Рішення № 95108623, 24.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Київ № 826/14708/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг"до Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2016 № 3842615141, № 3852615141, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2016 №3842615141, № 3852615141.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018, для розгляду справи №826/14708/16 було визначено суддю Огурцова О.П.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД", які мали реальний характер та за якими було виконано будівельні роботи використані ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на позовну заяву в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД", з яким позивач мав фінансово - господарські правовідносини за договором субпідряду від 12.06.2015 № 12/06/2015 в зв`язку із відсутністю основних фондів та трудових ресурсів не мав можливості надати послуги за вказаним договором. Також відповідач зазначив про те, що пунктом 3.2 договору підряду №05/02/2014 від 04.02.2014 передбачено, що загальна вартість робіт за цим договором визначається на підставі фактично виконаних підрядником обсягів робіт та оформлених належним чином і підписаних без зауважень сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 на весь об`єм робіт, які виконувались підрядником в рамках даного договору, водночас позивачем до перевірки не надано актів виймання виконаних підрядних робіт за формою №1КБ-2в та Довідок про вартість викопаних робіт за формою №КБ-3, примірні форми яких затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України від 06.07.2013 №293, а надано відповідні документи складені у довільній формі.

Під час розгляду справи, суд встановив наступне.

В період з 26.04.2016 по 12.05.2016 Головним управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг" з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ТОВ "СУПУТНИК", (код 19376452) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 та ТОВ "ГРАДІЕНТ-БУД" (код 39492913) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015.

За результатами перевірки складено акт від 19.05.2016 № 110/26-15-14-01-01/32041006, яким встановлено порушення пункту 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 93 151,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого за квітень 2015 року завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 16 747, 00 грн. та за червень 2015 року завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 86 754,00 грн.

07.06.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №2342615141, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 10 350, 00 грн. та №2352615141, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 93 151,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 11.08.2016 № 17449/6/99-99-11-01-02-25 скаргу задоволено частково та скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.06.2016 №2352615141 та №2342615141 в частині взаємовідносин з ТОВ «СУПУТНИК» з відповідною частиною штрафної санкції, а в іншій частині вказані податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

16.08.2016 прийняті податкові повідомлення - рішення № 3842615141, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8 675,00 грн. та № 3852615141, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 78 079,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 16.08.2016 №3842615141 та № 3852615141 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач, за його твердженням, мав фінансово - господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД" за договором субпідряду від 12.06.2015 № 12/06/2015 предметом якого є виконання субпідрядником на свій ризик та за завданням генпідрядника комплексу загально-будівельних робітна на об`єкті: "4 Етап будівництва: Секція 3.4 п`ятої черги, секція 3.5 шостої черги, 2-го пускового комплексу дев`ятої черги (підземний паркінг) будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом за адресою: 40-річчя Жовтня 60 в Голосіївському районі м. Києва, Україна".

Відповідно до пунктів 2.2, 3.2. 3.3, 3.8, 4.4, 6.1, 8.1, 10.2 вказаного договору документи, які мають бути складені у випадку виконання робіт обумовлених ним є графіки виконання робіт; акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 примірні форми яких затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України від 06.07.2013 №293 щомісячні та за весь об`єм робіт (з додатком - підсумкова відомість ресурсів); заявки на авансування; звіти про використані матеріально - технічні ресурси; акт приймання - передачі фронту робіт в стані будівельної готовності; документи на підтвердження передання субпідряднику проектної документації та матеріально - технічних ресурсів; реєстри передачі виконавчої документації; звіти з оперативною інформацією про ведення робіт; звіти про кількість залучених до робіт працівників субпідрядника; детальний графік виробництва (виконання робіт), викладений за допомогою програми Micrisoft Project з щотижневим звітом про виконані роботи в режимі відстеження; виконавча документація (акти прихованих робіт, робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення грунту, протоколи якості з`єднувальних конструкцій).

Позивачем на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД" робіт за договором субпідряду від 12.06.2015 № 12/06/2015 надано суду копії договірної ціни, яка є додатком до договору, акту № 1 від 25.06.2016 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт*/витрати**/ за червень 2015 року від 25.06.2015, платіжного доручення від 15.07.2015 № 970, загальних журналів робіт ТОВ "АК ІНЖИНІРІНГ" на об`єкті № 9 та на об`єкті № 10. Інших документів, складання яких передбачено умовами договору субпідряду від 12.06.2015 № 12/06/2015 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

В наданих позивачем суду копіях акту № 1 від 25.06.2016 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт*/витрати**/ за червень 2015 року від 25.06.2015 в графах "Субпідрядник" та "Генпідрядник" наявні підписи скріплені печатками, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином з наданих позивачем суду на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД" робіт за договором субпідряду від 12.06.2015 № 12/06/2015 копій акту № 1 від 25.06.2016 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт*/витрати**/ за червень 2015 року від 25.06.2015 є неможливим встановити осіб, які їх склали та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік".

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД" робіт за договором субпідряду від 12.06.2015 №12/06/2015 не надано суду документів, які мали бути складені у випадку дійсного виконання відповідних робіт, а надані складені з порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливим встановити осіб, які їх склали, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАДІЕНТ-БУД", а отже не доведено факт здійснення поставки товару та надання послуг останнім.

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 32041006) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2016 №3842615141, № 3852615141 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов