Рішення № 95105576, 23.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. справа № 300/2369/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки та затримку виконання рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної прокуратури (надалі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки та затримку виконання рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі № 809/538/17 про поновлення його на роботі. Як наслідок зазначених дій, триває вимушений прогул та безпідставне не отримання позивачем належної йому заробітної плати. З урахуванням викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 921928 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 21.09.2017 року по 22.07.2020 року); стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь позивача 180289,80 грн. компенсації за невикористані відпустки та стягнути з відповідача на його користь 52160 грн. компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (за період з 23.07.2020 року по 17.09.2020 року).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с.50-51).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.56-57).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.10.2020 року (а.с. 66-67), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що єдиними підставами для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки та затримку виконання рішення суду, є факт незаконного звільнення з роботи, встановлений відповідним рішенням суду, що набрало законної сили. У даному випадку таким рішенням, на думку позивача, є постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі № 809/538/17. Водночас, представник відповідача зазначив, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі у справі № 809/538/17 задоволено заяву прокуратури Івано-Франківської області про перегляд вказаної постанови від 15.05.2017 року за нововиявленими обставинами. Повідомив, що за наслідками перегляду справи за ново виявленими обставинами судове рішення скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено. Таким чином, постановою суду від 18.09.2020 року усунуто правову підставу для задоволення позовних вимог у вказаній справі, що у свою чергу, є передумовою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 300/2369/20, до набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року в адміністративній справі № 809/538/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с.70-71).

Ухвалою від 28.12.2020 року судом поновлено провадження у справі (а.с.84-85).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 04.01.2021 року по 13.01.2021 року перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі № 809/538/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Наказ прокурора Івано-Франківської області за №181к від 23.03.2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури визнано протиправним і скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та в органах прокуратури з 24 березня 2017 року. Стягнуто з прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 23 653,12 грн. за час вимушеного прогулу у період з 24 березня 2017 року по 15 травня 2017 року включно. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 14 783,20 грн. звернуто до негайного виконання (а.с.17-26).

На виконання вищевказаної постанови суду, наказом прокурора Івано-Франківської області № 323к від 23.05.2017 року ОСОБА_1 із 24.03.2017 року поновлено на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.

В подальшому, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі № 809/538/17 та у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено судом, на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року, наказом прокурора Івано-Франківської області № 672к від 20.09.2017 року скасовано наказ прокурора Івано-Франківської області № 323к від 23.05.2017 року про поновлення позивача на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 809/538/17, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року у цій справі - скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року - залишено в силі (а.с.27-47).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі № 809/538/17 задоволено заяву прокуратури Івано-Франківської області про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами та скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі № 809/538/17.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 року у справі № 809/538/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі у справі № 809/538/17 - скасовано та відмовлено у задоволенні заяви прокуратури Івано-Франківської області про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року за нововиявленими обставинами та залишено відповідне рішення в силі (а.с.79-82).

Позивач, 30.07.2020 року звернувся до Прокуратури Івано-Франківської області із заявою, в якій просив скасувати наказ прокурора Івано-Франківської області від 20.09.2017 року № 672к та поновити його на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області (а.с.8).

Листом виконувача обов`язків прокурора Івано-Франківської області від 13.08.2020 року за № 11-720-16 повідомлено позивача, що виконувачем обов`язки прокурора Івано-Франківської області на підставі постанови Верховного Суду від 22.07.2020 року (справа № 809/538/17) та постанови Верховного Суду від 04.10.2018 року (справа № 809/69/16) та заяви позивача, видано наказ № 629к від 12.08.2020 року. З врахуванням постанови Верховного Суду від 04.10.2018 року, підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області немає (а.с.9-10).

Водночас, позивач, 30.07.2020 року звернувся до Прокуратури Івано-Франківської області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити належні йому кошти середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.09.2017 року по день поновлення на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, а також нарахувати та виплатити йому кошти компенсації за невикористані відпустки за 2018-2020 роки. Та, у разі відмови виконати судове рішення та виплатити належні ОСОБА_1 кошти за час вимушеного прогулу, просив надати: довідку (інформацію) про нараховані виплати на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області за 2 місяці перед фактичним звільненням його із посади, а саме за період з 20.07.2017 року по 20.09.2017 року, які складаються із посадового окладу, премій, надбавок за вислугу років та інших виплат (без включення сум відрахування на податки); довідку (інформацію) про розмір належної йому компенсації за невикористані відпустки за 2018-2019 роки; довідку (інформацію) про розмір посадового окладу, премій, надбавок за вислугу років та інших виплат працівникові на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області за період із 01.09.2017 року по 01.08.2020 (із врахуванням вислуги років із 22.01.2001 року) (а.с.11).

За результатом розгляду вказаної заяви, Прокуратура Івано-Франківської області листом від 18.08.2020 року № 18-2893-20 повідомила позивача, що немає підстав для надання довідки про кількість невикористаних днів відпусток та суми компенсації за невикористані дні відпустки за 2018-2019 роки та надано довідки про середньоденний заробіток за 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню та про розмір складових заробітної плати працівника на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області за період із 01.09.2017 року по 31.07.2020 року (а.с.13-15).

Позивач вважає, що невиплата зазначеного грошового забезпечення свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, внаслідок чого, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного їх правового регулювання.

Так, згідно Рішення Конституційного суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, має застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Положеннями статті 5 Кодексу законів про працю України, державою гарантовано працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо дати звільнення та фактичної дати поновлення позивача на підставі рішення суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2017 року по 22.07.2020 року (по день прийняття Верховним Судом постанови у справі № 809/538/17).

При цьому, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що усунуто правову підставу для задоволення позовних вимог у вказаній справі, оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі № 809/538/17 задоволено заяву прокуратури Івано-Франківської області про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами та скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі № 809/538/17. Суд повторно вказує на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 року у справі № 809/538/17 зазхначене рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року у справі у справі № 809/538/17 - скасовано та відмовлено у задоволенні заяви прокуратури Івано-Франківської області про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року за нововиявленими обставинами та залишено відповідне рішення в силі.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічну позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.

За приписами пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Як встановлено судом, загальна сума доходу позивача за період липень-серпень 2017 року становила 32816,02 грн., фактична кількість відпрацьованих днів за цей перід - 31, а отже, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за 1 робочий день становило 1058,58 грн. = (32816,02 грн. : 31 день) (а.с.13).

Згідно довідки (інформації) Івано-Франківської обласної прокуратури від 01.09.2020 року за № 18-425 вих-20, у жовтні 2017 року розмір посадового окладу працівника на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури підвищено із 6429,99 грн. (у вересні 2017 року) до 7075 грн. (протягом 01.10.2017 року по 22.07.2020 року), внаслідок чого, середня заробітна плата підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення посадового окладу у відповідному періоді 1,10 = (7075 грн. : 6429,99 грн.) (а.с.15).

Суд зазначає, що вимушений прогул позивача за період з 21.09.2017 року по 22.07.2020 року складає 707 робочих днів, внаслідок чого, на його користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний період в розмірі 823257,67 грн. (середньоденна заробітна плата позивача 1058,58 грн. * на кількість робочих днів 707 * на коефіцієнт підвищення посадового окладу у відповідному періоді 1,10).

Щодо виплати компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

На момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (17.09.2020), постанова по справі №809/538/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області не виконана, в результаті чого, позивач позбавлений можливості отримувати належні йому суми заробітної плати.

Вказана постанова суду набрала законної сили 22.07.2020 року.

Як наслідок, починаючи з 23.07.2020 року позивач продовжує не отримувати належні суми заробітної плати, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вже судом зазначалося, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Тобто норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, знову ж таки, регламентовані статтею 236 Кодексу законів про працю України, за змістом якої, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Період з 23.07.2020 року до 17.09.2020 року містить 40 робочих днів, відповідно середній заробіток за цей період становить 46577,52 грн. (середньоденна заробітна плата позивача 1058,58 грн. * на кількість робочих днів 40 * на коефіцієнт підвищення посадового окладу у відповідному періоді 1,10).

Як наслідок, загальна сума компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 23.07.2020 року по 17.09.2020 року складає 46577,52 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь позивача 180289,8 грн. компенсації за невикористані відпустки, суд зазначає наступне.

Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) та Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Статтею 74 Кодексу законів про працю України, встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 82 ЗУ "Про прокуратуру", прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Згідно положень статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд зазначає, що враховуючи, те що в період з 21.09.2017 року по 22.07.2020 року ОСОБА_1 не перебував в безпосередніх трудових відносинах з Івано-Франківською обласною прокуратурою та не здійснював безперервної трудової діяльності, а отже, право на надання відпустки у позивача відсутнє.

Як наслідок, за відповідачем не виникає право на виплату грошової компенсації за не використані ним дні щорічної відпустки, внаслідок чого, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору, у відповідності до приписів Закону України "Про судовий збір", водночас, доказів про понесення сторонами будь-яких інших судових витрат до матеріалів справи не долучено, а отже, відсутні підстави для їх розподілу у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки та затримку виконання рішення - задоволити частково.

Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2017 року по 22.07.2020 року в сумі 823257 грн. (вісімсот двадцять три тисячі двісті п`ятдесят сім гривень).

Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за затримку виконання рішення про поновлення на роботі за період з 23.07.2020 року по 17.09.2020 року у розмірі 46577,52 грн. (сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень п`ятдесят дві копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Івано-Франківська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Панікар І.В.