Рішення № 95107911, 17.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2082/2011 год.20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю: представника позивача - Андрюка А.М.,

представника відповідача - Козлова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 18.05.2017 №0000681303, №0000671303, №0000661303.

Ухвалою від 07.08.2020 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

26.08.2020 р. позивач вимоги ухвали виконав, у зв`язку з чим, ухвалою від 28.08.2020 р. відкрито загальне провадження у справі, підготовче судове засідання призначене на 28.09.2020 р. о 10:00 год.

Ухвалою від 28.09.2020 р. за клопотанням відповідача підготовче судове засідання відкладено до 21 жовтня 2020 року о 13:30 год.

Ухвалою від 21.10.2020 р. клопотання представника ОСОБА_2 про продовження підготовчого провадження та відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, наступне підготовче судове засідання призначено на 06.11.2020 року о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 06.11.2020 р. оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 27.11.2020 р.

Ухвалою від 27.11.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020 о 10:00 год.

Протокольною ухвалою від 07.12.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 11.12.2020 р.

Ухвалою від 11.12.2020 р. відкладено розгляд справи до 15.01.2021 року о 11:00 год.

Ухвалою від 15.01.2021 р. зупинено провадження у адміністративній справі до одужання представника позивача.

Ухвалою від 12.02.2021 р. поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 17.02.2021р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 01.01.2017. Підставою проведення перевірки є пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Г1К України, відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_3 від 17.03.2017. За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.04.2017 та прийняті спірні ППР. Позивач вважає перевірку незаконною, оскільки відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону. Разом з тим, судовим рішенням, на підставі якого ухвалено наказ, не призначено перевірку, а надано дозвіл на її проведення., що не відповідає п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. За таких обставин, наказ про проведення перевірки позивача не відповідає вимогам законодавства України.

Стверджує, що перевірка проведена без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, які на час проведення перевірки були вилучені слідчими в межах кримінального провадження. Так спеціалістами ГУ ДФС у Херсонській області, незважаючи на те, що перевірка призначена документальна виїзна, проведено перевірку невиїзну з використанням лише внутрішніх баз даних, роздруківки руху грошових коштів на рахунках, ухвали по справі №766/7940/16-к та матеріалів кримінального провадження (без конкретизації). Тобто, в акті перевірки продубльовано інформацію з ухвали слідчого судді без використання та опису будь - яких первинних документів, на підставі яких встановлено порушення податкового законодавства. В акті перевірки відсутній перелік документів з посиланням на реквізити, на підставі яких був зроблений висновок про заниження податку на доходи фізичних осіб.

Також позивач вважає безпідставними висновки перевірки про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від отримання ним на рахунки у банках коштів за реалізацію товару, придбаного від імені ТОВ «Сафташ», оскільки вказані рахунки, відкритті в банках на ім`я ОСОБА_1 є рахунками ТОВ «Сафташ-10». Оскільки, на той час позивач був засновником (директором) ТОВ «Сафташ-10». оформлення рахунку на товариство здійснювалося від імені позивача. Також позивач не вбачає причинно-наслідковий зв`язок між здійсненням реалізації продукції та отриманням коштів на рахунок.

Згідно ухвали Херсонського міського суду Херсонської області судді Смирнова Г.С. від 20.11.2018 кримінальне провадження №321062300000000059 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст..212 ч.І КК України закрито, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016230000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що платник податків ОСОБА_1 з 01.01.2012 по 31.05.2016 отримував на вищевказані карткові рахунки кошти від групи фізичних осіб, знімав готівкою в касі банків та через банкомати без декларування вказаних сум та без відповідної сплати податку на доходи. Фізичні особи, в свою чергу, здійснювали перерахування коштів на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 . Ухвалою від 17.03.2017 по справі №766/7940/16-к н/п 1-кс/766/2758/17 Херсонського міського суду Херсонської області надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки платника податків ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №32016230000000059. Стверджує, що ухвала слідчого судді, на підставі якої було призначено та проведено перевірку позивача не була оскарження та як наслідок не була скасована тому відсутні підстави вважати наказ про проведення перевірки позивача незаконним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Під час проведення перевірки використані роздруківки руху грошових коштів на рахунках, відкритих у ПАТ«Укрсоцбанк» № НОМЕР_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ухвалу по справі №766/790/16-к н/п 1 -кс/766/2758/17, матеріали кримінального провадження № 32016230000000059. В ході проведення перевірки позивачу було вручено запит про надання письмових пояснень від 12.04.2017 №164/21-22-13-02-14, на який отримано відповідь від 13.04.2017 про відсутність документів. Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2012 по 01.01.2017 на особистий рахунок Позивача в АКБ «Укрсоцбанк» надійшло всього 54 402 808,00 грн. За період з 25.11.2014по 11.08.2016 на рахунок № НОМЕР_2 та на рахунок № НОМЕР_5 у Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк» надійшло всього 8 419 336,00 грн. Крім того, за період з квітня 2016 по вересень 2016 на рахунок № НОМЕР_5 надійшло всього 621825,0 грн. Зазначені кошти не були задекларовані позивачем та не оподатковані ним, у зв`язку із чим йому визначені зобов`язання за спірними ППР.

Стверджує про безпідставність посилання позивача на постанову суду про закриття кримінального провадження щодо позивача, оскільки кримінальне провадження закрите по нереабілітуючим підставам – у зв`язку із закінченням строку давності.

Представник відповідача із наведених підстав просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначав, що перевірка проведена правомірно, а спірні ППР є законними.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 09.11.2005 по 27.02.2015 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та перебував на обліку у ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області.

Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 01.01.2017. Підставою проведення перевірки є пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Г1К України, відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_3 від 1 7.03.201 7. За результатами проведеної перевірки складено акт №4 8/21 -22-13- 02-18/ НОМЕР_6 від 26.04.2017 (надалі - акт перевірки №48).

Па підставі зазначеного Акту №48 Головним управлінням ДФС у Херсонській області 18.05.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000681303 про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340.00 грн.,

№0000671303 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7476119.00 грн. (за основним платежем 5980895.00 грн. та за штрафними санкціями 1495224),

№№0000661303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 333271 грн. (за основним платежем 266617,00 грн. та за штрафними санкціями 66654,00 грн.).

Позивач стверджує, що йому стало відомо про спірні ППР із листа ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 15.04.2020 №1416/ФОП/21-22-33-04, який надано на запит позивача від 18.03.2020, до цього часу він не отримував спірні ППР.

Не погодившись із ППР, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку дотриманню позивачем строку звернення до суду, суд відмічає наступне.

Як стверджує позивач йому стало відомо про спірні ППР лише із листа ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 15.04.2020р., до суду позивач звернувся 04.08.2020р., тобто через чотири місяці.

Відповідач стверджує, що із спірними ППР позивач був обізнаний ще у 2017 році.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктами 42.1, 42.2. ст. 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У постанові від 12.02.2020р. по справі № №826/17798/18 Верховний суд зазначив, що правове поняття «отримання» у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю «вважається врученим» в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України. Строк на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.18 статті 56 ПК України, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58 ПК України.

Відтак, враховуючи факт реального отримання спірних ППР позивачем у квітні 2020р. та звернення до суду із позовом у серпні 2020р., позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Щодо правомірності проведеної перевірки, суд зазначає наступне.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області 22.07.2016р. за матеріалами Державної служби фінансового моніторингу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато кримінальне провадження №32016230000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням було встановлено, що платник податків ОСОБА_1 , перебуваючи засновником та директором ТОВ «Сафташ-10» (код 37049188), яке займається оптовою торгівлею фарфору, скляного посуду і засобів чищення, протягом 2012 - 2016 років здійснював імпорт зазначеної продукції на ТОВ «Сафташ -10» з території Російської Федерації, та з метою отримання не облікованих прибутків здійснював реалізацію вищевказаної продукції за готівку, як громадянин, іншим громадянам України без сплати податків. З вказаною метою платник податків ОСОБА_1 відкрив розрахункові рахунки в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) № НОМЕР_1 та в Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 352479) № НОМЕР_2 . В подальшому платник податків ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з рядом осіб, які придбавали фарфоровий та скляний посуд для подальшої реалізації вказаної продукції та отримання не облікованого прибутку, оформив їм доступ до вищезазначених розрахункових рахунків, відкритих на його ім`я, як додаткові картки типу Visa Elektron з метою надання можливості даним особам самостійно здійснювати операції направлені на розрахунок на отриману продукцію без декларування вказаних сум та сплати податків. Досудовим розслідуванням встановлено, що платник податків ОСОБА_1 з 01.01.2012 по 31.05.2016 отримував на вищевказані карткові рахунки кошти від групи фізичних осіб, знімав готівкою в касі банків та через банкомати без декларування вказаних сум та без відповідної сплати податку на доходи. Фізичні особи, в свою чергу, здійснювали перерахування коштів на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 .

У межах даної кримінальної справи ухвалою від 17.03.2017 по справі №766/7940/16-к н/п 1-кс/766/2758/17 слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області наданий дозвіл на проведення спеціалістами ГУ ДФС у Херсонській області позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 01.01.2017р.

На підставі даної ухвали начальником ГУ ДФС у Херсонській області прийнятий наказ від 07.04.ю2017р. № 267 про проведення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 01.01.2017р.

Згідно з пунктом 75.1 статі 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків ( підпункт 75.1.2 пункту 75. 1 статті 75 Податкового кодексу України)

Порядок проведення документальних позапланових перевірок платників податку регламентовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статі 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За містом пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові 03 квітня 2018 по справі №820/4482/17 (адміністративне провадження №К/9901/223/17) виклав правову позицію відповідно до якої - відсутність підстав для проведення перевірок, зазначених іш.78.1.1, 78.1.11 Податковою кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді у будь - якому випадку є самостійною підставою її проведення, а результати перевірки є доказом в кримінальному провадженні. У свою чергу, скасування ухвали про призначення перевірки як єдиної підстави до прийняття наказу про проведення перевірки, має наслідком скасування усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом па виконання ухвали слідчого судді.

Вказаний висновок відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601 /16-а), від 21 березня 2019 року (справа №809/531 /18). від 4 грудня 2019 року (справа №816/1938/18), ухвалі від 18 листопада 2019 року (справа №320/6748/18) та підтверджується практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року в рамках справи №820/609/18. адміністративне провадження №К/9901/27752/19 (ЄДРСРУ №87045267).

Правова позиція щодо невідповідності вимогам законодавства наказу про проведення контрольного заходу у випадку скасування судовою рішення па підставі якого виданий наказ висловлена Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі №809/531/18. від 18 листопада 2018 року у справі №805/2б01/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала слідчого судді, на підставі якої було призначено та проведено перевірку позивача не була оскарження та як наслідок не була скасована, тому відсутні підстави вважати наказ про проведення перевірки позивача незаконним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Суд звертає увагу, що позивач був обізнаний із ухвалою слідчого судді та наказом на проведення перевірки, проте не оскаржив їх, фактично із ними погодившись.

Також на пропозицію податкового органу про надання документів та пояснень в межах даної перевірки, викладену у листі позивачу від 12.04.2017р. № 164/ФОП/21-22-13-02-14, позивач своїм листом повідомив, що він не заперечує проти проведення перевірки, проте не має змоги надати ніяких документів до перевірки, у зв`язку з тим, що 14.12,2016 було здійснено вилучення документів старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Херсонській області, на підставі ухвали суду від 24.11.2016.

Суд вважає помилковим посилання позивача на постанову ВС від 07.02.2020р. у справі № 320/6242/18, оскільки вона стосується інших правовідносин. Так предметом оскарження у справі № 320/6242/18 був наказ про призначення перевірки, прийнятий на підставі ухвали слідчого, яка у подальшому була скасована у судовому порядку, спірний наказ не був реалізований, а перевірка не була проведена.

Відтак, на думку суду, перевірка проведена із дотриманням вимог ПК України.

Щодо правомірності спірних ППР, суд зазначає наступне.

За висновками перевірки встановлено наступні порушення:

1. пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014-2016 рр. на загальну суму 5 980 895,00 грн.;

2. п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України занижено суму військового збору у 2015-2016 році на суму 266 617,00 грн.

3. пп. 49.18.5, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України встановлено не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2016 роки.

Актом перевірки встановлено, що за період з 01.01.2012 по 01.01.2017 платник податків ОСОБА_1 , перебуваючи засновником та керівником ТОВ «САФТАШ -10», яке займається оптовою торгівлею фарфором, скляним посудом і засобами чищення протягом 2012-2016 років здійснював реалізацію вищевказаної продукції за готівку, як громадянин, іншим громадянам України без сплати відповідних податків.

Мехтієв ОСОБА_4 відкрив розрахункові рахунки в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) № НОМЕР_1 та в Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 352478) № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (депозитний), № НОМЕР_4 , № НОМЕР_7 .

Так, перевіркою правильності визначення доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу 2012-2016 році, який підлягає відображенню у розділі II Декларації про майновий стан і доходи, встановлено його заниження у зв`язку з неврахуванням у складі доходів сум, отриманих позивачем на власні розрахункові рахунки (розділ II «Доходи які включаються до загального річного оподаткованого доходу» рядок «Інші доходи»).

Позивачем укладено договір від 11 березня 2009 року №0870/00022750 про відкриття банківського (карткового) поточного, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки рахунку в акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

За період з 01.01.2012 по 01.01.2017 на особистий рахунок Позивача в АКБ «Укрсоцбанк» надійшло всього 54 402 808,00 грн., в тому числі:

у 2012 році - 12521600,0 грн., в т.ч. 1002883,0 грн. з додаткових карток:

у 2013 році -16819669,0 грн., в т.ч. 7476875,0 грн. з додаткових карток:

у 2014 році- 15370011,0 грн., в т.ч. 7990607,0 грн. з додаткових карток:

у 2015 році - 8075238,0 грн., в т.ч. 1483020,0 грн. з додаткових карток:

у 2016 році- 1616290,0 грн.

Згідно виписки по клієнтському картковому рахунку № НОМЕР_1 «Деталі операції» - поповнення карткового рахунку, поповнення готівкою нацвалютою картрахунку без карти САКГ) АСС: НОМЕР_1 ». По платіжним карткам довірених осіб власника карткового рахунку випущених додаткових карток на ім`я довірених осіб - «поповнення через термінал в касі банку/переказ р2р/ повернення товару чи послуги».

Знято готівкою з рахунку НОМЕР_8 за 2012-2016 роки 54 315 177,0 грн.

Також ОСОБА_1 у Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито рахунки НОМЕР_2 (з 25.11.2014), № НОМЕР_3 (з 22.02.2016) - депозитний, № НОМЕР_9 (з 29.05.2016), № НОМЕР_10 (з 07.06.2016), крім того за матеріалами виписок банку встановлено зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_5 .

На рахунки ОСОБА_1 , відкриті у Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк», здійснювали перерахування коштів громадяни України з карткових рахунків, відкритих у цьому ж банку.

За період з 25.11.2014по 11.08.2016 на рахунок № НОМЕР_2 та на рахунок № НОМЕР_5 у Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк» надійшло всього 8419336,00 грн., в тому числі:

На рахунок № НОМЕР_2 за період з 25.11.2014 по 11.08.2016 надійшло:

у 2014 році - 336378,0,0 грн.

у 2015 році - 4657644,0 грн.

у 2016 році - 2803490,0 грн.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 «Опис трансакції» - Поповнення карти готівкою у відділенні, поповнення з карти або з рахунку в терміналі самообслуговування. Поповнення готівкою через відділення Приватбанку.

Крім того, за період з квітня 2016 по вересень 2016 на рахунок № НОМЕР_5 надійшло всього 621 825,0 грн.

Згідно банківських виписок рахунок за № НОМЕР_5 визначено як особистий рахунок ОСОБА_1 «Опис трансакції» - переведення коштів на свою карту.

Зазначені суми не були задекларовані позивачем та не були оподатковані податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Суд відмічає, що позивач у позовній заяві не надав жодних пояснень про походження описаних вище коштів, представник позивача також не зміг пояснити суду у судовому засіданні у зв`язку із чим позивачу надходили на банківські рахунки такі значні суми, що це за доходи та у зв`язку із чим вони отримані, пославшись на те, що довіритель не повідомив йому дані обставини.

Також суд вважає недоведеними твердження позивача, що вказані вище банківські рахунки відкриті для ТОВ «Сафташ -10» позивачем як директором та засновником, оскільки позивач, посилаючись на дану обставину, не надав суду жодного доказу на її підтвердження та не спростував доводи податкового органу про відкриття таких рахунків на ім`я позивача.

Крім цього суд відмічає, що позивач не заперечував щодо правильності визначення розміру сум, що надійшли на зазначені вище банківські рахунки.

Надаючи оцінку встановленим порушенням, суд застосовує наступні правові норми.

За визначенням пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

За приписом пп. 162.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

Пунктом 164.1 ст. 164 ПКУ встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.1.1 п. 161.1 ст. 164 ПКУ загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Пунктом 164.2 ст. 164 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

пп. 164.2.1 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

пп. 164.2.2 ПКУ суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

пп. 164.2.20 ПКУ інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Згідно п. 164.3 ст. 164 ПКУ при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Пунктом 167.1 статті 167 ПКУ визначено що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% бази оподаткування, якщо база оподаткування з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 в календарному місяці перевищує десятикратний розмір заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 %.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ в редакції, діючій на 01.01.2015 року визначено, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% бази оподаткування, якщо база оподаткування з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 ПКУ в календарному місяці перевищує десятикратний розмір заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 %.

Відповідно до п. 167.1, ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в редакції 2016 року визначено ставки податку на доходи фізичних осіб становить 18% бази оподаткування.

Відповідно до п. 102.1, ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене донарахування податкового зобов`язання з ПДФО за період з 01.01.2012-31.01.2014 рр. податковим органом не проводилось

Розрахунок ПДФО за період 01.02.2014 – 31.12.2016р.р. наведений на ст. 13 акту перевірки у таблиці № 17.

Позивач не заперечував проти правильності проведення даних обрахунків, а судом не встановлено порушень ст.. 167 ПК України в частині розрахунку ПДФО.

Відтак суд вважає правомірним нарахування позивачу ПДФО у сумі 5980895,0 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податку.

Також суд вважає правомірним ППР від 18.05.2017р. № 0000681303 про застосування штрафної санкції у сумі 340,0 грн. за порушення п.п. 49.18.5 ст. 49 ПК України (неподання декларації про доходи) оскільки воно є суміжним із нарахування позивачу ПДФО.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п.п. 164.2.1 - 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ визначено, що нарахування, утримання і сплата (перерахування) збору в бюджет здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПКУ за ставкою 1,5 відсотка, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.

Враховуючи зазначене, військовий збір утримується з суми доходу, що є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 163 ПКУ, нарахованого (виплаченого, наданого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, без будь-яких вирахувань.

12732882 x 1,5%= 190993 грн. - за 2015 рік

5041605 x 1,5 %= 75624 грн. - за 2016 рік.

Таким чином, позивачу правомірно визначене зобов`язання із військового збору за 2015- 2016 рр. в сумі 266617 грн.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на момент проведення перевірки) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування, що є об`єктом оподаткування або провадять діяльність (операції) що є об`єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків і зборів.

Платник податків ОСОБА_1 здійснював оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2012 по 27.02.2015 на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності, станом на 27.02.2015 року підприємницьку діяльність припинено.

У період з 28.02.2015 по 31.12.2016 був фізичною особою - платником податків та відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України був платником податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до п. 97.4 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: 97.4.3. стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Відтак зазначення у ППР позивача як громадянина, а не як ФОП є правомірним, оскільки на час проведення перевірки та прийняття спірних ППР позивач припинив підприємницьку діяльність.

Також суд вважає помилковим твердження позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та оформлення її результатів в частині не дослідження первинних бухгалтерських документів.

Суд відмічає, що відповідно до ст. 83 ПК України, матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, включають в себе документи, визначені ПКУ, податкову інформацію, інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачений ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно із пунктом 75.1.2 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ: податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ.

Для виконання визначених функцій та завдань контролюючими органами використовується зібрана податкова інформація та результати її опрацювання (ст. 74 ПКУ).

Згідно зі ст. 72 ПКУ, для забезпечення діяльності контролюючих органів використовується, зокрема, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків, за наслідками податкового контролю. Підпунктом 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПКУ визначено, що податкова інформація є підставою для висновків під час проведення перевірок.

Інформація про документи, які використані при перевірці позивача зазначена в акті перевірки: роздруківки руху грошових коштів на рахунках, відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 52185722 10095340, ухвала по справі №766/790/16-к н/п 1 -кс/766/2758/17; матеріали кримінального провадження № 32016230000000059, декларації про доходи позивача за період 2012 – 2016р.р. Також під час проведення перевірки позивачу було вручено запит про надання письмових пояснень від 12.04.2017 №164/21-22-13-02-14, на який отримано відповідь від 13.04.2017 про відсутність документів.

Суд відмічає, що факт отримання позивачем доходу відповідачем встановлений виключно із банківських виписок рахунків, відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я позивача, що фактично не заперечується позивачем.

Разом із тим будь-яких доказів або пояснень щодо походження даних коштів або понесення позивачем витрат у зв`язку із отриманням вказаного доходу не надано позивачем ні податковому органу під час проведення перевірки, ні суду під час розгляду справи по суті.

За таких обставин суд не приймає до уваги наведені аргументи позивача.

Також помилковим є посилання позивача на п. 36 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» (у редакції, що діє з 1.09.2015), оскільки дана норма стосується правопорушень, кримінальне провадження у яких розпочато до дня набрання чинності законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 №655-УІІІ, а щодо позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато кримінальне провадження №32016230000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України лише 22.07.2016р., тобто після 17.07.2015р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень податкового органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що спірне рішення є правомірним, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач обґрунтував та довів доказами правомірність спірного рішення, разом із тим, як доводи позивача про незаконність спірного рішення були спростовані відповідачем та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 лютого 2021 р.

Суддя Г.М. Морська

кат. 111030200