Рішення № 95108910, 23.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Київ № 640/23826/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (надалі - Відповідач, НКРЕКП), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиконання Указу Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року про застосування ротації до члена НКРЕКП ОСОБА_1 , яка проявляється у позбавленні Позивача функціональних обов`язків, передбачених в наказі Відповідача №47 від 06.06.2018 в редакції наказу №40 від 04.11.2019 та не покладенні на Позивача інших функціональних обов`язків;

- зобов`язати Відповідача застосувати до члена НКРЕКП ОСОБА_1 передбачену в Указі Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року ротацію шляхом прийняття наказу про покладення на члена НКРЕКП ОСОБА_1 функціональних обов`язків, необхідних для належного виконання функцій та повноважень члена НКРЕКП.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним ототожненням Відповідачем, на думку Позивача, застосованої Указом Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року ротації з припиненням повноважень ОСОБА_1 як члена НКРЕКП. Позивачем зазначено, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка проявилась у позбавленні Позивача функціональних обов`язків, передбачених у наказі НКРЕКП №17 рід 06 червня 2018 року «Про розподіл функціональних обов`язків» в редакції наказу НКРЕКП №40 від 04 листопада 2019 року, та не покладені на неї, як на члена НКРЕКП, інших функціональних обов`язків.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Відповідачем, у наданому суду відзиві, зазначено про недопущення протиправної бездіяльності з огляду на те, що реалізація вимог Указу Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року обов`язково передбачає припинення повноважень Позивача шляхом звільнення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ОСОБА_1 29 травня 2018 року призначено членом НКРЕКП на підставі Указу Президента України №152/2018.

На виконання вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Головою НКРЕКП видано наказ №17 від 06 червня 2018 року «Про розподіл функціональних обов`язків».

Відповідно до змісту наказу №17 від 06 червня 2018 року «Про розподіл функціональних обов`язків», член НКРЕКП ОСОБА_1 :

- забезпечує діяльність НКРЕКП із стратегічного, поточного планування розвитку системи державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, захисту прав споживачів на роздрібному ринку електричної енергії;

- організовує роботу НКРЕКП з питань:

адаптації законодавства України з питань природних монополій та суміжних ринків до законодавства Європейського Союзу;

взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також здійснення співробітництва з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, та участі у підготовці проектів міжнародних договорів України;

співпраці з громадськими організаціями споживачів (об`єднаннями споживачів) з питань захисту прав споживачів на роздрібному ринку електричної енергії;

взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, здійснення співробітництва з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, а також участі у підготовці проектів міжнародних договорів України;

захисту прав споживачів на роздрібному ринку електричної енергії;

сприяння ефективному функціонуванню роздрібного ринку електричної енергії на основі збалансування інтересів держави, суб`єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб`єктами природних монополій;

співпраці з громадськими організаціями споживачів (об`єднаннями споживачів) з питань захисту прав споживачів;

організації проведення науково-технічних та аналітичних досліджень з питань, що належать до компетенції НКРЕКП;

підготовки річного звіту про діяльність НКРЕКП;

підготовки річного плану діяльності НКРЕКП;

співпраці з Координаційним центром із забезпечення впровадження нової моделі ринку електричної енергії України;

розробки:

правил роздрібного ринку електричної енергії та типових форм договорів,

правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів,

правил врегулювання спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг,

нормативно-правових актів з питань реалізації положень Закону України «Про ринок електричної енергії»;

- спрямовує, координує та контролює діяльність Департаменту стратегічного розвитку та планування, Управління роздрібного ринку електричної енергії;

- погоджує положення Департаменту стратегічного розвитку та планування, Управління роздрібного ринку електричної енергії, затверджує положення про структурні підрозділи, які функціонують у їх складі, та посадові інструкції працівників..

Наказом №40 від 04 листопада 2019 року вказаний вище наказ №17 від 06 червня 2018 року викладено в новій редакції. Відповідно до нової редакції наказу №17 від 06 червня 2018 року, викладеній в редакції наказу №40 від 04 листопада 2019 року, більшість функціональних обов`язків члена НКРЕКП Антонової О.О. залишились без змін.

В подальшому, внаслідок реорганізації діяльності НКРЕКП, яку запроваджено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 року № 394-IX, запроваджено схему ротації членів Регулятора.

Пунктом 3 Розділу II вказаного Закону визначено, що особа, яка перебуває на посаді члена Регулятора на день набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати повноваження члена Регулятора протягом строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді до дня набрання чинності цим Законом, з урахуванням пункту 4 цього розділу.

Пункт 4 Розділу II Закону встановлює строки такої ротації. Так, ротація членів Регулятора, які перебувають на посаді станом на день набрання чинності цим Законом, застосовується до:

одного члена Регулятора - до 1 липня 2020 року;

одного члена Регулятора - до 1 липня 2021 року;

одного члена Регулятора - до 1 липня 2023 року;

двох членів Регулятора - до 1 липня 2024 року;

двох членів Регулятора - до 1 липня 2025 року.

Схема ротації членів Регулятора з поіменним списком затверджується Президентом України.

Такий поіменний список ротації членів НКРЕКП затверджено Указом Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року.

Відповідно до вказаного Указу, до 1 липня 2020 року ротація застосовується до члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_1 .

Наказом Керівника апарату НКРЕКП від 01 липня 2020 року №170-к оголошено Указ Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року, на підставі якого вирішено вважати Позивача такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП.

Водночас, наказом Голови НКРЕКП від 02 липня 2020 року №21 «Про внесення змін до Розподілу функціональних обов`язків між Головою НКРЕКП, членами НКРЕКП та керівником апарату» відібрані всі визначені раніше Розподілом функціональних обов`язків для Позивача повноваження, які розподілено між іншими членами НКРЕКП.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 5 статті 8 Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду члена НКРЕКП), строк повноважень членів Регулятора становить шість років.

Водночас, як вже зазначалось, внаслідок реорганізації діяльності НКРЕКП, яку запроваджено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 року № 394-IX, запроваджено схему ротації членів Регулятора.

Пунктом 3 Розділу II вказаного Закону визначено, що особа, яка перебуває на посаді члена Регулятора на день набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати повноваження члена Регулятора протягом строку, що становить різницю між шістьма роками та строком перебування на посаді до дня набрання чинності цим Законом, з урахуванням пункту 4 цього розділу.

Відповідно до Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року до 1 липня 2020 року ротація застосовується до члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до ч. 7 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», повноваження члена Регулятора припиняються достроково за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

1) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

2) встановлення факту порушення ним вимог законів, що регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) визнання його судом недієздатним або обмежено дієздатним, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього;

5) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією;

6) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, зокрема в разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я або у разі виходу на пенсію;

8) подання заяви про відставку у разі принципової незгоди з рішенням (рішеннями) Регулятора;

9) невідповідності вимогам частини другої статті 7 цього Закону;

10) смерті.

Вказаний перелік підстав дострокового припинення повноважень члена НКРЕКП є виключним і не містить такої підстави як здійснення ротації члена НКРЕКП.

Як зазначає Відповідач, на рівні закону врегульовані самостійні та незалежні одна від одної процедури припинення повноважень члена НКРЕКП, які, в свою чергу, відбуваються за участі різних суб`єктів владних повноважень та мають різні правові наслідки.

Зокрема, НКРЕКП звертає увагу на те, що ч. 9 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено можливість закінчення строку повноважень члена НКРЕКП, крім дострокового припинення таких повноважень, також шляхом застосування до такої особи ротації.

Так, відповідно до вимог ч. 9 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», член Регулятора, строк повноважень якого закінчився, а також повноваження якого достроково припинені у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням або про відставку, або застосування до нього ротації, має право на компенсацію заробітної плати протягом шести місяців з дня закінчення строку його повноважень (звільнення) у розмірі середньої заробітної плати за останніх шість місяців, що передували місяцю закінчення строку повноважень (звільнення).

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 9 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» врегульовані виключно порядок та право на отримання компенсації членами НКРЕКП. Зазначена норма не врегульовує будь-які питання припинення повноважень членів НКРЕКП, не визначає їх окремо і не доповнює собою перелік підстав дострокового припинення повноважень члена НКРЕКП, визначений ч. 7 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Крім того, НКРЕКП зазначає, що процедура припинення повноважень може здійснюватися не лише шляхом видання Кабінетом Міністрів України акту про дострокове припинення повноважень, а й в інших випадках, зокрема у разі застосування ротації.

Однак зазначене твердження спростовується приписами ч. 7 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», відповідно до якої, як вже зазначалось вище, передбачений виключний порядок припинення повноважень члена НКРЕКП - шляхом видачі розпорядження Кабінетом Міністрів України про звільнення такого члена НКРЕКП.

Виходячи з наведеного вище вбачається, що єдиним законодавчо визначеним порядком припинення повноважень члена НКРЕКП, є видача розпорядження Кабінетом Міністрів України про звільнення з підстав, передбачених ч. 7 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», вичерпний перелік яких наведено вище.

Відповідно, Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не передбачає можливості для припинення повноважень члена НКРЕКП на підставі будь-яких інших рішень будь-яких інших суб`єктів владних повноважень, окрім Кабінету Міністрів України.

В даному контексті суд звертає увагу на те, що 03 липня 2020 року Голова НКРЕКП звернувся до Кабінету Міністрів України з листом № 1900/15/8-20, в якому, у зв`язку з встановленими НКРЕКП обставинами саме припинення повноважень ОСОБА_1 як члена НКРЕКП на підставі Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року, ставилось питання про видачу Кабінетом Міністрів України розпорядження про її звільнення.

Разом з тим, листом Державного секретаря Кабінету Міністрів України №22925/0/2-20 від 08 липня 2020 року матеріали, направлені вказаним лисом НКРЕКП, повернуто відправнику як такі, що не можуть бути реалізовані.

Наведене додатково до вказаного вище підтверджує як те, що Відповідач вважає наявними підстави саме для дострокового припинення повноважень Позивача на посаді члена НКРЕКП, які втім не визначені ч. 7 статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», так і те, що визначені таким Законом підстави для дострокового припинення повноважень позивача на посаді члена НКРЕКП відсутні.

Додатково суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч. 3 статті 8 Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», підставою для оголошення прийому документів на відкритий конкурс, який проводиться у разі необхідності заміщення вакантної посади члена НКРЕКП, та який мав бути оголошений у разі припинення повноважень Позивача, може бути дострокове припинення повноважень члена (членів) Регулятора саме відповідно до вимог цього Закону.

А оскільки ротація членів НКРЕКП визначена приписами не Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 року № 394-IX, на підставі вимог якого був прийнятий Указ Президента України №285/2020 від 30 червня 2020 року, застосування двох останніх нормативних актів в якості підстави для припинення повноважень члена НКРЕКП унеможливить реалізацію визначеної статтею 8 Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» процедури заміщення такої посади.

Зазначене підтверджується й тим, що відповідно до оприлюдненої на офіційному веб-сайті Верховної Ради України пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» №2490/1 від 25 листопада 2019 року, який в подальшому прийнятий як Закон України від 19 грудня 2019 року №394-IX, підставою для розроблення цього законопроекту стало рішення Конституційного Суду України № 5-р/2019 від 13 червня 2019 року, якими визнано неконституційними деякі норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема, в частині відсутності повноважень у Президента України права призначати та достроково припиняти повноваження членів НКРЕКП.

Так, виходячи зі змісту п. 3.7. рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2019 від 13 червня 2019 року, «повноваження глави держави та єдиного органу законодавчої влади в Україні щодо формування конкурсної комісії, як і право Президента України призначати членів Комісії та достроково припиняти їхні повноваження, Конституцією України не передбачені. Вказані повноваження, закріплені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», виходять за межі конституційної компетенції парламенту і глави держави».

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2019 від 13 червня 2019 року, Верховній Раді України було надано час до 31 грудня 2019 для внесення змін до Закону про НКРЕКП для приведення його у відповідність до Конституції України.

Тобто, вищезазначений проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» розроблено саме для приведення положень Закону про НКРЕКП, визнаних неконституційними, у відповідність до вимог Конституції України, зокрема положень щодо наявності у Президента України повноважень щодо припинення повноважень члена НКРЕКП, на чому наполягає відповідач.

Наведене вище в сукупності дає суду підстави вважати хибним ототожнення Відповідачем поняття «ротації» з припиненням повноважень члена НКРЕКП.

Натомість, ані Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ані Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 року № 394-IX не містить визначення поняття «ротація».

Зважаючи на те, що на законодавчому рівні поняття «ротація члена НКРЕКП» не закріплено та беручи до уваги хибність його ототожнення з припиненням повноважень, про що зазначено вище, суд враховує, що Закон України «Про дипломатичну службу» визначає ротацію як планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби. Стаття 17 цього Закону деталізує процес ротації в органах дипломатичної служби, зокрема зазначається, що посадові особи дипломатичної служби підлягають ротації і направляються у довготермінове відрядження з урахуванням рівня їхньої професійної компетентності, службової необхідності. Участь посадових осіб дипломатичної служби у ротації є обов`язковою умовою проходження ними дипломатичної служби.

Так, зазначені формулювання, не ототожнюють ротацію із звільненням, а навпаки, передбачають, що ротація є обов`язковою умовою подальшого проходження дипломатичної служби. Ротація працівників визначається відповідно до окремого порядку, здійснюється на принципах змагальності з урахуванням службової необхідності, відповідного рівня професійної компетентності, особистих якостей, досвіду роботи і результатів оцінювання службової діяльності. Тобто ротація є заохочувальним заходом розвитку працівників дипломатичної служби та набуття ними нових навичок.

Відповідно, поняття передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19 грудня 2019 року № 394-IX, та прийнятим на його виконання Указом Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року, ротації необхідно розуміти, в контексті спірних правовідносин, які досліджуються судом в межах розгляду даної справи, як процес перерозподілу повноважень між членами НКРЕКП, у даному випадку - перегляд повноважень, якими наділений позивач як член НКРЕКП.

Натомість Відповідачем, розуміючи під ротацією припинення повноважень Позивача, не лише не вчинено дій по здійсненню перерозподілу повноважень між членами НКРЕКП шляхом покладення на Позивача нових повноважень, а з метою усунення ОСОБА_1 від виконання її прямих функціональних обов`язків, видано наказ «Про внесення змін до Розподілу функціональних обов`язків між Головою НКРЕКП, членами НКРЕКП та керівником апарату» за № 21 від 02 липня 2020 року, яким у Позивача відібрано повноваження та розподілено такі повноваження між іншими членами НКРЕКП.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача про те, що такі дії НКРЕКП суперечать Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та запровадженій Президентом України ротації членів НКРЕКП.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», НКРЕКП - є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Основні принципи діяльності НКРЕКП закріплені у статті 4 Закону. Такими принципами діяльності Регулятора, серед іншого, є:

1) законність;

2) самостійність і незалежність у межах, визначених законом.

Ці принципи означають, що Регулятор у своїй діяльності, в першу чергу, має дотримуватись вимог Конституції України та Законів України, діяти виключно в межах повноважень, а втручання в роботу Регулятора та його членів можливе виключно за наявності встановлених умов.

У той же час Відповідачем залишено поза увагою Указ Президента України щодо ротації членів НКРЕКП, та не вчинено дій, спрямованих на його виконання, оскільки розподіляючи функціональні обов`язки на підставі наказу №21 від 02 липня 2020 року, позбавлено члена НКРЕКП ОСОБА_1 функціональних обов`язків, не наділяючи Позивача іншим функціоналом, чим фактично створено перешкоду у здійсненні нею своїх повноважень.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної частини рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність Відповідача не відповідає всім наведеним вище критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг щодо невиконання Указу Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року в частині застосування ротації до члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг ОСОБА_1 , яка проявляється у позбавленні члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг ОСОБА_1 функціональних обов`язків, передбачених у наказі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №17 рід 06 червня 2018 року «Про розподіл функціональних обов`язків», в редакції наказу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №40 від 04 листопада 2019 року, та не покладенні на ОСОБА_1 , як на члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, інших функціональних обов`язків.

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг застосувати до члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг ОСОБА_1 передбачену в Указі Президента України №258/2020 від 30 червня 2020 року ротацію шляхом прийняття наказу про покладення на члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг ОСОБА_1 функціональних обов`язків, необхідних для належного виконання нею функцій та повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19).

Суддя Н.М. Клименчук