Ухвала суду № 95112372, 23.02.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

23.02.2021 Провадження №2/425/66/21

Справа №425/950/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого – судді Коваленка Д.С., секретарка судових засідань – Брудницька О.В., учасники справи: представниця позивача – ОСОБА_1 , представниця відповідачки – ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії,

в с т а н о в и в :

20 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (ідентифікаційний код: 31443937; фактичне місцезнаходження: 92702, м. Старобільськ Луганської області, вулиця Горького, будинок 123) із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) якою просило стягнути з неї суму збитків (вартість не облікованої електричної енергії), заподіяних внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричною енергією у розмірі 25681 гривня 13 копійок та судові витрати в розмірі 2102 гривні. Підставою позову вказує заподіяння позивачу збитків у вигляді споживання електричної енергії при зміни показань засобу обліку шляхом використання постійних магнітів, тобто її споживання поза обліком.

Заочним рішенням суду від 01 жовтня 2020 року позов було задоволено, але ухвалою суду від 02 грудня 2020 року заочне рішення було скасовано і справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Після цього, розгляд справи проводився неодноразово, оскільки на підставі клопотань учасників у справі суд оголошував перерви у судових засіданнях для наданням їм можливості подати в суд додаткові докази, а також у зв`язку із викликом та допитом свідків.

23 лютого 2021 року представниця відповідачки подала клопотання про закриття провадження у справі в просила розглянути це питання без її участі. А представниця позивача хоча і заперечувала проти задоволення клопотання, також просила розглянути це питання без її участі.

Позиції учасниць справи щодо закриття провадження.

Аргументи представниці відповідачки. Відносно позивача 18 жовтня 2019 року була порушена справа про банкрутство і наразі позивач знаходиться на стадії розпорядження майном боржника. 20 березня 2020 року коли позивач подав позов до відповідачки, він продовжував перебувати у процедурі банкрутства. Однак стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що всі майнові спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами визначеними Господарським процесуальним кодексом України, при цьому саме тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Отже, справа позивача не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, через що її слід закрити.

Аргументи позивача. Представниця позивача заперечила проти закриття провадження у справі, оскільки на її думку справа повинна розглядатись саме у порядку цивільного судочинства. Але у випадку закриття судом провадження у справі, просила не повертати позивачу сплачений ним судовий збір, а одразу передати справу на розгляд господарського суду Луганської області.

Оцінка і висновок суду щодо закриття провадження.

За положеннями частини 3 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. А згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, але крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України дійсно встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Але у такому разі, на виконання частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд його справи.

Отже, для вирішення питання щодо закриття провадження у справі суд повинен встановити чи дійсно є закон, за яким розгляд справи позивача повинен здійснюватись в порядку іншого, не цивільного судочинства.

Представниця відповідачки надала суду роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень копію ухвали Господарського суду Луганської області від 18 жовтня 2019 року у справі № 913/567/1, за якою 18 жовтня 2019 року дійсно було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання», введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також представниця відповідачки надала роздруківку з офіційного веб-сайту Вищого господарського суду України з якої вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» було оприлюднено. І згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» до теперішнього часу перебуває у стані банкрутства.

Станом на 18 жовтня 2019 року діючим був Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, на підставі якого вказаний закон втратив чинність. При цьому суд враховує, що в силу положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Даних про те, що станом на 21 жовтня 2019 року позивач вже перебував на стадії санації у суду не має, а тому суд виходить із того, що положення Кодексу України з процедур банкрутства повинні застосовуватись до позивача повною мірою.

І дійсно, положеннями частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1); господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник (частина 2).

При цьому застосовуючи вказані норми права, суд враховує правові висновки щодо правильності їх застосування, викладені Великою палатою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц) та від 28 січня 2020 року (справа №50/311-б) за якими: розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Таким чином, оскільки щодо позивача Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство, але із позовом майнового характеру (про відшкодування збитків) до відповідачки позивач звернувся після цього, його справа за цим позовом не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А тому суд погоджується із клопотанням представниці відповідачки про закриття провадження у цій справі. І не може погодитись із думкою представниці позивача про те, що справа за позовом позивача повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Отже, провадження у цій справі слід закрити.

Оцінка і висновок суду щодо судових витрат.

В силу положень частини 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення судового збору з державного бюджету.

Щодо судового збору. Положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Позивач сплатив при поданні позову 2102 гривні, але представниця позивача подала клопотання про те, щоби суд у випадку закриття провадження у справі не повертав сплачений позивачем судовий збір, а одразу передав справу на розгляд Господарського суду Луганської області.

І оскільки суд закриває провадження у справі, а судовий збір повертається судом тільки на підставі клопотання позивача, яке не подано, суд не має підстав для повернення судового збору.

Щодо судових витрат. В силу положень частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій відповідача. Але відповідач не заявив вимоги про компенсацію судових витрат.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат – відсутні.

Оцінка і висновок суду щодо передачі справи.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Отже, за загальним правилом, суд має право передати справу до належного суду з власної ініціативи виключно, якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду. А у випадку із позивачем, його справа належить іншому суду за предметною і суб`єктною, а не територіальною юрисдикцією, що виключає можливість місцевого суду першої інстанції з власної ініціативи, на підставі саме цієї норми передати на розгляд господарського суду, тобто суду іншої юрисдикції, справу позивача.

Разом з цим суд відзначає, що положеннями частини 1 статті 256 ЦПК України, яка є спеціальною передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої палати Верховного Суду з приводу правильності застосування вказаної норми процесуального права, вказаний у пункті 52 постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19. Зокрема про те, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання постанови апеляційної чи касаційного суду звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду іншої юрисдикції, навіть у тих випадках, коли справу закрив не апеляційний чи касаційний суд, а суд першої інстанції своїм судовим рішенням.

У цій справі, представниця позивача одразу подала клопотання про передачу справи на розгляд Господарського суду Луганської області, і при цьому не просить повернути їй судовий збір, а предметом позову є одна вимога, що належить до розгляду суду однієї юрисдикції.

Тож зважаючи на викладене, та наявність принципу пропорційності, як у цивільному (стаття 11 ЦПК України), так і у господарському судочинстві (стаття 15 ГПК України), з метою практичної реалізації права позивача на розгляд його справи протягом розумних строків, але саме тим судом, до юрисдикції якого відноситься розгляд справи позивача, суд вважає за можливе одразу розглянути і задовольнити клопотання представниці позивача про передачу справи на розгляд Господарського суду Луганської області, після набранням цією ухвалою законної сили.

Таким чином, керуючись статтями 2,3,4,5,7,8,10-13,11,19,23,31,42,46-48,55,142,251-256,258-261,263 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Клопотання представниці відповідачки про закриття провадження у справі – задовольнити.

Закрити провадження у справі 425/950/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (ідентифікаційний код: 31443937; фактичне місцезнаходження: 92702, м. Старобільськ Луганської області, вулиця Горького, будинок 123) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування збитків (вартість не облікованої електричної енергії), заподіяних внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричною енергією, у розмірі 25681 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 13 (тринадцять) копійок та стягнення судових витрат в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Розподіл судових витрат – не проводити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», що розгляд його справи за цим позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Не пізніше п`яти днів після закінчення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали, а у разі подання апеляційної скарги – не пізніше п`яти днів після залишення апеляційної скарги без задоволення, передати цю справу на розгляд Господарського суду Луганської області.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її підписання суддею.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Д.С. Коваленко