Рішення № 95106494, 23.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Справа №380/6527/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку загального (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги в частині,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017 року №480024-1315, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати із фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 62064,88 грн.;

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 року №26812-17, якою визначено ОСОБА_1 суму податкового боргу в частині 62064,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та вимога є протиправними. Об`єкт нерухомості, який розташований на орендованій земельній ділянці згідно договору, укладеного із Миколаївською районною державною адміністрацією, були відчужені ним третій особі за договорами купівлі-продажу. З моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено. Таким чином, позивач не зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користування якою припинено, а тому вважає збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб безпідставним.

Ухвалою судді від 18.08.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 09.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

05.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що між фізичною особою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Миколаївською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі № 16 від 28.11.2008. В оренду передано земельну ділянку площею 6,2008 га, яка знаходиться на території Бродківської сільської ради Миколаївського району, за межами населеного пункту (кадастровий номер ділянки 462308200:04:001). Згідно умов договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5%, грошова оцінка з коефіцієнтом індексації - 2482595,29 грн., орендна плата за рік - 124129,76 грн.

Коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель становлять: 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім земель сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножатні, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік - для сільськогосподарських угідь 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1,0. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає - 1235650 грн. (5% від суми = 61782,50 грн.).

Таким чином, сума орендної плати за землю за 2017 рік становить 62064,88 грн. (1235650*1,059*1,0*1,0*1,0*1,0*1,249*1,433*1,06=2482595,29*5%=124129,765/2=62064,88).

Представник відповідача вказує, що станом на дату формування податкової вимоги за позивачем числився податковий борг по орендній платі за землю, який виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях, відтак податкова вимога є правомірною. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання, що відбулось 18.02.2021 року з`явились позивач та представник відповідача. Позивач позов підтримав в повному обсязі та просив такий задоволити. Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив. Сторони не заперечили щодо переходу до письмового провадження у справі для подальшого розгляду та винесення рішення.

Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши сторін у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

28.11.2008 між Миколаївською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарями) укладено договір оренди землі № 16, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Бродківської сільської ради Миколаївського району, за межами населеного пункуту (кадастровий номер ділянки - 4623081200:04:001:0001).

Згідно з п. 2, 3 вказаного договору об`єкт оренди - земельна ділянка площею 6,2008 га, у тому числі: 5,4436 га - під будівлями табору, 0,2967 - під іншими будівлями, 0,4605 - під водним об`єктом (ставок). На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до п. 9 договору договір оренди землі від 28.11.2008 № 16 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 61782,50 грн в рік.

У зв`язку з невнесенням ОСОБА_1 орендної плати згідно з умовами договору оренди землі від 28.11.2008 № 16, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: від 27.07.2017 № 480025-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2014 рік в сумі 32713,84 грн; від 27.07.2017 № 480026-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2015 рік в сумі 40 859,58 грн.; від 27.07.2017 № 480027-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2016 рік в сумі 58 551,77 грн.; від 27.07.2017 № 480024-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2017 рік в сумі 62 064,88 грн.; від 12.03.2018 № 155139-1315-1311, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2018 рік в сумі 62 064,88 грн.

Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу ОСОБА_1 від 13.10.2017 № 26812-17 про сплату боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 194190,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017 № 480024-1315 та податковою вимогою Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 № 26812-17 в частині, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується наступним.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статтями 125 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 27 лютого 2020 року (справа №804/4665/18).

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.01.2006 ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частках кожному у власність комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

28.11.2008 між Миколаївською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарями) укладено договір оренди землі № 16, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Бродківської сільської ради Миколаївського району, за межами населеного пункуту (кадастровий номер ділянки - 4623081200:04:001:0001.

Згідно з п. 2, 3 вказаного договору об`єкт оренди - земельна ділянка площею 6,2008 га, у тому числі: 5,4436 га - під будівлями табору, 0,2967 - під іншими будівлями, 0,4605 - під водним об`єктом (ставок). На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до п. 9 договору договір оренди землі від 28.11.2008 № 16 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 61782,50 грн в рік.

Проте, відповдіно до договору дарування Ѕ частки комплексу будівель та спору від 29.12.2008 ОСОБА_1 безоплатно передав у увласність ОСОБА_4 Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору «Пролісок».

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 09.02.2009 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі договору дарування від 29.12.2008.

Оскільки ОСОБА_4 набув право власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі договору дарування від 29.12.2008, що розташовані на орендованій земельній ділянці згідно з договором оренди землі від 28.11.2008 № 16, то до набувача ОСОБА_4 переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача ОСОБА_1 .

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості ОСОБА_4 переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно, а саме Ѕ частина комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За таких обставин, з моменту набуття права власності ОСОБА_4 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, для ОСОБА_1 така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 .

На підставі наведеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017№ 480024-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2017 рік в сумі 62064,88 грн., податкова вимога Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 № 26812-17, якою для ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу із орендної плати із фізичних осіб в частині 62064,88 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 року № 480024-1315 про сплату грошового зобов`язання в сумі 62064,88 грн., а також включення цією суми до податкової вимоги від 13.10.2017 року № 26812-17 як частини до податкової боргу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору, то такий, у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги в частині задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017 року №480024-1315, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати із фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 62064,88 грн.;

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 року №26812-17, якою визначено ОСОБА_1 суму податкового боргу в частині 62064,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79005, м. Львів, Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1241 (одна тисяча двісті сорок одна) грн. 30 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Сасевич О.М.