Рішення № 95106861, 24.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15103/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Б.Хмельницького,34, м.Одеса, 65007) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить:

визнати бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса протиправною в частині не розгляду по суті скарг ОСОБА_1 від 21.10.2020 та 27.10.2020, відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян";

зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Одеса (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529) повторно розглянути скарги ОСОБА_1 від 21.10.2020 та від 27.10.2020 та провести перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського округу ОСОБА_2 , дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій при видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкова справа № 22/2019 та договору .дарування від 23.12.2019. укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також інших фактів, викладених у скаргах ОСОБА_1 та за її результатами надати обґрунтовану відповідь, відповідно" до вимог Закону України "Про звернення громадян"

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2020 та 27. 10.2020 позивач звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргами в яких просила анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С у зв`язку з неодноразовим порушення нотаріусом чинного законодавства, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, в т. ч. щодо майна санаторно Горького у м. Одесі, інших підприємств, майна громадян, в т. ч. при видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкова справа № 22/2019 та договору дарування від 23.12.2019, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Проте, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції 24.11.2020 позивачу надано відповідь, в якій, на думку позивача, лише роз`яснено порядок проведення планових та повторних перевірок нотаріальної діяльності приватних нотаріусів згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про нотаріат» та повідомлено, що у разі відповідного рішення суду, яким буде встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_7 вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій, управління юстиції буде мати підстави для застосування відповідних заходів реагування, передбачених ст. 12 Закону України «Про нотаріат». Позивач вважає, що відповідачем не проведено належного розгляду допущених нотаріусом порушень чинного законодавства, на які вказано у скаргах.

Ухвалою суду від 30.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.02.2021р. відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було саме надано вмотивовану відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненнях позивача, з чітким посиланням на відповідні норми чинного законодавства. Також зазначено, що оскільки позивач не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та стороною вказаного у зверненнях договору дарування або її уповноваженим представником, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не мало можливості надати запитуваної позивачем інформації, щодо спадкової справи та договору. До того ж у відповіді від 24.11.2020 повідомлялось, що у разі наявності відповідного рішення суду, яким буде встановлено порушення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. вимог законодавства при вчиненні вказаних позивачем у своїх зверненнях нотаріальних дій, яке завдало шкоди інтересам громадян, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) буде мати підстави для застосування відповідних заходів реагування, передбачених статтею 12 Закону України «Про нотаріат».

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.10.2020р. та 27.10.2020р. ОСОБА_1 звернулась до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з скаргами, в яких зазначено, що 18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Левчук О.С. (свідоцтво № 7337) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на земельні ділянки, розташовані в Одеській області, Біляївському районі, с. Усатове. 03 вересня 2005 року я купила у ОСОБА_3 вище зазначені земельні ділянки, які не встигла оформити на своє ім`я, оскільки вона померла. Позивач вважає, що видача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на ці ділянки стосується моїх прав та інтересів, відповідно я маю право на подачу скарги на неправомірні дії нотаріуса. Вважає, що при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки приватним нотаріусом ОСОБА_2 допущено грубе порушення закону, яке завдало шкоди моїм інтересам, що підтверджується наступним.

Вказано, що СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020160500001350 відомості про яке 26.03.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На час звернення досудове розслідування триває, слідством перевіряється причетність до вчинення злочину окрім осіб, які шахрайським шляхом заволоділи земельними ділянками, а також приватного нотаріуса ОСОБА_2 та реєстратора, які своїми незаконними діями сприяли вчиненню злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Позивачам у вказаних заявах зазначено, що приватний нотаріус Одеського нотаріального округу ОСОБА_2 порушила свою присягу, якою вона урочисто присягала виконувати обов`язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса (стаття 6 Закону).

За результатом розгляду заяви позивач просила: анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. у зв`язку з неодноразовим порушення нотаріусом чинного законодавства, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій.

Листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 24.11.2020, повідомлено позивачу, що у разі наявності відповідного рішення суду, яким буде встановлено порушення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. вимог законодавства при вчиненні вказаних у Ваших зверненнях нотаріальних дій, яке завдало шкоди інтересам громадян, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) буде мати підстави для застосування відповідних заходів реагування, передбачених статтею 12 Закону України «Про нотаріат». Повідомлено, що оскільки позивач не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та стороною вказаного у Вашому зверненні договору дарування або її уповноваженим представником, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не має можливості надати Вам інформацію щодо вказаної спадкової справи та договору. Крім того зазначено, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Позивач вважає, що відповідачем не проведено належного розгляду допущених нотаріусом порушень чинного законодавства, на які вказано у скаргах та звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 40 Конституції України - усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Також, ч.1 ст.5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, тощо.

Отже, з огляду на вимоги, встановлені статтею 18 вищенаведеного Закону, слід зазначити, що позивач хибно розуміє її приписи, оскільки цим Законом не визначено обов`язку громадян, які звернулися зі скаргою чи заявою особисто викладати аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, тощо. Такі дії можливі виключно за бажанням громадян, що звернулися зі скаргою чи заявою, через те, що дана стаття встановлює лише право громадян, яким вони можуть скористатись на власний розсуд.

У статті 19 Закону України «Про звернення громадян» вказано, що обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

-об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

-у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

-скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

-забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

-письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

-вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

-у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

-не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

-особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась зв скаргами до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо протиправності дій приватного нотаріуса Одеського міського округу ОСОБА_2 та з проханням анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у зв`язку з неодноразовим порушення нотаріусом чинного законодавства, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій.

Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон №3425).

Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону №3425 нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За змістом частин першої, другої статті 2-1 Закону №3425 державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

У частині першій статті 3 Закону №3425 визначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, відповідно до частини першої статті 11 цього Закону, видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

У випадках, передбачених підпунктами «а» - «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Водночас, положеннями статті 10 Закону № 3425-XII, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється при Міністерстві юстиції України для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням, відповідно, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Тобто, Законом № 3425-XII визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні здійснюється нотаріусами, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яке видається Міністерством юстиції України. Зазначене свідоцтво може бути анульоване за рішенням органу, що його видав, яке приймається на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, яке, у свою чергу, приймається за наслідками розгляду подання Головного територіального управління юстиції відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №3425 Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період.

Приватний нотаріус зобов`язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону №3425 Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів.

Згідно з частиною шостою статті 33 Закону №3425 порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року №357/5 затверджено Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (далі - Порядок №357/5).

У пункті 2 Порядку № 357/5 визначено:

перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період;

планова перевірка - комплексна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства;

позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, територіальним органом Міністерства юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.

Отже зі змісту указаного пункту убачається, що перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб відноситься до позапланової.

Відповідно до пунктів 13, 14, 15, 17, 19, 33, 38, 39, 43 Порядку №357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.

Перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.

Відповідно до наведеного, суд зазначає, що листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 24.11.2020р. правомірно відмовлено в задоволенні заяви позивача про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. у зв`язку з неодноразовим порушення нотаріусом чинного законодавства, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, оскільки позивач не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та стороною вказаного у зверненнях договору дарування або її уповноваженим представником, а отже на має документально підтвердженого відношення до предмету вчинення нотаріальних дій.

Крім того у листі від 24.11.2020 повідомлялось, що у разі наявності відповідного рішення суду, яким буде встановлено порушення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вимог законодавства при вчиненні вказаних позивачем у своїх зверненнях нотаріальних дій, яке завдало шкоди інтересам громадян, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) буде мати підстави для застосування відповідних заходів реагування, передбачених статтею 12 Закону України «Про нотаріат».

Суд звертає увагу, що позивачем документально не підтверджено факту купівлі позивачем у ОСОБА_3 земельних ділянок розташованих в Одеській області, Біляївському районі, с. Усатове.

Суд зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 р. (заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Обов`язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов`язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

З врахуванням вказаного обмеження безпосередньо у відповіді за результатами розгляду скарги інформація, що становить нотаріальну таємницю, позивачу не надана, оскільки він не є особою, щодо якої або за зверненням якої вчинено нотаріальні дії.

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.ч.1,2,5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 по справі № 464/5990/16-а.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Оскільки Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянуті подані позивачем скарги у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк, з`ясовано та проаналізовано усі обставини, викладені у скаргах позивача та надано обґрунтовану відповідь, вважаємо, що у діях Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повністю відсутні будь-які ознаки протиправності та бездіяльності.

Беручи до уваги вищенаведене, в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) діяло в межах своїх повноважень, оскільки скаргу позивача відповідачем розглянуто, про результати розгляду ОСОБА_1 повідомлено, а відтак підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Б.Хмельницького,34, м.Одеса, 65007) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.