Рішення № 95105475, 23.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 лютого 2021 року Справа № 280/1103/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича (02094. м. Київ, вул. Поправки Юрія 6 оф. 31), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз. буд. 5, ЄДРПОУ 36799749) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62476379 від 06 липня 2020 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 14 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощене позовного провадження. Призначено судове засідання на 22 лютого 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, вказав недостовірну адресу місце проживання позивача – м. Київ, проте ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований та не проживав за вказаною адресою. Зазначено, що відповідач порушив статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки прийняв до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва наявне майно, що належить позивачу та не врахував, що місце реєстрації (проживання) позивача є м.Запоріжжя. З огляду на зазначене, вважає постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62476379 від 06 липня 2020 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 14 грудня 2020 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 18 лютого 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№10031), в якому зазначає, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому написі №3714 від 20 червня 2020 року вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, що вказана у виконавчому написі. Зауважує, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, а тому не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Вказує, що приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинного законодавству України. На підставі вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пояснення від третьої особи на адресу суду не надходили.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

За приписами частини шостої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис № 3714 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за Кредитним договором Ск-007-000355/11-2007 від 30 листопада 2007 року, укладених з Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 14349442, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №23 від 04 липня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, реквізити: IBAN НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк», МФО 300346, заборгованості в сумі 20698,49 грн.

25 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчий написом №3714 від 20 червня 2020 року.

06 липня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження №62476379 за виконавчий написом №3714 від 20 червня 2020 року.

08 липня 2020 року в рамках виконавчого провадження №62476379 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи оскаржувані постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами абзацу 1 частини другої статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Виконавчим округом приватного виконавця Клименка Р.В. є місто Київ, тому, відповідач має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові що місце знаходження майна боржника або місцем реєстрації боржника є місто Київ.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича №3714 від 20 червня 2020 року, у якому вказано, що місце проживання боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , а місце реєстрації – АДРЕСА_1 .

Тобто, у виконавчому документі зафіксовано, що місцем проживання боржника є м.Київ.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з абзацу 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому закону порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей місця фактичною та зареєстрованою адресою.

Отже, положення частини другої статті 24 Закону №1404-VII у взаємозв`язку з частиною третьою статті 26 цього ж Закону щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття.

Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку виконавця перевіряти інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов`язку у виконавця перевіряти фактичне місцезнаходження боржника, висловлена в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року (справа №511/1342/17).

Перевіряючи постанову приватного виконавця Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2020 року на предмет її законності, суд не встановив порушень статті 24 Закону №1404-VIII при її винесенні, оскільки приватний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника, яке зазначено стягувачем у заяві про відкриття провадження та у виконавчому написі нотаріуса, який, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VII, є виконавчим документом.

При цьому суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже виконавчий напис приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораєва Олега Станіславовича №3714 від 20 червня 2020 року є чинним, не оскаржений у судовому порядку та не визнаний неправомірним.

В той час, адміністративний суд позбавлений правової можливості надавати оцінку виконавчому напису нотаріуса, оскільки за приписами статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню можуть пред`являтися до загального суду за правилами цього Кодексу.

Отже, за результатами розгляду адміністративної справи позивачем не доведено протиправність винесення відповідачем постанов про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2020 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08 липня 2020 року у виконавчому провадженні №62476379.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича (02094. м. Київ, вул. Поправки Юрія 6 оф. 31), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз. буд. 5, ЄДРПОУ 36799749) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23 лютого 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов