Ухвала суду № 95106228, 18.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

№ 380/4005/20

18 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Алексеєнка А.А., представника відповідачів Слиш Г.С., розглянув у відкритому судовому засіданні на стадії підготовчого провадження клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до прокуратури Львівської області, Офісу Генерального прокурора з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії №20 від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку із неявкою;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області №625к від 30.04.2020 про звільнення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 12.05.2020;

- поновити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на службі в органах прокуратури на посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 13.05.2020;

- стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд ухвалою від 24.06.2020 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, призначив підготовче засідання.

Позивач стверджує про протиправність кадрового рішення відповідача за наслідками проведення атестації. Наполягає, що атестація проведена неуповноваженими органами та з численними порушеннями його прав та гарантій, передбачених як Конституцією України, так і міжнародно-правовими договорами. Правовою підставою для прийняття оскаржених рішень та звільнення позивача з публічної служби є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі – Закон №113-ІХ). ОСОБА_1 вказує як підставу позову на те, що норми цього Закону суперечать Конституції України (є неконституційними), а саме:

- статті 24 Конституції України, порушення принципу рівності прав і свобод осіб, рівності громадян перед законом. Представник вказує, що Закон №113-ІХ містить ознаки дискримінації, оскільки передбачає неоднаковий (різний) підхід до прокурорів щодо обов`язку проходити атестацію, встановлює додаткові підстави для звільнення. Зауважує, що Закон №113-ІХ, запроваджуючи проведення атестації прокурорів, робить винятки для окремих категорій прокурорів, як-от пункт 8 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону;

- статті 8 Конституції України, порушення принципу правової визначеності (юридичні норми мають бути чіткими, ясними та недвозначними). Представник аргументує, щоб продовжити реалізовувати своє конституційне право на вільний вибір професії прокурор повинен погодитись з умовами та процедурою проведення атестації, визначеними Порядком проходження прокурорами атестації , затв. наказом Генерального прокурора України №221 від 03.10.2019; погодитись із звільненням у разі неуспішного проходження атестації та з тим, що будь-яка недостовірна інформація щодо цього прокурора, надана будь-ким/будь-де є доведеним фактом та не підлягає підтвердженню;

- статті 22 Конституції України, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Всупереч статті 16 Закону України «Про прокуратуру», котра декларує гарантії незалежності прокурора, в т.ч. що прокурор признається на посаду безстроково, Закон №113-ІХ та Порядок суттєво погіршує права прокурорів на працю.

Представник позивача повідомив, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа №1-4/2020(116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ зі змінами. За інформацією, отриманою з сайту Конституційного Суду України (http://www.ccu.gov.ua/novyna/hronika-rozglyadu-sprav-22-24-grudnya-2020-r), Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розглянула справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», суд завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.

Представник позивача просить суд зупинити провадження у цій справі до розгляду Конституційним Судом справи №1-4/2020(116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ зі змінами, про що подав відповідне клопотання (том 2 а.с. 21-24).

Представник відповідача щодо зупинення провадження заперечив, вказав, що матеріали справи дозволяють суду чітко встановити обставини справи/факти, що є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що зібрані докази дозволяють встановити обставини справи/факти.

Щодо можливості оцінити встановлені факти через призму застосовних норм права ситуація є відмінною. Доводи позивача та правове обґрунтування позову зводиться до невідповідності норм Закону №113-ІХ, на підставі яких прийнято оскаржені в цій справі рішення, Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України суд, якщо доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, теоретично суд має механізм самостійно оцінити аргументи сторони щодо неконституційності закону та не застосовувати його, якщо вважатиме цей закон таким, що суперечить Конституції України. Проте такий механізм є застосовним, якщо станом на дату розгляду справи судом питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України не розглядається Конституційним Судом України. Якщо ж Конституційний Суд України вже розглядає описане питання, то підлягає застосуванню стаття 236 КАС України, котра встановлює обов`язок адміністративного суду зупинити провадження в адміністративній справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Інше тлумачення процесуального закону призведе до того, що пункт 3 частини першої статті 236 КАС України буде в принципі незастосовним (таким, що неможливо застосувати в реальному житті).

Оскільки станом на дату проведення підготовчого засідання питання щодо відповідності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ зі змінами Конституції України перебуває в провадженні Конституційного Суду України (справа №1-4/2020(116/20), то аргументи щодо неконституційності Закону №113-ІХ оцінюються судом, що має повноваження вирішити питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів України. Тому суд, з огляду на підстави позову та аргументи позивача на обґрунтування його позовних вимог, вважає неможливим розгляд цієї адміністративної справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №1-4/2020(116/20).

Керуючись ст.ст. 180, 236, 243, 248, 256, 291, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження в адміністративній справі №380/4005/20 до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України у справі №1-4/2020(116/20).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дати складання повної ухвали.

Повна ухвала складена 23.02.2021.

Суддя Москаль Р.М.