Рішення № 95105905, 23.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/103/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7а, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14.01.2021р. до Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач) згідно з яким просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як суб`єкта владних повноважень протиправною щодо неприйняття за заявою ОСОБА_1 від 17 серпня 2020 року рішення по перерахунку (розрахунку) його основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на який у заявника встановлено постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2011 року по справі №2-а-103/2011;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як суб`єкта владних повноважень усунути порушення права ОСОБА_1 на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке підтверджено постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2011 року по справі №2-а-103/2011 на момент виникнення спірних правовідносин , шляхом прийняття для цього відповідного рішення по розрахунку пенсії з 17 серпня 2020 року у розмірі основної пенсії - 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії особі з інвалідністю III групи -50% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до категорії 1 (особа з інвалідністю) та перебуває на обліку у відповідача.

Зважаючи на те, що пенсійні виплати у розмірах визначених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем не здійснювались, позивач у 2011р. звернувся до Новоархангельського районного суду з позовом до відповідача, та постановою суду від 02.02.2011р. відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст.50 і 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2010р.

Позивач зазначає, що відповідачем постанова суду була виконана, але в подальшому, у зв`язку з змінами в законодавстві, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, відповідачем здійснено перерахунок пенсії та здійснюється її виплата у розмірі меншому ніж встановлено ст.ст.50 і 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Новоархангельського районного суду від 02.02.2011р.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними оскільки, на переконання позивача, постанова Новоархангельського районного суду має безстроковий характер, підтверджує наявність у позивача права на величину пенсії у розмірах визначених на момент виникнення спірних правовідносин і є обов`язковим для всіх органів, підприємств та організацій, посадових осіб чи службових осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.

02.02.2021р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи це тим, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Вказує, що позивачеві перерахунок та виплата пенсії здійснено відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанов КМУ від 06.07.2011р. №745, №1210 від 23.11.2011р. (а.с.18,19).

09.02.2021р. позивачем надано відзив на відзив на позовну заяву, відповідно до якого, на переконання позивача, спростовуються доводи відповідача наведені у відзиві (а.с.87).

Ухвалою суду від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (а.с.14).

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки від 26.01.2021р. позивач перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи та є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с.21-23).

Пенсія позивачеві призначена з 21.02.2005р., що підтверджується протоколом №212675 (а.с.30, звор.).

Станом на момент призначення пенсії позивачеві статті 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачали, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Зважаючи на недотримання відповідачем нарахувань та виплати позивачеві пенсій у розмірах встановлених статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які були чинним на момент призначення пенсії, позивач у 2011р. звертався до Новоархангельського районного суду з позовом до відповідача, та постановою суду від 02.02.2011р. відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 50 і 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2010р. (а.с.11).

Ухвалюючи рішення у справі суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України, встановлюючи порядок перерахунку пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не мав права допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, які встановлені законом.

Виконавши рішення суду, відповідач в подальшому, у зв`язку із змінами в законодавстві щодо порядку нарахування пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснив перерахунок пенсії з яким позивач не погодився та 17.08.2020р. звернувся до відповідача із заявою щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених рішенням суду (а.с.8).

Листом від 02.09.2020р. відповідач поінформував позивача, що перерахунок та виплата пенсії здійснено відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанов КМУ від 06.07.2011р. №745, №1210 від 23.11.2011р. (а.с.9).

Не погодившись з вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом п. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачеві), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України Закону №796-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачеві), особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення БК України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Із набуттям чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомоги.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який і застосовує відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу.

Як вказав Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р., надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п.п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, розмір і порядок отримання соціальних виплат за ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначається Кабінетом Міністрів України, а тому відповідач правомірно здійснював та здійснює нарахування і виплату позивачу його пенсії за ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ у порядку, встановленому КМ України.

Крім того, свою позицію з цієї категорії спорів висловив і Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 р. у справі № 725/5885/14-а, у якій вказав про правомірність проведення органом пенсійного фону нарахування та виплати такій категорії громадян пенсій та доплат у порядку встановленому КМ України.

Щодо доводів позивача, що постанова Новоархангельського районного суду від 02.02.2011р. №2-а-103/2011 має безстроковий характер, підтверджує наявність у позивача права на величину пенсії у розмірах визначених на момент виникнення спірних правовідносин і є обов`язковим для всіх органів, підприємств та організацій, посадових осіб чи службових осіб, суд зазначає про їх безпідставність враховуючи наступне.

Станом на час ухвалення рішення Новоархангельським районним судом Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» з об`єктивних причин не міг бути врахований судом та застосований до спірних правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що захист порушеного права на якому наголошує позивач, не міг бути здійснений судом на майбутні періоди, оскільки для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому невідомо і при цьому способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем як завгодно, а визначені виключно законом.

Отже, якщо законом не передбачено такого способу захисту права, як заборонити вчиняти певні дії в майбутньому, то така позовна вимоги не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник