Рішення № 95114004, 23.02.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1664/20

провадження №2/176/42/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 10161,20 грн. за кредитним договором №б/н від 03.11.2010 року, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 03.11.2010 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту.

Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої, станом на 07.09.2020 року складає 10161,20 грн.з яких:6728,13 грн.- заборгованість за тілом кредита, 6728,13 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредита, 1446,63 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 1986,44 грн.- нарахована пеня.

Позивач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. ри цьому, в позовній заяві представником ОСОБА_2 зазначено про розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у письмовому клопотанні просить розгляд справи проводити за її відсутності, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі з урахуванням доводів викладених у позовній заяві.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначає, що відмітка в заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, що погоджені її підписом, не може бути належним доказом ознайомлення на погодження саме з цією редакцією умов на якій наполягає банк. Відсутність підпису на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати про погодження таких умов.

Окрім того вказує на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідна банківська картка передбачена умовами заяви-анкети була видана як і не надано відомостей, що підтверджують тип та строк дії картки, що є істотними умовами договору та не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку (встановлення кредитного ліміту, його розмір).

Наданий позивачем розрахунок є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку.

Також згідно ст.258 УК України встановлено спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафе, пені)строком один рік , однак в розрахунку наданого позивачем на підтвердження своїх позовних вимог цей строк порушено. Враховуючи викладені доводи просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2010 року між ПАТ КБ ПриватБанк (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено договір б/н.(а.с.12).

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору позивачем надано анкету-заяву від 03.11.2010 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка хоч і містить підпис від імені ОСОБА_1 проте не містить даних, якою послугою мала намір скористатись позичальник та яку картку просила оформити на своє ім`я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком видано відповідачу відповідно до її заяви, її індивідуального номеру, строку дії та який кредитний ліміт їй було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), як це передбачено нормами ст. ст. 207, 1055 ЦК України.

Також у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з вимогами ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги статей 1049,1054 ЦК України, у зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту.

Судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджується випискою по договору станом на 09.09.2020 року (а.с.47-51).

Таким чином, враховуючи наведені норми закону, умови договору, невиконання відповідачем добровільно зобов`язань щодо повернення використаних кредитних коштів, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 6728,13 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить також стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 6728,13 грн., що співпадає за розміром заборгованості за тілом кредиту. Проте, суд виходить з того, що загальна заборгованості за «тілом» кредиту та заборгованість за простроченим «тілом» кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Тому суду не доведено позивачем правомірність стягнення простроченого «тіла» кредиту за наявності заборгованості за «тілом» кредиту. Тому позов в частині стягнення простроченого «тіла» кредиту задоволенню не підлягає.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України та пеню .Банк, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.11.2010 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.11.2010 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1986,44 грн. слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 1446,63 грн. слід зазначити наступне.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, посилався на зміни внесені 01.03.2019 року до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, за якими у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України відсотки встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомилася зі змінами до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг від 01.04.2019 року щодо нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» та що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили та погодили договором розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення процентів, розрахованих по ст.625 ЦК України, не підлягають задоволенню.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути лише заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.11.2010 року у розмірі 6728,13 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), залишивши без задоволення позовні вимоги в іншій частині.

Згідно п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1391,82 грн.(6728,13 х 2102,00/10161,20).

На підставі викладеного, у відповідності з зазначеними нормами закону і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Жовті Води, Дніпропетровської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського, буд 1Д, адреса для листування: Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, буд. 50 адреса знаходження місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.11.2010 року у розмірі 6728,13 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Жовті Води, Дніпропетровської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, буд. 50адреса знаходження місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1391,82 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А.Павловська

Дніпропетровської області