Рішення № 95113949, 23.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6501/20

2/212/556/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді: Чорного І.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Поперечної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В:

в вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на підприємстві відповідача 19.09.1986 р. – 12.08.1987 р. підземний шляховий робочий, дільниця 14, шахти «ім. Артема» РУ ім Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

12.03.1987 р. в 5 годині 45 хвилин по наряду начальника дільниці №14 ОСОБА_2 виданого через гірничого майстра ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повинен був розвантажувати кріпильні матеріали на горизонті 955 метрів в місцях виконання кріпильних робіт. В процесі роботи гірничий майстер змінив наряд позивачу без узгодження з начальником дільниці. ОСОБА_1 виконував роботи по супроводженню вантажу з прохідником. Наприкінці робочої зміни позивач почав зкріплювати електровоз до складу вагонів. Під час зкріплення він став правою ногою поміж двома рельсами, електровоз накотився та травмував праву ногу позивача. Першу допомогу позивач отримав в відділенні КЗ «Криворізька міська лікарня №5» ДОР».

Запис медичної карти з КЗ «Криворізька міська лікарня №5» ДОР підтверджує «Травма виробнича 1987 року. Оперувався у 5 лікарні з приводу відкритого перелому н/з правої голені. Перелом ускладнився остеомелітом».

По факту трудового каліцтва було складено Акт №3/3 про нещасний випадок від 12.03.1987р., де в п. 15 зазначено, що причинами нещасного випадку позивача є: використання робітників не за спеціальністю. Низька трудова та технологічна дисципліна серед робочих та ІТР дільниць ВКБ.

За висновком МСЕК від 12.08.1987 року серії № 167171 позивачу була встановлена 2 група інвалідності та 80 % втрати працездатності первинно. Згідно довідки МСЕК від 13.09.1989 року № 087178 позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 60 % втрати працездатності. За висновком МСЕК від 15.03.1993 року серія ВТЕ 29 №016492 позивачу встановлено 60% втрати працездатності та 3 група інвалідності безстроково. Позивач потребує «санаторно-курортне лікування».

Позивач зазначає, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда». Із переходом майнових прав до відповідача відповідно перейшли не тільки права користування та розпорядження майном і обов`язки, включаючи відшкодування моральної шкоди спричиненої працівникам які отримали ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків на вказаній шахті. У зв`язку з чим, просить суд стягнути на його користь 188 920,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року відповідачу продовжено строк розгляду справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 19.09.1986 року прийнятий на шахту «ім. Артема» підземним шляховим робочим, пропрацював там до 12.08.1987 року та був звільнений з підприємства на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України по інвалідності 2 групи (трудове каліцтво).

12 березня 1987 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, а саме: 12.03.1987 р. в 5 годин 45 хвилин по наряду начальника дільниці №14 ОСОБА_2 виданого через гірничого майстра ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повинен був розвантажувати кріпильні матеріали на горизонті 955 метрів в місцях виконання кріпильних робот. В процесі роботи гірничий майстер змінив наряд позивачу без узгодження з начальником дільниці. ОСОБА_1 виконував роботи по супроводженню вантажу з прохідником. Наприкінці робочої зміни позивач почав зкріплювати електровоз до складу вагонів. Під час зкріплення він став правою ногою поміж двома рейками, електровоз накотився та травмував праву ногу позивача. Першу допомогу позивач отримав в відділенні КЗ «Криворізька міська лікарня №5» ДОР».

Відповідно до п. 15 акту про нещасний випадок № 3/3 від 12.03.1987 року, складеного комісією з розслідування нещасного випадку на виробництві, причинами нещасного випадку позивача є: використання робітників не за спеціальністю. Низька трудова та технологічна дисципліна серед робочих та ІТР дільниць ВКБ.

За висновком МСЕК від 12.08.1987 року серії № 167171 позивачу була встановлена 2 група інвалідності та 80 % втрати працездатності по трудовому каліцтву, первинно.

Згідно довідки МСЕК від 13.09.1989 року № 087178 позивачу встановлено 3 групу інвалідності та 60 % втрати працездатності по трудовому каліцтву.

За висновком МСЕК від 15.03.1993 року серія ВТЕ 29 №016492 позивачу встановлено 60% втрати працездатності та 3 група інвалідності безстроково. Позивач потребує «санаторно-курортне лікування».

У відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Згідно до п.38 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових відносин, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 №492 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Правил) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що з 19.09.1986 по 12.08.1987 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем, отримав трудове каліцтво. Висновком МСЕК від 12.08.1987 йому вперше було встановлено втрату 80% професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом та другу групу інвалідності. При подальших переоглядах процент втрати працездатності зменшився. Висновком МСЕК від 15.03.1993 року ОСОБА_1 встановлено втрату 60% професійної працездатності по трудовому каліцтву безстроково та встановлено другу групу інвалідності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою професійної працездатності первинно виникло у позивача у 1987 році.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профспілкового органу й потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії в трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно з ст.440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш ніж 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

У відповідності до роз`яснень викладених у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров`я, відчуття болю.

Зазначені обставини наступили у позивача у зв`язку із нещасним випадком на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, який призвів до встановлення стійкої втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону в поєднанні з ст.ст. 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. №6-207цс14, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У відповідності до роз`яснень викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами) у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Доводи представника Відповідача зазначені у відзиві, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова на якому працював позивач спростовуються, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2020 року у справі №212/8630/19, в ході розгляду якої встановлений факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виходячи з наступного.

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта № 1 «ім. Артема», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Таким чином, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями Позивача про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу. Отже позовні вимоги ОСОБА_1 до Відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Із медичних документів -медичної карти з КЗ «Криворізька міська лікарня №5» ДОР позивача, встановлено ушкодження, що отримав позивач, а саме, в зазначеній карті міститься запис - «Травма виробнича 1987 року. Оперувався у 5 лікарні з приводу відкритого перелому н/з правої голені. Перелом ускладнився остеомелітом».

Позивач внаслідок трудового каліцтва втратив професійну працездатність, змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, його турбують постійні болі в правому гомілково-ступневому суглобі, які посилюються при зміні погодних умов та фізичному навантаженні. Активні та пасивні рухи в травмованому суглобі відсутні. Пересувається за допомогою ціпка.

При цьому суд враховує, що моральні страждання Позивача мають постійний характер, постійні фізичні страждання через болі, що знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких вбачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу трудового каліцтва. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку, з урахуванням ступеню вини відповідача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 188 920,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо стягнення судових витрат пов`язаних із правничою допомогою суду зазначає наступне.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Карнаух Т.В. 22 липня 2020 року укладено договір про надання правової допомоги, згідно якої ОСОБА_1 надана правова допомога, яка полягає у наданні усної консультації, підготовці справи до розгляду та складанні позовної заяви, представництво інтересів в суді.

Згідно акту приймання-передачі правової допомоги відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 20.08.2020 ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_4 винагороду в сумі 5000,00 гривень, що підтверджується касовим ордером № 46 від 22.07.2020 року.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пов`язані з правничою допомогою у розмірі 3300,00 гривень., оскільки справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому адвокат не здійснювала представництво інтересів позивача в суді.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1889,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 188 920 (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок), без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3300 (три тисячі триста гривень).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг на користь держави судовий збір 1 889,20 (одну тисячу вісімсот вісім гривень дев`ятсот двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», місце знаходження юридичної особи: 50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, код ЄРДПОУ 24432974.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 23.02.2021 року.

Суддя: І. Я. Чорний