Рішення № 95105582, 18.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. справа № 300/3902/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Борсука Д.Я.,

представників відповідача - Бурлак М.В., Рудик Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі також - позивач), 23.12.2020 звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі також – відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами у 2019 році в розмірі 22574,36 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.14-15).

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду 13.01.2020 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд даної адміністративної справи у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15.01.2021 призначений судовий розгляд справи з проведенням судового засідання (а.с.96).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав адміністративного позову, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, з підстав відзиву на позовну заяву та доданих до нього матеріалів, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву та докази, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 30.06.2020 надано позивачу інформацію щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємствах Івано-Франківської області, згідно якої встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не виконано норматив, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року. Згідно інформації ДПС вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача у 2019 році складала 8 осіб, а річний фонд оплати праці становить 355125,00 грн.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2019 році, відповідач до 16.04.2020 повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 22195,31 грн. за несвоєчасну сплату вказаної суми відповідачу нараховується пеня в розмірі 379,05 грн. Загальна сума заборгованості за звітний 2019 рік складає 22574,36 грн. (а.с. 6-11).

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 коментованого Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Абзац 3 пункту 2 вказаного Порядку, передбачає обов`язок роботодавців подавати центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою №Д4 за січень 2019, зазначено, що працівники, які включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, сумарно працювали протягом 236 днів та один сумісник, який не включається при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників. Відповідні звіти подані за лютий 2019, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року. Згідно наведених даних, середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік становить 7 осіб.

Невірно розрахована середньооблікова кількість штатних працівників за 2019 рік трапилася через помилково вказану середньооблікову кількість штатних працівників на I аркуші звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою №Д4, які подавалися впродовж 2019 року до органів ДФС.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, така помилка мала місце лише на I аркуші вищезгаданих звітів, у всіх інших необхідних розділах звітів інформація вказана вірно.

Суд зазначає, що після отримання вимоги про перерахування адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку від позивача, відповідачем всі статистичні дані було доведено до відома позивача, а ним, у свою чергу, зроблено виправлення в своїй системі та зазначено ФОП ОСОБА_1 як малочисельне та таке, для якого норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не встановлюється.

Також суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ до позивача не подавався, оскільки відповідно до наказу Міністерства праці і соціальної політики №42 від 10.02.2007 (який діяв на момент спірних правовідносин) форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" заповнюється за рік, поширюється на усі підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

ФОП ОСОБА_1 ініційовано позапланову перевірку Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за 2019 рік в частині дотримання відповідачем законодавства про визначення середньооблікової кількості працівників (а.с.94).

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду ФОП ОСОБА_1 , складено акт №09-532/13 від 26.01.2021.

Даним актом встановлено, що загальна кількість працівників станом на день проведення заходу державного нагляду (контролю) становить 7 осіб (а.с.104-109, 116-121).

Також Методикою розрахунку середньооблікової кількості працівників ФОП ОСОБА_1 за 2019 встановлено, що у відповідача 7 штатних працівників (а.с.122).

Окрім того, як встановлено матеріалами справи, що згідно наказу №1 від 05.11.2018, ОСОБА_2 , прийнятий на роботу адміністратора (за сумісництвом) з неповним робочим часом (а.с.129).

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом , іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст. 239 Господарського кодексу України, зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також інші адміністративно-господарські санкції, визначені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також зазначено у ст. 20 Закону України "про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Таким чином, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідачем не вчинено правопорушення у сфері господарювання, відповідно, немає підстав покласти на нього відповідальність та накласти адміністративно-господарські санкції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій на загальну суму 22574,36 грн. слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76006) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 23 лютого 2021 р.