Рішення № 95108493, 22.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/5608/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 76/25-01-04-17-14 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області поновити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи з моменту обрання ним спрощеної системи оподаткування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним грошові зобов`язання зі сплати єдиного податку були сплачені в повному обсязі. Вказує, що помилкове перераховував єдиний податок на помилкові банківські реквізити не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб у визначений законом строк.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно сплачено суму податкового зобов`язання. Крім того, відповідач вказує, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка склала документ. Тому, помилкова сплата податку не на той рахунок не є підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій у разі несвоєчасної сплати податку. На підставі наведеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, ОСОБА_1 з 10.01.2006 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та перебуває на обліку на спрощеній системі оподаткування (єдиному податку).

Також, матеріалами справи підтверджується, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на третій групі оподаткування зі сплатою єдиного податку в розмірі 5 % від отриманого доходу.

Аналізом даних ІКП ФОП ОСОБА_1 в ІТС «Податковий блок» встановлено, що у платника був наявний податковий борг, а саме:

01.03.2020 - 15641,30 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК18050400);

01.04.2020 - 15641,30 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400);

01.05.2020 - 15641,30 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400);

01.06.2020 - 31585,17 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400);

01.07.2020 - 31585,17 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК18050400);

01.08.2020 - 31585,17 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК18050400);

01.09.2020 - 47529,03 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400).

Керуючись вимогами п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України ГУ ДПС у Чернігівській області 30.09.2020 за №76/25-01-4-17-14 прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (дата анулювання 30.09.2020, останній день другого із двох послідовних кварталів), яке надіслано 09.10.2020 за адресою реєстрації платника, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримано платником податку 12.10.2020.

ФОП ОСОБА_1 подав скаргу до ДПС України про скасування рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 76/25-01-04-17-14 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку протиправним та його скасування.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02.12.2020 № 34036/6/99-00-04-04-03-06 ДПС України залишено скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 76/25-01-04-17-14 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку – без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з положеннями пункту 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Саме такий висновок був зроблений Верховним Судом та викладений у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних в інтегрованій картці платника.

Так, як зазначає відповідач, мав податковий борг наявний податковий борг, а саме:

01.03.2020 - 15641,30 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК18050400);

01.04.2020 - 15641,30 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400);

01.05.2020 - 15641,30 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400);

01.06.2020 - 31585,17 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400);

01.07.2020 - 31585,17 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК18050400);

01.08.2020 - 31585,17 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК18050400);

01.09.2020 - 47529,03 грн з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400).

Між тим, відповідно до інтегрованої картки платника єдиний податок не сплачений, а матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив самостійно узгоджене податкове зобов`язання, сплатив єдиний податок в наступному розмірі та у наступні дати: 20 січня 2020 року в розмірі 17223,24 гривень за четвертей квартал 2020 року, 14 квітня 2020 року в розмірі 15 943,87 гривень за перший квартал 2020 року, 15 липня 2020 року в розмірі 15943, 90 гривень за другий квартал 2020 року, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Вищевказане підтверджує факт, що єдиний податок ФОП ОСОБА_1 , було сплачено в повному розмірі та своєчасно.

В цей же час, ФОП ОСОБА_1 , перераховував єдиний податок на помилкові банківські реквізити, що ним не заперечується.

Враховуючи ненадходження на вірні казначейські рахунки грошових коштів зі сплати єдиного податку, ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі на підставі аналізу даних в інтегрованій картці платника прийняла рішення № 76/25-01-04-17-14 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Але суд враховує, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату податкового боргу у разі його наявності, у спосіб, визначений Податковим кодексом України, проте, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення таких дій контролюючим органом.

Також, в матеріалах справи відсутні відповідні податкові повідомлення-рішення, якими би відповідач визначив такі грошові зобов`язання.

Лише листом відповідач надіслав позивачу рішення № 76/25-01-04-17-14 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв`язку з наявністю податкового боргу.

Суд звертає увагу, що у спірному рішенні про виключення з реєстру платників єдиного податку підставою для анулювання реєстрації платника податків зазначена лише інформація про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного згідно пп.8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 та пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України та доповідна записка від 29 вересня 2017 року, втім, контролюючим органом не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, як того вимагає пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону – виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) податкового зобов`язання, а не у випадку помилково сплачених сум податку (збору) на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 9.3 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

При цьому, частиною п`ятою статті 45 Кодексу передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 № 449), Єдиний казначейський рахунок (ЄКР), це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Помилкове перерахування позивачем коштів на інший казначейський рахунок внаслідок допущеної позивачем помилки у зазначенні реквізитів платіжного документа не спричинило настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

Норми Податкового кодексу України, зокрема, стаття 35 «Порядок сплати податків та зборів», не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами, за якими перераховуються окремі податки.

Відтак, суд зазначає, що в даному випадку сплата коштів до державного бюджету здійснена позивачем своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, а перебування коштів на іншому рахунку державного бюджету не свідчить про ненадходження коштів до бюджету.

Суд встановив, що позивачем здійснена сплата військового збору у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції, долученою до матеріалів справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) викладеної Верховним судом України у постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15 здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у призначенні платежу у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК України строк.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 01.08.2018 у справі №813/2487/17, в якій зазначено, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Подібна правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 (справа № 813/1008/16) та від 14.08.2018 (справа №821/1897/17).

Таким чином, суд вважає, що позивач вчинив дії, спрямовані на перерахування суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету, на думку суду, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафних фінансових санкцій, а в даному випадку прийняття рішення про анулювання

Зважаючи на те, що податковим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, та матеріалами справи підтверджується своєчасна сплати позивачем єдиного податку, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, та прийняття з цих підстав оскаржуваного рішення, що свідчить про протиправність вказаного рішення, а тому, з метою повного та найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку й, відповідно, задовольнити позовні вимоги в частині його скасування.

Також, суд погоджується з позицією позивача щодо зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи з моменту обрання ним спрощеної системи оподаткування та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку для повного прав позивача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу суд зазначає наступне.

Водночас, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, в матеріалах справи наявний договір адвоката про надання юридичних послуг від 17.11.2020, акт виконаних робіт до Договору від 17.11.2020, платіжне доручення № 21 від 19.11.2020.

Відповідно до договір адвоката про надання юридичних послуг від 17.11.2020, а саме пп. 2.1 п. 2 вартість послуг складає 20000 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

Суд також враховує положення ч.7 ст.134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що витрати на оплату послуг адвоката повинні бути співмірними з наданими послугами, а також залежать від складності справи, з урахуванням фактичних обставин, предмету спору, відшкодуванню підлягають тільки витрати, які мають розумний розмір.

При вказаних обставинах, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, враховуючи складність справи та обсягом послуг, наданих адвокатом, дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 76/25-01-04-17-14 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області поновити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи з моменту обрання ним спрощеної системи оподаткування.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан