір в судовому порядку визнати право власності на всю квартиру, вони змушені були звернутися до суду за захистом своїх прав.

У поданій заяві про забезпечення позову позивачі просять накласти арешт на належну відповідачу частку квартири, посилаючись на те, що відповідач може відчужити свою частку квартири на користь інших осіб, що унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову.

Із зазначених заявником обставин і долучених доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, виходячи з такого.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, натомість у заяві про забезпечення позову посилаються на те, що відповідач має намір відчужити належну йому частку спірної квартири.

Суд не вбачає взаємозв`язку між наведеними у заяві про забезпечення позову обставинами та заявленими позовними вимогами. Квартира, на яку позивачі просять накласти арешт, не є предметом спору за даним позовом, а обґрунтування позивачами заявлених вимог тим, що вказана квартира була придбана за належні їм кошти, які вони просять стягнути з відповідача, потребує доказуванню.

Крім того, жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих припущень щодо намірів відповідача відчужити належну йому частину квартири, на яку позивачі просять накласти арешт, до заяви про забезпечення позову не долучено.

Також заявники не обґрунтували, в чому саме полягає ризик неможливості виконання рішення про ймовірне задоволення позову або суттєве ускладнення виконання такого рішення у разі, якщо не буде застосовано вказаного заходу забезпечення позову, а враховуючи предмет спору за даним позовом (грошові кошти) та ціну позову, суд вважає, що вжиття заходу забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, є неспівмірним заявленим позовним вимогам.

Керуючись статтею 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 755/2984/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя О.О. Хромова