Рішення № 95105588, 23.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. справа № 300/3637/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач 1), Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (надалі також - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №191-УБД від 23.10.2020, зобов`язання повторно розглянути заяву від 28.09.2020 та зобов`язання Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він як учасник бойових дій відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'' та на підставі положень статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України наділений першочерговим правом на відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Таким чином позивач 28.09.2020 подав відповідачу 1 заяву про надання дозволу розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, шляхом безоплатної передачі йому земельних ділянок із земель державної власності загальною площею 10,0895 га (кадастровий номер 2611091501:16:001:0035), яка розташована за межами населеного пункту с. Микуличин Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Надвірнянського району. Проте, відповідачем 1 протиправно, в порушення норм статті 118, 122 ЗК України оскаржуваним наказом №191-УБД від 23.10.2020 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви з необґрунтованих підстав, які не відповідають вимогам частини 7 статті 118 ЗК України. Зазначає, що відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його заяви, оскільки розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, суперечить раціональному використанню та охороні земель, місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану, оскільки земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, розташована в зоні садибно-житлової забудови, а також земельна ділянка є громадським пасовищем та перебуває у користуванні громадян для сінокосу та випасання худоби. Позивач вважає таку відмову незаконною, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків. Позивачем 21.12.2020 недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 24.12.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

06.01.2021 надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 05.01.2021 №9-9-0.6-31/0/2-21 (а.с. 37-43). Відповідач 1 заперечив щодо задоволення позову. Вказав, що Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області на адресу Микуличинської сільської ради було скеровано лист ''Про погодження надання земельних ділянок'' від 09.10.2020 за № 11-9-0.331-5811/0/2-20, за результатами розгляду якого сільською радою надано відповідь від 16.10.2020 №272-02-11 про те, що остання не погоджує передачу вищезазначеної земельної ділянки, оскільки така вже більше 20 років перебуває у користуванні жителів с. Микуличин та використовується для сінокосіння та випасання великої рогатої худоби і овець. Також, згідно Генерального плану с. Микуличин, земельна ділянка знаходиться на території садибно-житлової забудови. Окрім цього, згідно відомостей про запитувану земельну ділянку з Державного земельного кадастру цільове призначення такої визначено як землі запасу (код КВЦПЗ 16.00). Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 за №548, землями запасу є земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Відповідач наголошує на тому, що позивач звертався щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність за рахунок вже сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10,0895 га (кадастровий номер 2611091501:16:001:0035), однак не надав погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), так як остання згідно листа сільської ради вже перебуває у фактичному користуванні. Також відповідач 1 звернув у вагу суду на те, що 11.12.2020 земельну ділянку кадастровий номер 2611091501:16:001:0035, разом з іншими землями державної власності в межах Микуличинської сільської ради поза межами населеного пункту, передано з державної власності в комунальну власність Яремчанської міської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області.

29.01.2021 від позивача надійшла відповідь на позов, відповідно до якої позивач зазначив про помилковість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, тому просив не брати їх до уваги, а позов задовольнити.

Микуличинська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області не скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши позовну заяву і відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.11.2015 є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.14).

Позивач 28.09.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Микуличин Яремчанської міської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. До заяви позивачем долучено: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки та копію посвідчення учасника бойових дій (а.с.12).

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області наказом від 23.10.2020 за №191-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», враховуючи лист Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради від 16.10.2020 за №271-02-01, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Микуличин Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Надвірнянського району, з наступних підстав: невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів: розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, суперечить раціональному використанню та охороні земель (стаття 5 ЗК України); місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану, оскільки земельна ділянка зазначена на графічних матеріалах розташована в зоні садибно-житлової забудови; земельна ділянка є громадським пасовищем та перебуває в користуванні громадян для сінокосіння та випасання худоби (статті 37 Закону України «Про охорону земель»).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом ''б'' частини 1статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'' від 22.10.1993 за №3551-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №3551-ХІІ) передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Отже, ОСОБА_1 як громадянин України та учасник бойових дій має право на подання заяви про першочергове відведення земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Частинами 8 і 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зміст коментованих норм Кодексу свідчить, що порядок передачі (приватизації) земельних ділянок у власність громадян шляхом їх одержання із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації (щодо ділянок, які не перебувають у користуванні) регламентовано пунктом ''в'' частини 3 статті 116, частинами 6 і 7 статті 118 і статті 121 Земельного кодексу України.

Однак процес одержання у власність земельної ділянки, окрім подання зацікавленою особою клопотання відповідного змісту із необхідними документами, включає в собі також наступні обов`язкові стадії (етапи), а саме: звернення зацікавленої особи із заявою та відповідними обов`язковими додатками, оформлених за правилами частини 6 статті 118 ЗК України; отримання у відповідної ради дозволу у формі позитивного рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження зацікавленою особою у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; прийняття відповідною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виключний перелік обставин, наявність яких дає підстави для відмови у прийняття відповідним органом рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність, визначені частинами 7 і 9 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, у випадку відмови у наданні дозволу, рішення повинно містити в собі конкретні мотиви його прийняття, тобто бути достатньо мотивованим.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 за №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

ОСОБА_1 у заяві від 28.09.2020 просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність за рахунок (в межах) вже сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10,0895 га (кадастровий номер 2611091501:16:001:0035).

Головним управлінням на виконання доручення Віці-прем`єр-міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 за №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 за №2/1 «Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» на адресу Микуличинської сільської ради 09.10.2020, для вирішення порушеного позивачем питання, направлено лист №11-9-0.331-5811/0/2-20 із пропозицією надання письмового рішення щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.44).

Микуличинська сільська рада, розглянувши вказаний лист, надала відповідь від 16.10.2020 за №272-02-11 про непогодження передачі земельної ділянки згідно запитів, оскільки така вже більше 20 років перебуває у користуванні жителів с. Микуличин та використовується для сінокосіння і випасання великої рогатої худоби та овець. Також повідомлено, що згідно Генерального плану с. Микуличин, земельна ділянка знаходиться на території садибно-житлової забудови (а.с45-46).

Вказана відповідь відповідача 2 про результати розгляду запиту відповідача 1, серед іншого, стала підставою для прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в області оскаржуваного наказу від 23.10.2020 за №191-УБД ''Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки''.

Дані обставини стали другою і третьою підставою (мотивацією) в частині невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зафіксованих в оскаржуваному рішенні, зокрема, щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану, оскільки земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, розташована в зоні садибно-житлової забудови, а також перебування земельної ділянки в користуванні громадян для сінокосу та випасання худоби як громадське пасовище.

Таким чином, відповідач 1 прийняв одне із рішень (надати дозвіл або надати мотивовану відмову у наданні дозволу).

Поданий відповідачем 2 лист свідчить те, що позивач, звертаючись із заявою до відповідача 1, недотримався вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, так як до клопотання не додав погодження землекористувача (землекористувачів) про вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

Оскільки ОСОБА_1 не надав відповідного погодження, у відповідача був відсутній обов`язок задовольняти звернення позивача від 28.09.2020 і надавати відповідний дозвіл.

Доводи позивача, викладені у відповіді на відзиві, про відсутність землекористувачів, в тому числі сусідніх землекористувачів, поруч із земельною ділянкою щодо якої ОСОБА_1 ініціював відповідне клопотання, так як спірна земля є землями запасу, які не надані у користування громадянам чи юридичним особам, є лише припущеннями позивача, що жодним чином не обґрунтовані належними і допустимими засобами доказування.

Натомість зі змісту листа відповідача 2 від 16.10.2020 за №272-02-11 вбачається, що спірна земельна ділянка тривалий час використовується жителями села Микуличин.

Обов`язок встановлення таких осіб при ініціюванні питання отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо землі, яка вже перебуває у користуванні, і отримання у них відповідного погодження Земельним кодексом України покладено на зацікавлену особу.

Окрім цього, у вказаному листі від 16.10.2020 за №272-02-11 Микуличинська сільська рада та відповідно Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області вказують на обставину не відповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану, оскільки земельна ділянка зазначена на графічних матеріалах розташована в зоні садибно-житлової забудови.

Так, відповідно до відомостей з Генерального плану с. Микуличин судом встановлено, що вказана ділянка згідно Умовних позначень належить до території «садибної житлової забудови» (https://yaremche.org/files/pages/files/stisnutiy.jpg).

Частиною 5 статті 20 ЗК України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина 1 статті 17 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'').

В розумінні положень частини 6 статті 118, пункту ''г'' частина 1 статті 121 Земельного кодексу України ''присадибна ділянка'' відноситься до земель для ''будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд'', а землі для ''ведення особисто селянського господарства'' відносяться до переліку ''земель сільськогосподарського призначення'' (пункт ''а'' частина 3 статті 22 Земельного кодексу України).

За приписами статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови за приписами частини 1 статті 39 ЗК України здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Відтак, як відповідачами, так і судом встановлено невідповідність місця розташування об`єкта (землі), дозвіл на відведення якого із призначенням для ведення особистого селянського господарства мав намір отримати позивач, вимогам генерального плану як основній містобудівній документації с. Микуличин, оскільки земельна ділянка загальною площею 10,0895 га (кадастровий номер 2611091501:16:001:0035) розташована в зоні садибної житлової забудови.

Вказане свідчить, що підстави для прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення цілком відповідають умовам для відмови в отриманні позитивного рішення на отримання дозволу, визначених в частині 7 статті 118 ЗК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, з урахування вищенаведеного, наказом Головного управління від 23.10.2020 за №191-УБД, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України, ЗК України, ОСОБА_1 надано вмотивовану відмову, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 : реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області: ідентифікаційний код юридичної особи 39767437, вул. Академіка Сахарова 34, м. Івано-Франківськ, 76004;

відповідач 2 - Микуличинська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04354657, вул. Грушевського 70, с. Микуличин міста Яремче, Івано-Франківська область, 78590.

Суддя Главач І.А.