Рішення № 95107894, 24.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3800/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Херсонського (79) прикордонного загону (військова частина 2161) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

Херсонський (79) прикордонний загін (військова частина 2161) Державної прикордонної служби України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з відповідача на користь держави в особі Херсонського прикордонного загону (Військової частини 2161) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321378) заборгованість (надлишково сплачене грошове забезпечення) в сумі 11749,59 грн.;

- стягнути з відповідача у встановленому законом порядку понесені Херсонським прикордонним загоном (Військовою частиною 2161) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321378), судові витрати (судовий збір) у розмірі 2102,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач звільнений з військової служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Відповідно до чинного законодавства грошова допомога, виплачена відповідачу, підлягає стягненню у сумі, обчисленій, враховуючи кількість повних календарних місяців пропорційного часу, який залишився до закінчення дії контракту. Так, при кінцевому розрахунку за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 11749,59 грн., що не заперечувалось останнім. Позивач вказує, що жодних дій з боку відповідача щодо погашення заборгованості вчинено не було, а тому вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволенню.

Ухвалою від 12.01.2021 відкрите провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частинами 5, 6 ст. 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 12.01.2021 про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Вказана ухвала направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, вказану у позовній заяві. Дана судова кореспонденція повернута до суду із відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

За приписами ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ст.ст. 159, 162 КАС України подання заяв по суті справи, зокрема, відзиву, є правом учасників справи, а у разі його ненадання без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про встановлення йому строку для подання відзиву по справі, відтак, здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Наказом начальника 79 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23.10.2019 № 622-ос, ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу на 3 роки з 23.10.2019, присвоєно військове звання "молодший сержант" та призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії – дозиметристом 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Преображенка" І категорії (тип Б).

Наказом начальника 79 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23.10.2020 № 563-ос, припинений контракт ОСОБА_1 та звільнено з військової служби за пп. "ж" (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас.

Підстава звільнення: подання начальника відділу прикордонної служби "Преображенка" І категорії (тип Б) від 22.10.2020, протокол засідання наради керівного складу від 23.10.2020 № 23/10.

Наказом начальника 79 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.10.2020 № 565-ос сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонного контролю 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби "Преображенка" І категорії (тип Б) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення в запас без надання права носіння військової форми одягу.

Згідно довідки фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) відповідач має борг по одноразовій грошовій винагороді при підписанні 1 контракту в розмірі 11526 грн. за 24 місяці, а також з компенсації податків, всього на 11749,59 грн.

Зважаючи на те, що вказана заборгованість відповідачем добровільно не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):

а) у зв`язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

- утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

- утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;

д) через службову невідповідність;

е) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

є) у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

ж) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

з) у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування тощо.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з п. 1 Глави 5 Розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558) одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами: які приймаються на посади рядового складу; які приймаються на посади сержантського і старшинського складу; офіцерського складу.

Грошова допомога виплачується в таких розмірах:

1) особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

2) особам сержантського і старшинського складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

3) особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Пунктом 4 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 558 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців, зазначених у пункті 1 цієї глави, з військової служби до закінчення строку служби за першим контрактом у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", через службову невідповідність, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку грошова допомога підлягає стягненню з них у сумі, обчисленій, ураховуючи кількість повних календарних місяців пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачу на підставі укладання першого контракту (під час проходження військової служби) виплачена одноразова грошова допомога у розмірі дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до п. 1 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 588 – 17289,00 грн.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту, відповідача звільнено з військової служби та припинено контракт наказом від 23.10.2019 № 563-ос.

Наказом від 26.10.2019 № 565-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 .

При цьому, у вищевказаному наказі зазначено про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги після укладення з ним першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту (за 24 повних календарних місяці, які залишились до закінчення дії контракту).

Згідно з кінцевим розрахунок при звільненні остаточна заборгованість відповідача складала 11526,00 грн., яка виникла на підставі п. 4 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 558 (17289 / 3 (сума за 12 місяців) х 2 (сума за 24 місяці)).

Також зазначено суму компенсації податку в розмірі 243,27 грн., втім додавання цих сум становить 11769,29 грн., а не 11749,59 грн., як заявлено до стягнення.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача іншої суми ніж та, що прямо передбачена п. 4 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 558, тобто, 11526,00 грн., оскільки за чинними нормами податкового законодавства, оподатковується дохід особи, а не повернення сплачених коштів.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає сума 11526,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем наказів від 23.10.2020 № 563-ос та від 26.10.2020 № 565-ос, як наслідок на момент розгляду справи вони є правомірними.

Станом на день розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України у розмірі 11526,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не відшкодував добровільно суму одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту у розмірі 11526,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція, щодо розгляду даної категорії справ, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, де ВП відступила від свого попереднього правового висновку і зазначила про необхідність вирішення таких позовів про стягнення коштів з особи, яка перебувала на посаді, що відноситься до публічної служби за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таких витрат судом у даній справі не встановлено.

Відтак, судові витрати з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов Херсонського (79) прикордонного загону (військовою частиною 2161) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Херсонського (79) прикордонного загону (військова частина 2161) Державної прикордонної служби України) (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 175, код ЄДРПОУ 14321378) кошти (надлишково сплачене грошове забезпечення) у розмірі 11526 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 106030000