Вирок № 95113439, 24.02.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 164/2164/19

Провадження № 1-кп/0158/16/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Ківерці

Колегія суддів Ківерцівського районного суду Волинської області

в складі головуючого судді - Костюкевича О.К.

суддів - Поліщук С.В.

Корецької В.В.

секретаря - Хмілевської І.О.

з участю прокурора - Кирди А.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисників - Пікуна Б.І., Марчука М.С.

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 12019030160000381 від 27.10.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше не судимого

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 27 жовтня 2019 року о 00 год. 15 хв. у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на прилеглій бару «Сузір`я» території, що по вул. Грушевського, 6 у смт. Колки Маневицького району Волинської області, після конфлікту між ним та ОСОБА_3 , побачив, що до них наближається ОСОБА_2 . Достовірно значи, що останній є товаришем ОСОБА_3 і передбачаючи, що він може втрутитись у бійку, будучи розгніваним через таку можливість, з метою умисного заподіяння йому смерті і таким чином помститися, на його думку, за безпідставну образу, ОСОБА_1 , тримаючи у правій руці складного кишенькового ножа, відразу ж підійшов до ОСОБА_2 , і діючи умисно, наніс два удари в область черевної порожнини потерпілого, внаслідок яких ОСОБА_2 похилився вперед, а ОСОБА_1 продовжуючи свої протиправні дії, наніс ще два удари вказаним ножем в область лівого плеча, внаслідок чого завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а також до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Через втручання сторонніх осіб, які були присутні на місці події та вибили ножа із рук ОСОБА_1 , останній не міг довести свій умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій особі до кінця, з причин, які не залежали від його волі.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, суду показав, що справді між ним та ОСОБА_3 виник конфлікт, який переріс у бійку, при цьому під час бійки до останнього приєдналися інші особи, в тому числі і ОСОБА_2 та наносили йому численні удари руками та ногами по всьому тілу, від чого у нього потемніло в очах, тому з метою оборони він почав попереду себе розмахувати ножем, якого попередньо взяв у іншої особи, при цьому завдав удари вказаним предметом спершу ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_2 і коли зрозумів, що травмував ножем ОСОБА_2 , його перестали бити і він припинив бійку, викинув ножа та залишив місце бійки. Брав ножа виключно з метою оборони, оскільки розумів, що на нього напали більша кількість осіб, мав намір пройти повз них, щоб забрати з приміщення бару свого товариша ОСОБА_4 та належні йому особисті речі, одяг. Спричиняти будь-які тілесні ушкодження наміру не мав, ніж тримав виключно для залякування інших осіб та з метою не допустити подальших конфліктних ситуацій та бійки.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, його винуватість підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні суду показав, що він з товаришами відпочивали в кафе «Сузір`я», що у смт. Колки, Маневицького району, Волинської області. Близько 00:00 вийшли на вулицю на перекур, коли виходили йому здалося, що ОСОБА_1 копнув двері, на що він зробив обвинуваченому зауваження, між ними виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. Пізніше до них підійшов ОСОБА_2 , який теж втягнувся у бійку. Коли бійка припинилась, за хвилин 10 повернувся ОСОБА_1 і знову розпочав бійку спершу з ним. Чим ОСОБА_1 завдавав удари він не бачив, біль в нозі відчув, коли вже бійка припинилась.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні суду показав, що перебував з товаришами у кафе «Сузір`я» у смт. Колки, Маневицького району, Волинської області. Близько 00 год. 00 хв. вийшов на вулицю і побачив, що ОСОБА_1 б`є його друга ОСОБА_3 , тому хотів їх розборонити і наніс ОСОБА_1 удар, бійка припинилась. Через деякий час до них знову підбіг ОСОБА_1 , розмахуючи руками, знову розпочалася бійка. В руках ОСОБА_1 ножа не бачив, відчував удари, однак думав, що це удари кулаками. Під час бійки відчув, що втрачає сили, тому просто лежав на землі, втратив свідомість, а отямився у кареті швидкої допомоги. Під час бійки ніби чув, що хтось кричав, що у ОСОБА_1 ніж, особисто він ножа не бачив. Претензій до обвинуваченого не має, на суворій мірі покарання не наполягає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду показав, що він проводив операцію ОСОБА_2 , так як був ургентним хірургом та перебував на чергуванні, коли швидкою привезли ОСОБА_2 в лікарню. В останнього були наявні колото-ріжучі рани: дві черевної порожнини, дві у верхній третині лівого плеча. Сам потерпілий не розповідав за яких обставин йому було нанесено тілесні ушкодження, про обставини події йому відомо зі слів інших осіб.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він з друзями відпочивали в кафе «Сузір`я». Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник конфлікт, який переріс у бійку. Пізніше до них прибігла якась дівчина розбороняти, а далі його хтось вдарив і він впав, тому нічого не пам`ятає, коли прийшов до свідомості - вже на місці була поліція. Наступного дня він з товаришами ходили відпочивати разом на місцевий луг, де ОСОБА_1 йому признався, що «порізав» хлопців, однак просив цього нікому не розповідати.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показала, що вона проходила практику в кафе «Сузір`я», коли в приміщення кафе прийшли хлопці і повідомили, що на вулиці б`ють її брата - ОСОБА_3 . Коли вона вийшла на вулицю, то побачила бійку між ОСОБА_1 та її братом, хлопці їх розборонили. Після чого вона залишилась з братом стояти на вулиці, а ОСОБА_1 пішов за паркан, а коли повернувся, то у нього в руках щось було. Брат її відштовхнув зі словами - «мала тікай, у нього «розочка!». Пізніше у руках ОСОБА_1 вона побачила ніж. Між ним та її братом знову виникла бійка, моменту нанесення ножових поранень ОСОБА_3 вона не бачила. Потерпілий ОСОБА_2 в цей час намагався вибити ножа з рук ОСОБА_1 разом з іншими хлопцями там присутніми. В цей час, обвинувачений наніс удари ножем в живіт ОСОБА_2 , після цього одному з хлопців вдалося вибити ніж з рук ОСОБА_1 , який впав за паркан, після чого останнього хлопці «скрутили» і поклали на землю, через деякий час він утік.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він бачив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт, «шарпанина», який переріс у бійку, однак їх розборонили. Після цього ОСОБА_1 побіг за паркан, а коли повернувся, то почав бігти на ОСОБА_3 , в нього у руках був якийсь предмет, хтось кричав «розочка!», однак їх розборонили. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 розпочав бійку з ОСОБА_2 , в руках обвинуваченого він бачив ножа «бабочку», однак яку кількість ударів та куди саме він завдав потерпілому йому невідомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показав, що він бачив, що ОСОБА_10 штовхався із ОСОБА_1 та, що між ними почалась бійка. В цей час до них підбігла сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , яка теж почала бити ОСОБА_1 , потім підбіг ОСОБА_2 і теж бив обвинуваченого. Що далі було йому невідомо, так як він відлучався на декілька хвилин, а коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_1 присів, а його б`ють дуже багато людей, яких точно впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , інших він не знає, що відбувалось далі йому невідомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав суду, що самої бійки він не бачив, так як перебував на той момент у приміщенні кафе. Пізніше всередину приміщення кафе привели ОСОБА_3 , в якого була порізана нога та живіт. Коли через деякий час він вийшов на вулицю, то побачив, що на землі лежить ОСОБА_2 і в нього порізаний живіт. Багато людей шукали ніж, після чого він повернувся всередину приміщення кафе.

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні суду показав, що характер нанесених ОСОБА_2 ударів не може свідчити про хаотичність їх нанесення, навпаки - вони були завдані цілеспрямовано.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, також стверджується іншими доказами:

- протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 27.10.2019 року (а.с. 207-213 Т.1), в ході якого було оглянуто територію кафе «Сузір`я», що у смт. Колки, Маневицького району, Волинської області, в ході якого було виявлено та вилучено кишенькового ножа;

- протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 27.10.2019 року (а.с. 217-222 Т.1), в ході якого на узбіччі вулиці було виявлено та вилучено пошкоджену футболку білого кольору, належну ОСОБА_1 ;

- протоколом огляду предметів (документів) від 28.10.2019 року (а.с. 225 Т.1) було оглянуто одяг та взуття потерпілого ОСОБА_2 , на яких наявні сліди бурого кольору, схожі на кров;

- протоколом огляду предмета від 28.10.2019 року (а.с. 230 Т. 1), в ході якого було оглянуто відеозаписи камери спостереження кафе;

- повідомленнями КП «Маневицька ЦРЛ» про те, що на лікуванні у даному закладі перебував ОСОБА_2 з колото-різаними ранами (а.с. 234-235 Т. 1);

- висновком експерта № 61 від 30.10.2019 року (а.с. 245-252 Т. 1), відповідно до якого у ОСОБА_2 тілесні ушкодження черевної порожнини утворились внаслідок травмуючої дії гострого колюче-ріжучого предмета і належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.11.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 з фототаблицею до нього (а.с. 68-75 Т. 2), в ході якого потерпілий ОСОБА_2 детально показав та розказав, хто кому і як завдав удари під час бійки, зокрема і нанесення ОСОБА_1 йому ударів ножем;

- висновками експерта № 76 та № 78 від 23.12.2019 року (а.с. 84-86; 90-92 Т. 2) ;

- протоколом додаткового огляду предмета від 26.12.2019 року (а.с.102-103 Т. 2);

- відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 24.06.2020 року, якою кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_1 від обвинувачення (а.с. 130 Т. 2);

- відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 29.04.2020 року, якою кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_1 від обвинувачення (а.с. 131 Т. 2);

- ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.01.2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення у формі приватного обвинувачення (а.с. 132-133 Т. 2).

Оцінюючи наведені вище показання потерпілого, свідків, експерта на предмет їх достовірності, суд дійшов висновку, що вони мають чіткий, логічний, послідовний характер, об`єктивно підтверджуються даними проколів слідчих дій, висновками експертів, судовими рішеннями, узгоджуються між собою та іншими доказами.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , потерпілим ОСОБА_2 27.10.2019 року біля 00 год. 00 хв. на території бару «Сузір`я», що за адресою: вул. Грушевського, 6, смт. Колки, Маневицького району Волинської області, виник словесний конфлікт, який в подальшому переріс у бійку, внаслідок якої, як встановлено із ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 24.06.2020 року (а.с. 130 Т. 2) ОСОБА_3 о 00 год. 01 хв. умисно наніс удари ОСОБА_1 , чим спричини останньому легкі тілесні ушкодження. Потерпілий ОСОБА_2 о 00 год. 05 хв. також наніс обвинуваченому ОСОБА_1 удари кулаком, чим також спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що стверджується ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 29.04.2020 року (а.с. 131 Т. 2).

Після закінчення зазначеного конфлікту, обвинувачений ОСОБА_1 , спеціально взявши у іншої особи складного кишенькового ножа, о 00 год. 10 хв. продовжив конфлікт з ОСОБА_3 і наніс йому ножем два умисні удари в нижню частину черевної порожнини і один удар в передню частину правої гомілки, чим спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження. Кримінальне провадження в цій частині закрито у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим (а.с. 132-133 Т. 2).

В продовження зазначеного вище конфлікту, ОСОБА_1 , о 00 год. 15 хв. побачивши потерпілого ОСОБА_2 , який наближався до місця бійки, відразу підійшов до останнього та наніс йому два удари ножем в область черевної порожнини, завдавши тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Внаслідок завданих ударів, потерпілий ОСОБА_2 похилився вперед, а ОСОБА_1 продовжив наносити удари ножем, завдавши при цьому ще два умисні удари ножем в область лівого плеча потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. Однак через втручання сторонніх осіб, які були присутні на місці події та вибили ніж з рук ОСОБА_1 , останній не зміг довести свій умисел, направлений на заподіяння смерті іншій особі до кінця.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та змісту п.п. 4.22 постанови ПВСУ № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 року замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльність), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість , характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При цьому, якщо винна особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, зазначене слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15 КК України.

Тож, як встановлено судом, обвинуваченим ОСОБА_1 після фактичного закінчення першого конфлікту між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який тривав з 00:01-00:05 год. було ініційовано з ними другий конфлікт. Незважаючи на реальну можливість залишити територію бару «Сузір`я», обвинувачений ОСОБА_1 , цілеспрямовано взяв в іншої особи складний кишеньковий ніж за межами (за парканом) закладу та повернувся на його територію.

Повернувшись на територію бару обвинувачений ОСОБА_1 продовжив конфлікт, який тривав з 00:10 по 00:15 год.: спочатку наніс удари ножем ОСОБА_3 , завдавши йому легких тілесних ушкоджень, та одразу ж напав на ОСОБА_2 , який лише наближався до місця бійки, наніс йому два удари в область черевної порожнини (в область життєво важливих органів) завдавши тяжких тілесних ушкоджень, при цьому ОСОБА_2 не чинив будь-якого супротиву, а від сили ударів ослаб і нахилився, а обвинувачений ОСОБА_1 продовжував наносити йому удари, в тому числі і ножем, завдавши ще дві колото-різані рани верхньої третини лівого плеча, спричинивши ОСОБА_2 , легких тілесних ушкоджень. Лише через втручання присутніх на місці події осіб, які змогли вибити ніж з рук ОСОБА_1 , останній не зміг довести свій умисел, направлений на заподіяння смерті іншій особі до кінця, а конфлікт було припинено. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 , утік з місця події.

За таких обставин, суд визнає показання потерпілого, свідків, експерта, дані, які містять протоколах слідчих дій, висновках експертів, судових рішеннях, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю відповідно до вимог статей 84-86 КПК України підтверджує існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, розцінює їх як метод захисту з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого, свідків, експерта, письмовим доказами по справі, які є належними та допустимими, узгоджуються один з одним та у своїй сукупності свідчать про вчинення злочину, який йому інкримінується.

Так, обвинуваченим заперечується частина вищезазначеного, ним стверджується, що його била більша кількість людей, а не як зазначено в обвинувальному акті, ніж він узяв для самозахисту, під час конфлікту умисних ударів не наносив, а лише «відмахувався» ножем, конфлікт він припинив добровільно, побачивши, що «порізав» хлопців, сам викинув ножа.

Однак указані показання обвинуваченого спростовуються іншими доказами, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який надав суду відомості, що після закінчення першого конфлікту, побачив, що обвинувачений ОСОБА_1 розпочав новий конфлікт: напав на ОСОБА_3 , а коли ОСОБА_2 підходив до місця події, то і на нього, отримавши удари в живіт від обвинуваченого, він нахилився без будь-якого супротиву, однак ОСОБА_1 продовжував наносити йому удари не спиняючись в той же час він втратив свідомість, а отямився лише у кареті швидкої допомоги.

Також, показання обвинуваченого спростовуються і показаннями свідка ОСОБА_7 , яка надала суду відомості, що обвинувачений напав на ОСОБА_2 з ножем, яким наніс йому удари в живіт та продовжував його бити в тому числі і ножем. Конфлікт припинився лише тоді, коли інші хлопці вибили з рук ОСОБА_1 ніж і останнього «скрутили».

Також, показання обвинуваченого спростовуються і показаннями свідка ОСОБА_8 який надав суду відомості, що бачив конфлікт ,«шарпанину» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який переріс у бійку, однак їх розборонили. Після цього ОСОБА_1 побіг за паркан, а коли повернувся, то почав бігти на ОСОБА_3 , в нього у руках був якийсь предмет, хтось кричав «розочка!», однак їх розборонили. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 розпочав бійку з ОСОБА_2 , в руках обвинуваченого він бачив ножа «бабочку», яким обвинувачений завдавав ударів потерпілому.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 чітко вказав, що удари ножем не були хаотичні, а цілеспрямовані і заподіяні з певним зусиллям.

Крім цього, ні досудовим слідством, ні в ході судового розгляду кримінального провадження не було встановлено участі в конфлікті інших осіб, крім ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як стверджує останній, мотивуючи цим самим наявність у нього ножа.

Надаючи оцінку доводам обвинуваченого та його захисників про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 124 КК України, суд дійшов висновку, що їх доводи не ґрунтуються на вимогах закону зважаючи на таке.

Так, стаття 124 КК України передбачає відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Діяння, визначене ст. 124 КК України, характеризується заподіянням шкоди у вигляді тяжких тілесних ушкоджень тому, хто посягає, при захисті від суспільно небезпечного посягання, але з перевищенням меж необхідної оборони, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту. Обов`язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 124 КК України є обстановка вчинення злочину - перебування винного під час вчинення цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця.

Статтею 36 КК України передбачено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Право на захист життя та здоров`я від суспільно-небезпечних посягань встановлено Конституцією України та є одним із фундаментальних прав людини. Це право є абсолютним, проте реалізується за наявності певних умов. Зокрема оборона здійснюється з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно-небезпечного посягання, що є дійсним (а не в уяві особи, яка здійснює захист) та наявним (реальним).

Сутність необхідної оборони полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист. Визначальним для поняття необхідної оборони є дотримання умов правомірності захисту від суспільно-небезпечного посягання, встановлених у ст. 36 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в період першого конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який тривав з 00:01 год. до 00:05 год., зазнав суспільно-небезпечного посягання з їх боку, яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю, у зв`язку з чим у нього могли виникнути підстави для необхідної оборони, однак вже після повного закінчення вказаного конфлікту, обвинувачений пішов за межі території бару, при цьому маючи можливість її залишити, цілеспрямовано взяв ножа, повернувся на територію закладу і фактично ініціював другий конфлікт з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який тривав з 00:10 год. по 00:15 год.

При чому, судом встановлено, що під час другого конфлікту обвинуваченому не було завдано будь-яких тілесних ушкоджень, тобто обвинувачений ОСОБА_1 не зазнав суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, яке б створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю, а навпаки - як стверджує свідок ОСОБА_7 , сам напав на потерпілого ОСОБА_2 , наносив йому удари ножем, і лише після того як ножа вибили з його ( ОСОБА_1 ) рук сторонні особи, конфлікт був припинений.

Тож, враховуючи, характер, рішучість, динамічність дій обвинуваченого ОСОБА_1 , механізм та локалізацію спричинених ним потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, спрямованість завданих ударів (у життєвоважливі органи потерпілого), їх значна кількість (4 удари), використання знаряддя вчинення злочину - ножа, та той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 озброївся ним після закінчення першого конфлікту, а також причини припинення протиправних дій ОСОБА_1 - лише після втручання сторонніх осіб (вибили ножа з рук обвинуваченого), його поведінки після вчинення інкримінованого йому злочину (втік з місця події), свідчать про направленість умислу ОСОБА_1 саме на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_2 .

За вказаних вище обставин, також і відсутні підстави для перекваліфікації діяння обвинуваченого на ст. 121 КК України.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у незакінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що за змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вчинений з прямим умислом. Також суд ураховує дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання підсудного, колегія суддів вважає вчинення злочину вперше, молодий вік особи, що вчинила злочин, відшкодування спричиненої шкоди, примирення з потерпілим.

З передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, колегія суддів вважає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на наведене, враховуючи: характер і ступінь небезпеки скоєного злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів; особи підсудного, який є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, хоч і не визнав вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, однак не заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, примирився з потерпілим, відшкодував завдану шкоду; конкретних обставин справи, що в потерпілого також була протиправна поведінка (спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченому); думку потерпілого, у якого відсутні претензії до обвинуваченого, тому не наполягав на суворому покаранні; зважаючи на обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, про можливість призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням положень ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті за це кримінальне правопорушення. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому і є неможливим без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити попередній - домашній арешт, заборонивши залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу суду з 21 години до 07 години.

Речові докази:

- ніж, який зберігається у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - конфіскувати;

- куртку, футболку, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- светра, штани, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_3 ;

- штани, кросівки, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_2

- компакт-диск, наявний в матеріалах справи - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- фрагменти марлевих пов`язок зі зразками крові, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - знищити.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 15 616 грн. 28 коп.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, статтями 12, 50, 65-67, 68, 69 КК України, статтями 7, 17, 22, 26, 124, 368-371, 373-374, 392, 395, 532 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, призначивши покарання із застосування ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити попередній - домашній арешт, заборонивши залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу суду з 21 години до 07 години.

Речові докази:

- ніж, який зберігається у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - конфіскувати;

- куртку, футболку, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- светра, штани, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_3 ;

- штани, кросівки, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику ОСОБА_2

- компакт-диск, наявний в матеріалах справи - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- фрагменти марлевих пов`язок зі зразками крові, які зберігаються у камері схову речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області - знищити.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 15 616 грн. 28 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді.

Головуючий суддя О.К. Костюкевич

Судді С.В. Поліщук

В.В. Корецька