Рішення № 95116048, 24.02.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5874/20

Провадження № 2/524/482/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Погрібняк О.М.,

секретар судового засідання Швидь Я.В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив :

21.09.2020 позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просило стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.03.2007 у розмірі 75566,10 грн., яка складається з 3822,60 грн. заборгованості кредитом, 70450,35 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1293,15 грн. пені та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що 12.03.2007 між ним та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами цього договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 31.07.2020 у нього утворилася заборгованість у розмірі 75566,10 грн., яка складається з 3822,60 грн. заборгованості кредитом, 70450,35 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1293,15 грн. пені.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.03.2007.

Ухвалою судді від 17.11.2020 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна його заява з проханням розглянути справу без його участі. (а.с. 50)

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Ураховуючи те, що представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст. ст. 280-281 ЦПК України .

За ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 12.03.2007 відповідачем у справі ОСОБА_1 підписано заяву, в якій зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. (а.с. 16)

В заяві від 12.03.2007 зазначено, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році.

За договором позивачем відповідачу видано картки № НОМЕР_1 зі строком дії до лютого 2014 року, № НОМЕР_2 зі строком дії до листопада 2015 року, № НОМЕР_3 зі строком дії до березня 2019 року та № НОМЕР_3 , строк дії якої - до березня 2019 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.15).

Кредитні кошти позивачем відповідачу надані у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с. 16)

Таким чином судом встановлено, що термін дії зазначеного кредитного договору до 31 березня 2019 року.

Після укладення договору банком кредитний ліміт позивачу визначений у розмірі 2000,00 грн., після чого неодноразово змінювався, 16.01.2020 - визначений у розмірі 0,00 грн., що підтверджується даними довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.14).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.03.2007, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов ознайомився і погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент підписання відповідачем заяви взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати штрафних санкцій за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка умов та Правил надання банківських послуг із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, в якій зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Виходячи з наведеного, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку з цим суд вважає, що пеня в розмірі 1293,15 грн. нарахована позивачем безпідставно та не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Відтак, у межах строку кредитування до 31.03.2019 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти, визначені умовами кредитного договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Починаючи з 01.04.2019 позивач міг нараховувати три проценти річних від простроченої суми відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК Українипісля спливу строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 12.03.2007 вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами після звершення строку кредитування - 31.03.2019. Розмір таких безпідставно нарахованих процентів становить загалом 38178,06 грн. На цю суму підлягає зменшенню розмір заборгованості відповідача за процентами за користування кредитними коштами.

Виходячи з наведеного розмір процентів за користування кредитними коштам, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 70450,35 грн. -38178,06 грн.=32272,29 грн.

Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 3822,60 грн., та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 32272,29 грн., а всього 36094,89 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено на 47,77%, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1004,13 грн. на відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 77, 78, 81 ЦПК України, статтями 207, 633, 634, 1046, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

вирішив:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.03.2007 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12.03.2007 у розмірі 36094,89 грн., з яких заборгованість за кредитом 3822,60 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 32272,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1004,13 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене через Автозаводський районний суд м. Кременчука до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО 305299.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Погрібняк О.М.