Рішення № 95107248, 23.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2021 року м. Рівне №460/7286/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.03.2017 року №Ф-541-23 на суму 5071,30 грн.

Мотивуючи позовні вимоги зазначив, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, оскільки з 2007 року він є інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності, а звіти за 2015-2017 роки про нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ним подавалися помилково. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їх задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач самостійно подавав звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016, 2017 роки, тобто надав добровільну згоду на взяття його на облік як платника єдиного внеску. За наведеного вважав, що правові підстави для скасування вимоги про сплату боргу відсутні. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали даної справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.07.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку відповідача. При цьому, з 2007 року позивач має статус особи з інвалідністю (ІІІ група) та отримує пенсію по інвалідності.

В період з 2015 по 2017 роки позивач помилково подав відповідачу звіти про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, в якому самостійно визначав базу нарахування єдиного внеску.

10.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Рівненській області з заявою про коригування заборгованості по ЄСВ та помилково сплаченого ЄСВ.

22.04.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області виставлено позивачу вимогу №Ф-541-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 5071,30 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду №460/3821/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 22.04.2020 року №Ф-541-23 на суму 5071.30 грн.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження у Рівненському міському відділі ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, позивач дізнався, що на виконанні перебуває вимога №Ф-541-23 від 06.03.2017 року про стягнення 5071,30 грн.

Вважаючи протиправним оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з позовом до суду.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату ЄСВ, направленої на адресу позивача, який є зареєстрованою як фізична особа-підприємець, має третю групу інвалідності та отримує пенсію по інвалідності, проте щороку подавав звіти, в яких самостійно визначав обов`язок зі сплати єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.10.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено ч.2 ст.2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як встановлено судом і сторонами не заперечується, позивачем при здійсненні підприємницької діяльності обрано спрощену систему оподаткування.

Разом з тим, ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з податковим органом договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, що отримує відповідно до закону пенсію по інвалідності.

За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

При цьому, на переконання суду, позивач не може вважатися таким, що бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, так як ні заяву, ні договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, він не підписував.

Варто зауважити, що вимога у цій справі сформована відповідно до ст.25 Закону №2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч.2-4 ст.25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пп.14.1.153 і 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.

Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні п.57.1 ст.57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №240/4809/19, від 04.09.2019 у справі №806/1503/16, від 05.11.2018 у справі № 806/2169/16.

В силу положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також відхиляє покликання відповідача на Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, як на підставу вважати що з поданням звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, позивач вважається таким, що бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, суд враховує, що за правилами пункту 3 розділу III вказаного Порядку, звіт зазначеними особами взагалі не подається.

Подання таких звітів, на переконання суду, не може прирівнюватися до добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України закріплено такий принцип, на якому ґрунтується податкове законодавство України, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки норма ч.4 ст.4 Закону №2464-VI та пункту 3 розділу III Порядку №435 припускають неоднозначне трактування порядку реалізації права добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд з врахуванням презумпції правомірності рішень платника податку, приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа звільнена від сплати за себе єдиного внеску, не мав і не має бажання брати добровільну участі у такій системі страхування.

Абзацом 1 частини 1 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Поряд з цим, абз.2 ч.1 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У зв`язку з встановленою судом відсутністю у позивача обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати за себе єдиний внесок, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2017 №Ф541-23 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість свого рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.1 ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, код ЄДРПОУ 39394217) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.03.2017 №Ф-541-23 на суму 5071,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 23 лютого 2021 року.

Суддя В.В. Щербаков