Рішення № 95106302, 22.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12611/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №7 від 27.10.2020 року про відмову в переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, період роботи з 05.07.2001 року по 21.10.2020 року на посаді секретаря Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області;

- зобов`язати відповідача призначити й здійснити нарахування та виплату позивачу з 21.10.2020 року пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначених у довідці Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 21.10.2020 року №№619, 620.

Ухвалою судді від 20.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що з 05.01.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 21.10.2020 року звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Однак у відповідь отримала відмову, викладену у спірному рішенні №7 від 27.10.2020 року, мотивовану недостатністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема, відповідач безпідставно, на думку позивача, не зарахував її стаж роботи на посаді секретаря Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області (органу місцевого самоврядування) у період з 05.07.2001 року по день звернення за перерахунком, як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у позивача відсутнє право на пенсію згідно з нормами Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», оскільки немає необхідного стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, а на посадових осіб органів місцевого самоврядування дія Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII не поширюється. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 05.01.2017 року.

Дослідженням записів у трудовій книжці від 13.10.1977 року серії НОМЕР_1 у межах спірних правовідносин судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача:

від 29.06.1982 року – обрана секретарем сільської Ради народних депутатів;

від 14.07.1990 року – обрана заступником голови Зарічанської сільської ради народних депутатів;

від 01.04.1994 року – присвоєно 11 ранг державного службовця;

від 29.07.1994 року – обрано секретарем Зарічанської сільської ради;

від 29.07.1994 року – прийнято Присягу державного службовця;

від 23.04.1998 року – обрано секретарем Зарічанської сільської ради;

від 23.04.1998 року – прийнято Присягу державного службовця;

від 17.04.2002 року – обрано секретарем Зарічанської сільської ради;

від 17.04.2002 року – прийнято Присягу державного службовця;

від 24.02.2006 року – присвоєно 10 ранг посадової особи і віднесено до 5 категорії класифікації посад;

від 25.04.2006 року – обрано секретарем Зарічанської сільської ради;

від 04.12.2007 року – присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування та віднесено до 5 категорії класифікації посад;

від 17.11.2010 року – обрано секретарем Зарічанської сільської ради;

від 05.11.2015 року – обрано секретарем Зарічанської сільської ради;

від 24.11.2020 року – звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Зарічанської сільської ради, п.1 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.

21.10.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».

Рішенням №7 від 27.10.2020 року відповідач відмовив позивачу у переході на пенсію державного службовця, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи. Зокрема, вказав, що наявний у позивача стаж державного службовця, який можливо зарахувати для встановлення права на призначення пенсії відповідно до п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, на посадах заступника голови та секретаря виконкому сільської Ради народних депутатів з 29.06.1982 року по 04.07.2001 року становить 19 років 5 днів з необхідних 20 років. При цьому, позивачу було відмовлено в зарахуванні стажу роботи до стажу, що дає право на пенсію державного службовця в органах місцевого самоврядування, на посаді секретаря Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області у період з 05.07.2001 року по день звернення за перерахунком – 21.10.2020 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 095.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст.2 Закону №2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (ст.3 Закону №2493-III).

Згідно ч.7 ст.21 Закону №2493-III в редакції, яка діяла у спірний період, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до ч.7 ст.21 Закону №2493-III в редакції, яка діє на даний час, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (застосовується з 01.10.2017 року).

Згідно з ч.10 ст.21 Закону №2493-III, в редакції, яка діяла на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування, посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин, визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною другою статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктами 1, 2, 6 частини першої і пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», за наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії.

Частину 10 ст.21 Закону №2493-III виключено на підставі Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» – застосовується з 01.10.2017 року.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17.

Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п.2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Згідно з п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

А, відтак, суд вважає, що період роботи позивача на посаді секретаря Зарічанської сільської ради з 05.07.2001 року по 21.10.2020 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №735/939/17 та від 198.032.2019 року у справі №357/1457/17.

Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Тому, спірне рішення відповідача №7 від 27.10.2020 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (п/с №151881) слід визнати протиправним та скасувати.

Як наслідок підлягають задоволенню також похідні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, період роботи з 05.07.2001 року по 21.10.2020 року на посаді секретаря Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Втім, відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити й здійснити нарахування та виплату позивачу з 21.10.2020 року пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 у розмірі 60 відсотків від заробітку, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Призначення та виплата пенсій, в силу вимог ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відноситься до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.10.2020 року щодо переходу на інший вид пенсії (пенсію державного службовця).

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №7 від 27.10.2020 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №7 від 27.10.2020 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (п/с №151881).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 05.07.2001 року по 21.10.2020 року на посаді секретаря Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 21.10.2020 року щодо переходу на інший вид пенсії (пенсію державного службовця), з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №7 від 27.10.2020 року.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити й здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 21.10.2020 року пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначених у довідці Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 21.10.2020 року №№619, 620 – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.