Рішення № 95106329, 18.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року справа №380/9901/20

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Роздіна Ю.Н.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Валаги Ю.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових та службових осіб,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Дрогобицької міської ради (далі – Дрогобицька МР, відповідач), в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнання протиправним та нечинним рішення 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1605 від 31.01.2019 р. "Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території";

- визнати протиправним та скасувати рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 15.10.2020 р. про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, у внесенні змін у рішення, у наданні дозволу на укладення договору строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, у наданні згоди на виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, у продовженні терміну дії рішення, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у вилученні земельної ділянки, а саме підпункт 1.1. пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020 р. в якому передбачено: відмовити громадянину ОСОБА_1 , прож. м. Дрогобич, земельну ділянку орієнтованою площею 600 кв. м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов`язати Дрогобицьку міську раду (Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1, 82100; код ЄДРПОУ 04055972) повторно розглянути клопотання №07/П-2929 від 07 липня 2020 р. громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.

Заявлені вимоги обґрунтовані наступним. Позивач вказує, що неодноразово звертався до Дрогобицької міської ради щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га. Зазначає, що проводячи моніторинг рішень сесій на сайті Дрогобицької міської ради натрапив на рішення сесії № 1605 від 31.01.2019 року "Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території", та Рішення сесії Дрогобицької міської ради № 871 від З жовтня 2017 року «Про затвердження «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі вулиці Паркової у місті Дрогобичі» в зв`язку з чим звернувся з електронним інформаційним запитом № 142/3-17 від 29.09.2020 р. про розміщення у вільному доступі на сайті міської ради, - вище згадані положення та додатки до них для можливості ознайомлення, оскільки на той час вище згадані положення та додатки до них у вільному доступі відсутні через сайт Дрогобицької міської ради в зв`язку із помилкою завантаження, оскільки дані положення можуть мати суттєвий вплив на прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, мав бажання з ними ознайомитись.

П.1 цього рішення затверджено Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у відведеному кварталі забудови, в якому планується проводити роботи з проектування та забудови інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до Детального плану території в районі вулиці Паркової у місті Дрогобич.

Вважає, що вказане рішення суб`єкта владних повноважень - Дрогобицької міської ради порушує його конституційне право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, оскільки цим рішенням визначено додаткові документи, які необхідно подавати при зверненні з заявою про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме в пп.2.2. п.2, вимагається надання довідки з відділу Держгеокадастру у місті Дрогобичі Дрогобицького міськрайонного управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Львівської області про невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Також зазначає, що у п.п.5.1 та п.п.5.2 п.5 та пп.6.2 п.6 Положення створені додаткові підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які не передбачені Земельним Кодексом України, в Положенні зокрема зазначено необхідність укладення договору пайової участі на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн., що суперечать ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказані обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про неправомірність прийняття міською радою рішення №1605 від 31.01.2019 року, оскільки таке протиправно розширює визначений ст.118 ЗК України перелік документів, необхідних для здійснення процедури передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність та є передумовою для відмови у майбутньому позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.

Як вказує позивач, проводячи моніторинг сайту Дрогобицької міської ради він дізнався про те, що йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на засіданні 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 15.10.2020 р., а саме підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради № 2623 від 15 жовтня 2020 року без зазначення мотивів такого рішення.

ОСОБА_1 не погоджується з цим рішенням Дрогобицької міської ради, оскільки воно, на його думку, не відповідає чинному законодавству України оскільки, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу за розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або зимову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 11.11.2020.

Дрогобицька міська рада надала відзив на позов. Заявлені вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Вказано що у відповідності до Додатку №1 до рішення Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019 року, зокрема: п.п.2.1 Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради № 871 від 03.10.2017 року: «Для виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво необхідно подати заяву встановленого зразка та інші необхідні документи».

У відповідності до Додатку №2 до вищевказаного рішення затверджено зразок заяви на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на АДРЕСА_1 . В даній заяві потрібно надати згоду на укладення угоди із Замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн., і оскільки позивачем такої згоди надано не було , вимоги Положення ним не виконано.

Відповідач акцентує увагу суду, що позивач не був. позбавлений права подати в Дрогобицьку міську раду заяву на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва не на АДРЕСА_1 , а на будь-якій іншій вулиці, де Позивач не повинен був гарантувати оплату коштів на виготовлення технічної документації та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови, а виготовляв би технічну документацію індивідуально, та інженерно-транспортну інфраструктуру проводив би індивідуально, за власний кошт.

Зазначає, що по вул. Парковій облаштовано 67 ділянок під будівництво. У відповідності до Експертного звіту Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація «Центральна служба української державної будівельної експертизи» ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» №14-24477-17 від 23.01.2018 експертний звіт щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу на вул. Парковій а м. Дрогобичі Львівської області» загальна кошторисна вартість будівництва становить 21141000,613 грн. Тобто вартість проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури для однієї земельної ділянки становить 318516,15 грн. про що вказано і в п. 2 рішення 28 сесії 7 скликання Дрогобицької міської ради №905 від 20.10.2017 року.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно вирішив звернутися до Дрогобицької міської ради з метою виділення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва саме на АДРЕСА_1 , уникаючи оплати необхідних коштів.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив. Зокрема зазначає, що застосовані норми, передбачені оскаржуваним рішенням Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019 року "Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території", обмежують його право в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з необхідністю надання згоди на укладення угоди з проектування та забудови інженерно - транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталів. Звертає увагу суду на те, що права та законний інтерес щодо належного здійснення Дрогобицькою міською радою повноважень та прийняття законних рішень від його імені, як члена територіальної громади м. Дрогобича, не є абстрактним та підлягають судовому захисту. А доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

03.10.2017 року 27 сесією сьомого скликання Дрогобицької міської ради було прийнято рішення №871 яким затверджено «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі АДРЕСА_1 .

20.10.2017 року 28 сесією сьомого скликання Дрогобицької міської ради було прийнято рішення №905 «Про будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу по АДРЕСА_1 ».

Рішенням 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 31.01.2019 №1605 затверджено «Положення про виділення громадянам земельних ділянок індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до капітального плану території. Також вказаним рішенням затверджено зразок заяви на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на АДРЕСА_1 .

07.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради із клопотанням у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, що розташована на території АДРЕСА_1 . До клопотання додав копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали.

Листом від 20.08.2020 №3-4/782 Виконавчий комітет Дрогобицької МР повідомив позивача що його звернення буде розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин. Остаточне рішення приймається сесією міської ради.

Згідно витягу з рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 15.10.2020 №2623 вирішено відмовити у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600 кв.м. на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, громадянину ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 04.11.2020 №3-17/97/8 на інформаційний запит ОСОБА_1 підставою для відмови у задоволенні його клопотання стала невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів ,у даному випадку, невідповідність «Положенню про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 31.01.2019 №1605.

Вважаючи рішення Дрогобицької міської ради від 31.01.2019 №1605 на підставі якого було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та безпосередньо підпункт 1.1. пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020 р. про означену відмову.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Згідно статті 31 Закону України “Про місцеве самоврядування” виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

При цьому, згідно із частиною 1 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питань регулювання земельних відносин».

Як встановлено судом підставою відмови у наданні позивачу бажаного дозволу стала невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів. Тобто, вказана підстава належить до виключного переліку передбаченого ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Оскаржуваним позивачем рішенням Дрогобицької міської ради №1605 від 31.01.2019 р. винесено на підставі ст.ст. 12, 116, 118 ЗК України, п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в порядку ст. 13 Регламенту Дрогобицької міської ради. Затверджений вказаним рішенням зразок заяви на виділення земельної ділянки для індивідуального будівництва на вул. Парковій згідно з Додатком №2 передбачає надання згоди на укладення угоди із замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн.

Проаналізувавши спірне рішення "Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території" та додатків до нього суд констатує що воно є тим нормативно-правим актом прийнятим відповідно до вимог законодавства невідповідність вимогам якого може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Крім того, вартість проектування та будівництва оплату якої мав би у поданій заяві погодити позивач також затверджено п. 2 Рішення 18 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №905 від 20.10.2017 року, яке є чинним та у встановленому законом порядку не скасоване. Вказане у свою чергу спростовує покликання позивача на ті обставини, що Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 857/2785/18, яким визнано нечинним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради від 03 жовтня 2017 року № 871 «Про затвердження «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі вул. Паркової в м. Дрогобичі», оскільки відповідач не посилається на нього обґрунтовуючи свої заперечення і вказане рішення не стосується предмету даного спору.

Не відповідність заяви позивача зразку затвердженому Додатком №2 до Положення, через не зазначення у ній про надання згоди на укладення із Замовником на проектування та забудову інженерно транспортної інфраструктури індивідуальної забудови інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн. на переконання суду може слугувати самостійною підставою для прийняття однозначного рішення про відмову у наданні дозволу. Оскільки Дрогобицька міська рада, як суб`єкт який керується у своїй діяльності Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» взяла на себе фінансові зобов`язання за робочим проектом «Будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу на вул. Парковій в м. Дрогобичі Львівської області», а отже рішення №1605 від 31.01.2019 р. безпосередньо стосується розвитку міста. Вказане рішення не оскаржувалося, у нього не вносилися зміни, воно виконувалося від моменту його винесення до моменту поки позивач не вступив у відповідні правовідносини з відповідачем.

Суд наголошує, що позивач не позбавлений права усунувши недоліки поданої заяви повторно звернутися до відповідача для надання дозволу, або обрати інше розташування бажаної земельної ділянки, надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої не передбачене спеціальними положеннями.

При цьому суд бере до уваги покликання відповідача на те, що у випадку задоволення позову у спосіб заявлений позивачем, останній отримає право на отримання дозволу на інших умовах на відміну від решти індивідуальних житлових забудовників по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме на ст. 7 частина 6 якої стосується безпосередньо будівництва, тоді як спірні правовідносини стосуються саме первинного етапу – надання дозволу на розробку проекту, щодо відведення земельної ділянки. Помилковими суд також вважає судження позивача про те надання згоди на укладення угоди із замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн. прирівнюється до пайової участі замовників будівництва в розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки Дрогобицька міська рада не є забудовником, а пайова участь у будівництві не є предметом даного спору.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вирішенні спору суд бере до уваги також рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії. Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 139 КАС України, судовий збір розподілу не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено 23.02.2021.

Суддя В.М. Сакалош