Рішення № 95113787, 22.02.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/7134/20

Провадження № 2/210/569/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" лютого 2021 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням його здоров`я. В обґрунтування позову вказує, що в період часу з 04.09.1974р. по 11.10.1974р., з 19.04.1999р. по 23.01.2001р., з 19.02.2001р. по 05.08.2001р., з 18.10.2001р. по 10.11.2009р.він перебував в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником якого на день подання позову являється відповідач. Зазначає, що під час виконання покладених на нього трудових обов`язків, у вказаний період часу, внаслідок недосконалості робочих місць, виконував важку фізичну роботу. Даний шкідливий фактор виробництва призвів до виявлення у позивача хронічного професійного захворювання – радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейроваскулярним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плече лопаткового періартрозу ПФ другого ст. Зазначає, що внаслідок вказаного ушкодження здоров`я, позивач 05.05.2010 року вперше пройшов огляд експертною комісією, за результатами якого позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 35% та встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання. В подальшому позивач проходив огляд експертною комісією, за результатами якої підтверджувався висновок щодо втрати позивачем професійної працездатності та негативних явищ в стані його здоров`я, в останній раз відповідний огляд позивач пройшов 26.03.2013 року, за результатами якого позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 35% безстроково, визначено ІІІ групу інвалідності. Вказує, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивач втратив працездатність, наслідком професійного захворювання являється фізичний біль, необхідність проходження лікування, неодноразового проходження оглядів експертних комісій. У зв`язку з вказаним ушкодженням здоров`я порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Значні страждання позивачу завдає розуміння безстроковості вимушених негативних змін в його житті, що пов`язане з ушкодженням здоров`я.

Просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал КривийРіг" на його користь в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану ушкодженням здоров`я 165 305 гривень.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я відповідачем подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду. Зазначає, що факт завдання позивачу моральної шкоди є недоведеним, а розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позовів будь-якому випадку не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , перебував в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь» в період часу з 04.09.1974р. по 11.10.1074р., з 19.04.1999р. по 23.01.2001р., 19.02.2001р. по 05.08.2001р., з 18.10.2001р. по 10.11.2009р. Під час виконання покладених на позивача трудових обов`язків у вказаний період, внаслідок недосконалості робочого місця, позивач виконував важку фізичну роботу. Зазначені шкідливі виробничі фактори призвели до виникнення у позивача професійного захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейроваскулярним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плече лопаткового періартрозу ПФ другого ст.

Вказані обставини підтверджуються відомостями внесеними до трудової книжки позивача, а також до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.04.2010 року, виданого на ім`я позивача (а.с.39-53, 16-19).

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.04.2010 року причиною виникнення професійного захворювання у позивача було визнано його роботу на різних посадах підприємства відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів, а саме фізичного перевантаження. Умови праці характеризувались:

-маса вантажу, що піднімалась та переміщувалась 31-36 кг при нормі до 30 кг;

-знаходження в нахиленому положенні до 30° 26-50% робочої зміни при нормі до 25%;

-нахили корпусу (вимушені більше 30°) більше 300 разів за зміну.

Важкість праці відноситься до ІІІ класу 2 ст. шкідливості.

Так, 05.05.2010 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого йому встановлено 35% втрати професійної працездатності, встановлено ІІІ групу інвалідності, визначена необхідність в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, лікувальній фізкультурі, масажі, що підтверджується довідкою МСЕК від 05.05.2010 року сер. 10 ААА №002474 (а.с.10).

30.03.2011 року, позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого підтверджувався первинний висновок щодо стану здоров`я позивача та втрати ним професійної працездатності в ступені 35% внаслідок професійного захворювання, встановлено ІІІ групи інвалідності, що підтверджується довідкою від 30.03.2011 року про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у процентах, потреби в додаткових видах допомоги сер. 10ААА №007855, виданої на ім`я позивача(а.с.11).

26.03.2013 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією за результатами якого позивачу встановлено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 35%, визначено ІІІ групу інвалідності, необхідність в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення, що підтверджується випискою довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги сер. АБ № 0003418 (а.с.12-13)

Згідно відомостей з медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивач неодноразово проходив лікування у зв`язку з професійним захворюванням(а.с.14,15,20-22,23-24,25-26,27-28,29-30,31-32,33-34,35-36,37-38).

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити безпечні умови праці.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України таст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, спричиненого під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством – відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23,1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Оскільки, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і не потребує якогось казуїстичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. На спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять стан залежності позивача від отриманого професійного захворювання, та на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, перетворюючись на справжню муку.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості,визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 105 000 (сто п`ять тисяч) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Відповідно до ь ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1050 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.237-1, ст.153 КЗпП України,ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 105 000 (сто п`ять тисяч) грн. в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану ушкодженням здоров`я на виробництві без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1050 (одна тисяча п`ятдесят) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя: Н. А. Літвіненко