Рішення № 95108783, 23.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Київ № 640/22772/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Композит»доКиївської митниці Держмитслужбипровизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Композит» з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 № UA 100000/2019/200112/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки коригування митної вартості за допомогою резервного методу носить протиправний характер, з урахуванням того, що позивачем надано митному органу всі документи та необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2019 (суддя Васильченко І.П.) відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву.

09.01.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

15.01.2020 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2020 адміністративну справу №640/22772/19, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О., призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення.

28.10.2020 від представника Київської митниці Держмитслужби через канцелярію суду надійшли заперечення, в яких повторно вказано про правомірність оскаржуваного рішення, а також заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС - на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2021 здійснено заміну відповідача - Київської міської митниці ДФС - на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між ТОВ «НВК «Композит» (покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (продавець) укладено контракт від 01.03.2016, умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти склоровінг (сировину для виробництва композитної арматури). Найменування товару, асортимент, ціна, умови поставки, зазначаються у Специфікації (додатку до контракту).

Додатком №1 до вказаного контракту сторони погодили найменування товару, його асортимент та ціну, а також вказали, що товар поставляється на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010).

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за умовами контракту від 01.03.2016, а саме: рівниця зі скловолокна: Склоровінг прямий ECR з сіланом ECR24-2400D - 601 - 14 226,5 кг; Склоровінг прямий ECR з сіланом ECR24-9600D - 601 - 6 571,1 кг. Торговельна марка SHANDONG FIBERGLASS. Виробник. Країна виробництва CN, ТОВ «НВК «Композит» подано митну декларацію № UA 100080/2019/266765 від 05.08.2019, митну вартість товару в якій визначено за ціною договору (контракту).

Разом з тим, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 № UA 100000/2019/200112/2, в якому зазначено, що документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, митним органом наголошено на тому, шо п. 2.2 контракту (цена и общая стоимость контракта) обумовлено, що «цена включает в себя стоимость товара, тары, упаковки, маркировки, погрузки товара в пункте отправления, оплату таможенных расходов по экспорту, стоимость сертификации товара, стоимость доставки до пункта назначения и страхование». Проте, числові значення складових митної вартості не підтверджені документально і не піддаються обчисленню. На підставі викладеного, декларанту запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість, за бажанням декларанта. Декларантом не подано додаткових документів в повному обсязі, про що зазначено у листі до митниці від 13.08.19 № 13. Разом з тим, митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом умов, зазначених у ст. 59 Кодексу; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 Кодексу; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 Кодексу; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків; метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст. 63 Кодексу. Натомість, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, відповідно до ст. 64 Кодексу, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У митниці наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, МД від 13.05.2019 № UA100110/2019/133631.

Надалі, ТОВ «НВК «Композит» звернулось до Київської міської митниці ДФС із заявою від 07.10.2019 про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, перегляд рішення ро коригування митної вартості та повернення фінансової гарантії.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї матеріалів листом від 07.10.2019 №07/10/19-1 Київська міська митниця ДФС повідомила ТОВ «НВК «Композит» про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 № UA 100000/2019/200112/2.

Вважаючи рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 № UA 100000/2019/200112/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч.ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Як було заначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена, оскільки числові значення складових митної вартості не підтверджені документально і не піддаються обчисленню.

У свою чергу, згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Як було зазначено вище, додатком №1 до контракту від 01.03.2016 сторони погодили найменування товару, його асортимент та ціну, а також вказали, що товар поставляється на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010).

Відповідно до Інкотермс, CIF (англ. Cosо, Insurance and Freight (... named port of destination), або вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обоє 'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Відповідно до п. «б» ст. А.З Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантажу відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Отже, виконуючи умови контракту від 01.03.2016, на підставі якого здійснювалась поставка товару, вантажно-розвантажувальні роботи та страхові витрати поніс його продавець - SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. Тобто, вказані витрати фактично включені до ціни товару.

Крім того, за твердженнями представника позивача, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, продавцем - SHANDONG FIBERGLASS GROUP -виставлено проформу - інвойс №SDFE3190415 від 11.04.2019 з описанням товару (склоровінг прямий ECR з сіланом) на загальну суму 28 000,00 дол. США, який поставлено двома партіями товару (2 контейнерами), саме: 1-ша партія товару (1-й контейнер): ECR24 - 4800D-601; 2-га партія товару (2-й контейнер): ECR24 - 2400D-601; ECR24 - 9600D-601.

На підставі вищезазначеного, ТОВ «НВК «Композит» оплачено 30 % попередньої оплати від загальної вартості узгодженої партії товару у проформі - інвойсі № SDFE3190415 від 11.04.2019, що становить 8 400 дол. США. (28000,00 дол. США х 30% = 8 400,00 дол. США). На підтвердження здійснення даної оплати представником позивача надано до суду копії заяви про купівлю іноземної валюти від 18.04.2019 №1, платіжне доручення в іноземній валюті від 18.04.2019 № 1 та банківську виписку по рахунку №26005504101 від 19.04.2019.

При цьому, п.п. 4.2., 4.3. контракту від 01.03.2016 передбачено, що за фактом вага намотаного в котушки ровінгу може варіюватися в межах ± 1,5 кг в одній котушці. У проформу-інвойсі Продавець вказує середній орієнтовний вага і відповідно до цього вказується загальна сума в проформи-інвойсі. За фактом реально підготовленого замовлення Продавець випускає Інвойс (накладна), пакувальні листи та інші товаротранспортні документи, і на їх підставі оформляє експорт товару.

Згідно з п. 4.7. контракту від 01.03.2016, в інвойсі продавець повинен зробити посилання на проформу - інвойс (номер, дата, суму отриманої по даній проформи-інвойсу передоплати і вказати суму, що залишилася до сплати.

За фактом реально підготовленого замовлення (2 поставка товару, 2 контейнер), а саме: товару ECR24 - 2400D-601 вагою 14 226,5 кг та ECR24-9600D - 601 вагою 6 571,1 кг, продавцем було випущено інвойс № SDFE3190415-1 від 04.06.2019 на суму 14 558,32 дол. США, в якому зазначена попередня оплата у розмірі 4 200,00 дол. США, яка сплачена 18.04.2019 на підставі проформи-інвойсу № SDFE3190415 від 11.04.2019.

Натомість, за фактом попереднього замовлення (1-ша поставка товару / 1-ший контейнер) продавцем було випущено інвойс № SDFE3190415 від 08.05.2019, в якому відповідно до п. 4.7. контракту, прослідковується сума уже здійсненої покупцем передоплати у розмірі 4 200,00 дол. США за 1-шу поставка товару / 1-ший контейнер (перша частина передоплати в сумі 8 400 дол. США згідно з проформи - інвойсу № SDFE31904I5 від 11.04.2019).

За 2-гу поставну 11.07.2019 покупцем здійснено остаточний розрахунок у розмірі (70%, згідно з п. 4.8. контракту) 10 358,32 дол. США (14 558,32 дол. США загальна вартість 2 поставки товару (2 контейнер), у тому числі 4 200,00 дол. США попередньої оплати, згідно з проформи - інвойсу № SDFE3190415 від 11.04.2019 p.), на підтвердження чого представником позивача надано до суду копії заяви про купівлю іноземної валюти від 09.07.2019 №3, платіжного доручення в іноземній валюті від 09.07.2019 №3 з відповідним призначенням платежу та банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 від 11.07.2019.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами та матеріалами, які були також надані митному органу, підтверджено вартість перевезення оцінюваних товарів та факт його оплати.

Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкориговано вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, відповідно, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що ТОВ «НВК «Композит» до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

До того ж, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування у межах спірних правовідносин такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 12.11.2019 №237, що і підлягає присудженню на користь позивача.

У той же час, з системного аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником останнього надано до суду копії договору про надання правової допомоги від 18.09.2019 №18/09/19-1, укладений між ТОВ «НВК «Композит» та Адвокатським об`єднанням «Захист бізнесу»; додаткової угоди №1 до вказаного договору, рахунку від 18.09.2019 №18/09/19-1 на суму 10 000,00 грн.; платіжного доручення від 12.11.2019 №240 на суму 10 000,00 грн.; акту прийому наданих послуг від 14.01.2020 №1 на суму 10 000,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з наявною у матеріалах справи копією акту прийому наданих послуг від 14.01.2020 №1, послуги надані Адвокатським об`єднанням «Захист бізнесу» ТОВ «НВК «Композит» за договором про надання правової допомоги від 18.09.2019 №18/09/19-1, полягали у наступному:

- наданні клієнту правової допомоги у складанні позовної заяви та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта;

- наданні клієнту консультації щодо вказаних правовідносин;

- вчинення інших передбачених законодавством дій, необхідних для ефективного захисту інтересів клієнта.

Відтак, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу включає у себе витрати, які не є пов`язаними з судовим розглядом даної справи, окрім витрат, пов`язаних з наданням клієнту правової допомоги у складанні позовної заяви. Водночас, враховуючи відсутність у наданих представником позивача доказів щодо витрат, які пов`язані з написанням позовної заяви, суд, враховуючи зміст акту прийому наданих послуг від 14.01.2020 №1, дійшов до висновку, що сума витрат, яка є пропорційна витратам на написання позовної заяви, становить 1 666,67 грн. (10 000,00 грн./3 окремі складові витрат, визначені в акті)/2 (інші документи, необхідні для захисту інтересів клієнта, характер яких не встановлено).

Загальний розмір судових витрат, який підлягає присудженню на користь позивача становить 3 587,67 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 132, 134, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 № UA 100000/2019/200112/2.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Композит» (код ЄДРПОУ 33596579, адреса: 04214, м. Київ, вул. Північна, 2-А, квартира ГУРТ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 587,67 грн. (трьох тисяч п`ятисот вісімдесяти семи грн. 67 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок