Рішення № 95106764, 23.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1739/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.01.2021р. у виконавчому провадженні №11944446.

Ухвалою суду від 15.02.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що у Подільському міжрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №1194446 з примусового виконання виконавчого листа №2-392/09 виданого 16.02.2009р. Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/, щомісяця, починаючи з 09 січня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказав, що 25.01.2021р. Подільським міжрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову у ВП №11944446 про накладення на позивача штрафу у розмірі 49627,74грн., у зв`язку із наявністю заборгованості по сплаті аліментів, яка перевищує 3 роки. Позивач, посилаючись на те, що ним погашено заборгованість у повному обсязі, а також те, що заборгованість щодо сплати аліментів у розмірі 99 255,49 грн. у позивача утворилась з 09 січня 2009 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону N 1404-VIII, введена лише з 28.08.2018 р., просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

22.02.2021р. до суду від Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли заперечення на позовну заяву у яких відповідач зазначив, що не погоджується із позовом ОСОБА_1 та просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Так, відповідач вказав, що 12.03.2009р. винесена та направлена сторонам постанова про відкриття виконавчого провадження та 05.05.2010р. боржнику було відправлено попередження разом з розрахунком заборгованості, станом на 01.05.2010р. заборгованість по аліментам становила 3998,75 грн. 29.03.2013р. до Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області було направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за ознаками злочину, відповідальність за яку передбачено ст.ст. 164,382 КК України та 16.07.2013р. з Котовського МРУЮ була надана відповідь, що було порушено кримінальне провадження, ЄРДР № 1201317018000055 від 06.04.2013 р., стосовно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.164 ч. 1 КК України по даному факту кримінальне провадження закрито на підставі - п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Відповідач вказав, що на підставі розрахунку заборгованості від 21.02.2018р., заборгованість якого станом на 01.02.2018р.становить 53657, 80 грн. були винесені 4 постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальним снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі та направлені боржнику. 12.10.2020р. боржнику був наданий розрахунок заборгованості в якому встановлено розмір заборгованості станом на 12.10.2020 р. – 99255,49 грн., який ним було погашено. У зв`язку з викладеним, посилаючись на те, що винесена постанова є такою, що відповідає діючому законодавству України та правомірною, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. 22.02.2021р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У Подільському міжрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №1194446 з примусового виконання виконавчого листа № 2-392/09 виданого 16.02.2009 р. Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/, щомісяця, починаючи з 09 січня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Нікітюк А.Б. встановлено розмір заборгованості по аліментам ОСОБА_1 у сумі 99 255, 49 грн.

Постановою державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Нікітюк А.Б., при примусовому виконанні виконавчого листа №2-392/09 виданого 16.02.2009р. Котовським міськрайонним судом Одеської області встановлено, що у боржника наявна заборгованість, яка перевищує 3 роки та накладено штраф у розмірі 49 627,74грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII , визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018р. №2475-VIII (надалі Закон №2475-VIII), який набрав чинності з 28.08.2018р. (п.п. 3 п. 27 розділ І), частина 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII викладена у новій редакції, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Також Законом №2475-VIII (п.п.12 п.27 розділ І) статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII доповнено новою частиною - чотирнадцятою, відповідно до якої за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

До 28.08.2018р. стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону №1404-VIII в редакції до 28.08.2018 р.) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначений принцип знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України 11.09.1997 р.

Оскільки Закон № 2475-VIII, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018р., суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Тобто приписи ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018р., оскільки відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018р., не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Таким чином, визначення відповідачем суми штрафних санкцій із сукупного розміру заборгованості, яка утворилася у ОСОБА_1 за період 2009-2020 роки шляхом застосування до позивача штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів за Законом України №2475-VIII від 03.07.2018 р., є протиправним.

Крім того, позивачем сплачено аліменти у розмірі 111562,01 грн. згідно квитанції від 17.10.2020р. №29006694, у розмірі 1480,00грн. згідно квитанції від 05.11.2020р. №29296155, у розмірі 2000,00грн. згідно квитанції від 07.12.2020р. №29788508, у розмірі 6973,30грн. згідно квитанції від 14.12.2020р. №29907432, у розмірі 7700,00грн. згідно квитанції від 18.01.2021р. №30435429 (а.с.12-16).

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 25.01.2021р. у виконавчому провадженні №11944446, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволеня позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції №30708948 від 04.02.2021р., позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у загальному розмірі 908,00грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 25.01.2021р. у виконавчому провадженні №11944446 про накладення штрафу.

Стягнути з Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 38701485, Одеська обл., м.Подільськ, проспект Шевченка, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 287, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.