Рішення № 95108865, 18.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Київ № 640/7910/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київські канцтовари" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі учасників справи:

представника позивача - не прибув,

представників відповідача - Гайдая В.М., Осадчого О.А., Ступака О.І.,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Київські канцтовари» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Компанія Київські канцтовари») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0272615147 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0282615147 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірку було розпочато за відсутності дотримання умов вручення платнику податків наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце її проведення, тобто без права на початок її проведення в розумінні п.79.2 ст.79 ПК України. Також перевірка була проведена за відсутності підстав для її проведення. Окрім цього зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки за наслідками проведеної перевірки, є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що наказ про проведення перевірки прийнято правомірно, а отже перевірка проведена законно та у відповідності до вимог чинного законодавства України. Щодо суті встановлених порушень за результатами перевірки зауважено, що за спірними операціями лише формувались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Представник позивача не прибув в судове засідання, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Київські канцтовари» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Жалон Груп» за листопад 2015 року, з ТОВ «Церейра-С» за червень, серпень, вересень 2016 року, грудень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2015, 2016 та 2017 роки, за результатом якої складено акт перевірки від 04.01.2019 № 5/26-15-14-07-03-10/38196328.

У висновках акту перевірки зазначено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 70 266 грн, а саме в 2016 році на 47 436 грн та в 2017 році на 22 830 грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до державного бюджету у загальній сумі 95 989 грн, у т.ч. у періодах: листопад 2015 року 17 916 грн, червень 2016 року 20 333 грн, серпень 2016 року 12 040 грн, вересень 2016 року 20 333 грн, грудень 2017 року 25 367 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 31.01.2019 № 0272615147, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87 832 грн, у т.ч. за основним платежем у розмірі 70 266 грн та за штрафними санкціями - 17 566 грн; від 31.01.2019 № 0282615147, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 97 591 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 78 073 грн та за штрафними санкціями в розмірі 19 518 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 79.1, 79.2, 79.3 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В силу пп. 42.2. ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У свою чергу, перелік випадків, у яких податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, передбачений пунктом 78.1 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, встановлених ПК України, може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Судом з матеріалів справи установлено, що наказ від 17.12.2018 № 18272 та повідомлення від 18.12.2018 № 125732/10/26-15-14-07-03-15 направлено позивачу 18.12.2018, що підтверджується копією фіскального чеку.

Із вказаних наказу та повідомлення убачається, що перевірку призначено розпочати з 20.12.2018 тривалістю 5 робочих днів.

Отже, матеріали справи містять докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки.

Разом з тим, з матеріалів справи установлено та підтверджено в судовому засіданні, що з акту перевірки встановлено, що під час перевірки податковий орган 02.01.2019 перевірив інформацію з офіційного сайту Укрпошти та пересвідчився, що направлені документи 18.12.2018 платнику податків не вручено під час доставки з підстав «інші причини».

Отже, податковим органом було дотримано вимог приписів п.42.2 ст.42, п.79.2 ст.79 ПК України.

Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 0440/5993/18.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Платник податків має право не надавати відповідь на такий запит у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, зокрема, у разі коли запит не підписано керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, не містить печатки контролюючого органу, не містить підстави для його надіслання, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, переліку інформації, яка запитується, перелік документів, які пропонується надати.

Податковим органом надіслано на адресу позивача запит про надання інформації від 26.10.2018 № 89148/10/26-15-14-0703-15.

Згідно з вказаного запиту, підставою для його направлення стало виявлення відповідачем фактів, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Жалон Груп» та ТОВ «Церейра-С».

Відповідач керувався тим, що у контрагентів відсутні будь-які основні фонди (зокрема складські приміщення, транспортні засоби) та без відповідних трудових ресурсів (фахівці з відповідними знаннями). Номенклатура та обсяг реалізованих товарів та послуг свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарських операцій без наявності трудових ресурсів.

Отже, наявні документи не дають змоги встановити всі обставини по господарським операціям позивача та його контрагентів, наявність питань щодо сумнівності спірних взаємовідносин та правомірності включення позивачем сум до податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток у спірних періодах, податковий орган мав право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки для дослідження та встановлення всіх фактів щодо спірних фінансово-господарських операцій та з урахуванням всіх доказів встановити правомірність або фіктивність такої діяльності зі спірним контрагентом.

Щодо суті встановлених порушень суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

ТОВ «Компанія Київські канцтовари» (покупець) мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Жалон Груп» (постачальник) на підставі, договору поставки від 01.11.2015 №561. Відповідно до умов 1.1 договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти товари відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати товари та своєчасно сплачувати їх вартість, на умовах даного договору.

Відповідно до умов 1.2 договору, постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Відповідно до умов 1.3 договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом цього договору, не обтяжено ніякими правами третіх осіб. Відповідно до умов 2.1 договору, поставка товару здійснюється товарними партіями. Відповідно до умов 2.2 договору, товарна партія формується постачальником на підставі узгодженого з Покупцем замовлення. Відповідно до умов 3.1 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Відповідно до умов 3.3 договору, розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок постачальник. Відповідно до умов 5.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31 січня 2016 року. Відповідно до умов 8.1 договору, всі додаткові угоди та додатки є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій форі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

На підставі договору складено видаткові накладні від 30.11.2015 3 РН-0000191, віл 30.11.2015 № 0000190, рахунок-фактури від 30.11.2015 № СФ-0000191, від 30.11.2015 № СФ-0000190.

Також, позивач (замовник) мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Церейра-С» (виконавець) на підставі договору від 25.05.2016 №250516-6.

Відповідно до умов 1.1 договору, замовник надає доручення та оплачує, а виконавець зобов`язується надати замовнику місце (рекламну площу) та розмістити рекламні матеріали (надалі в цьому договорі - реклама) замовника, надані останнім для їх подальшого розміщення шляхом публікації (надалі в цьому договорі - послуги) в наступних видання (надалі в цьому договорі - видання): видання «Shopping love»; видання «Photographer»; видання «Print News Week»; видання «IT Business».

Відповідно до умов 1.2 договору, реклама замовника розміщується у виданнях виконавця в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до умов 1.3 договору, розміщення кожної окремої публікації реклами у вказаних виданнях виконавця сторони зобов`язуються узгоджувати відповідними додатками до цього договору, які після їх підписання уповноваженими представниками сторін будуть складати невід`ємну частину даного договору (надалі в цьому договорі - додатки), графік розміщення реклами, який має умови надання послуг по розміщенню реклами у виданнях, а саме: найменування, кількість (об`єм), період (номера та дати виходів видання), місце, вартість та інші необхідні умови розміщення Реклами. Відповідно до умов 1.3 договору, виконавець зобов`язується якісно розмістити у виданнях якісну рекламу замовника у відповідності із наданими оригінал-макетами, точно та безумовно дотримуючись узгодженого графіку розміщення реклами, у повній відповідності з умовами узгодженими у відповідному додатку до даного договору.

Відповідно до умов 2.2.2 договору, виконавець зобов`язується по закінченню розміщення реклами, в строк не пізніше 8 днів з дати завершення строку виходу у виданнях останньої публікації, як це визначено відповідним додатком, надати замовнику належним чином оформлений акт про приймання виконаних послуг. У підтвердження факту публікації та виходу в виданнях реклами, узгодженої сторонами у відповідному додатку, виконавець зобов`язаний надати замовнику по вищевказаному акту про приймання виконаних послуг не менше 4 екземплярів визначеного номеру окремого видання, узгодженого сторонами у відповідному додатку до даного договору, з розміщеній к виданні рекламою. Відповідно до умов 4.1 договору, ціна договору включає вартість публікації та виходу реклами у виданнях, які сторони визначили умовами даного договору, з врахуванням податків (надалі в цьому договорі - вартість послуг), розмір та строки оплати якої визначаються та встановлюються сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідно до умов 4.2 договору, замовник здійснює оплату вартості послуг відповідно до рахунків-фактур виставлених виконавцем. Відповідно до умов 8.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін цього договору та діє до 31 грудня 2016 року, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

До договору підписано додатки від 25.05.2016 № 1, № 2, від 26.07.2016 № 3, від 25.08.2016 № 4.

До матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016 № ОУ-0000370, від 30.06.2016 № ОУ-000234, від 31.08.2016 № ОУ-0000332, від 28.12.2017 № ОУ-0000300, рахунки-фактури від 25.08.2016 № СФ-0000709, від 25.05.2016 3 СФ-0000376, від 26.07.2016 3 СФ-0000553, від 10.11.2017 № СФ-001735.

Податковий орган у висновках акту перевірки посилався на те, що під час перевірки не надано доказів наявності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів, а відсутність основних фондів свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Крім цього зазначено, що містяться розбіжності між датою підписання договору від 01.11.2015 № 561 та датою відкриття розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Жалон Груп», що свідчить, що первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарських операцій та очевидно є підробленим.

За результатами аналізу інформації з ЄРПН, не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ «Жалон Груп» та ТОВ «Церейра-С» з номенклатурою товарів, що вказана зазначеними контрагентами в податкових накладних, зареєстрованих на адресу позивача. Також не встановлено факт реалізації вказаного товару.

Позивачем не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товарів від постачальників, зокрема, товариством не вказано відомості вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні, доказів фактичного отримання позивачем товару від ТОВ «Жалон Груп» тощо.

Суд звертає увагу, що зазначені документи позивачем не надано і до суду, що позбавляє можливості перевірити походження та поставку вказаного товару.

Окрім цього, до матеріалів справи не надано жодних належних доказів щодо реального здійснення послуг ТОВ «Церейра-С», а саме не надано, як то передбачено договором, на підтвердження факту публікації та виходу в виданнях реклами, узгодженої сторонами у відповідному додатку, екземплярів визначеного номеру окремого видання.

У контексті викладеного суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які надавали б підстави вважати, що ці послуги та товари, отримані від спірних контрагентів, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача та дійсно були виконані та використані.

Також, установлено, що у постачальників-контрагентів відсутні матеріально-технічні, трудові ресурси, об`єктивно необхідні для здійснення господарських операцій з постачання товару та надання послуг. Доказів залучення додаткових третіх осіб для фактичного виконання необхідних робіт щодо спірних договорів до суду не надано.

Неможливість здійснення господарських операцій спірних контрагентів по продажу товарів у зв`язку із відсутністю факту отримання ними відповідних товарів та послуг по ланцюгу взаємовідносин із контрагентами-постачальниками у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує безпідставне формування ним відповідного активу та доказує відсутність фактичного постачання товару на адресу позивача.

Отже, позивачем під час розгляду справи також не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_1 , яка була директором ТОВ «Церейра-С» в період з квітня 2016 року по лютий 2018 року. Свідок пояснила, що ТОВ «Церейса-С» було реальним та діючим підприємством. Зазначила, що на договорі від 25.03.2016 № 250516-6 та похідних документах до нього стоїть її підпис, але на даний час, ураховуючи сплив часу, вже не пам`ятає всіх обставин та не може підтвердити здійснення господарської діяльності з ТОВ «Компанія Київські канцтовари».

До матеріалів справи надано копію журналу, в якому були розміщені рекламні матеріали ТОВ «Церейра-С» для замовників. Поряд з цим, суд звертає увагу, що наданий свідком журнал «IT Business» за червень 2017 року, натомість в первинній документацій з позивачем зазначено журнали за червень 2016 року, серпень 2016 року та вересень 2016 року

Суд, надавши оцінку показам свідка ОСОБА_1 , приймає до уваги факти, що містять її свідчення, при цьому зауваживши, що жодними доказами свідок не підтвердив дійсність взаємовідносин з позивачем.

Суд також зазначає, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов`язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат, так і податкового кредиту, а отже обов`язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.

Відповідач у відзиві посилався на те, що згідно з договору від 01.11.2015 № 561 вказано розрахунковий рахунок виконавця ТОВ «Жалон Груп» відкритий в банку АТ «УкрСиббанк» № НОМЕР_1 , який в свою чергу відкритий пізніше за дату укладання договору, а саме 05.11.2015.

Однак, суд не надає оцінки вказаним доводам, оскільки під час перевірки вони не досліджувались та не було покладено в основу висновків акту перевірки.

Також відповідач посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2018 у справі № 757/75075/17-к що директора ТОВ «Жалон Груп» визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, а саме у фіктивному підприємництві.

Щодо контрагента ТОВ «Церейра-С» здійснено посилання на досудове розслідування у кримінальному провадженні від 26.01.2017 № 12017150000000087 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.12, ч.3 ст.28, ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч.1 ст.205, ч.3 ст.209 КК України відносно зокрема і дій директора спірного контрагента.

Отже, суд зауважує, що оскільки в матеріалах справи містяться відомості, що посадові особи (підписанти) контрагентів позивача заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, отже в свою чергу ставить під сумнів реальний характер здійснення господарських операцій спірними контрагентами та позивачем.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами не підтверджуються належними первинними документами як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає не задоволенню.

Підстави для застосування ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Київські канцтовари" відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Київські канцтовари" (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 7, оф.6, код ЄДРПОУ 38196328)

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

повний текст рішення складено 23.02.2021