Рішення № 95105254, 17.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/21342/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача Мартинюк Н.В.,

представник відповідача - Ткачук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" щодо не проведення з їм повного розрахунку при звільненні з військової служби 12.06.2019року, а саме щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно з 12.06.2019року по 09.11.2020року;

- стягнути з Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" середній заробіток за період з 12.06.2019року по 09.11.2020року в сумі 90619,20грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 18.12.2020року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 18.01.2021року за клопотанням представника Відповідача розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 09.02.2021року у судовому засіданні оголошувалася перерва для можливості надати Відповідачем додаткових доказів.

В судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Позивач з 12.06.2019року був звільнений з військової служби в Державній установі "Житомирська виправна колонія (№4)". Під час проходження служби Позивач не був забезпечений речовим майном, а при звільненні йому не була виплачена відповідна грошова компенсація. Така грошова компенсація в розмірі 7809,20грн. була виплачена лише 09.11.2020року за відповідним рішенням Житомирського окружного адміністративного суду. Позивач та його представник вважають, що затримка виплати вказаної грошової компенсації є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки в розмірі 90619,20грн.

Представник Відповідача, Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)", в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що вимоги положень ст.ст.116 і 117 КЗпП України не можуть застосовуватися на спірні відносини, зумовлені виконанням судового рішення про виплату компенсації за речове майно. При звільненні зі служби Позивачу була виплачена вся сума належного грошового забезпечення. Кошти на загальну суму 7809,20грн. були виплачені Позивачу на виконання судового рішення. При звільненні зі служби Позивач із заявою (рапортом) про виплату такої компенсації чи про отримання речового майна в натурі не звертався. Більш того, Відповідачем за власною ініціативою була перерахована сума такої грошової компенсації за речове майно і реально Позивачу сплачено 15734,68грн. По цій причині, на думку Відповідача, відсутній спір та підстави для стягнення середнього заробітку.

Заслухавши пояснення Позивача, його представника та представника Відповідача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач проходив військову службу та з 12.06.2019року був звільнений з військової служби в Державній установі "Житомирська виправна колонія (№4)".

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні з військової служби Позивачу не була виплачена грошова компенсація за не отримане речове майно. Такі кошти на загальну суму 7809,20грн. Відповідач виплатив Позивачу лише 09.11.2020року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019року в адміністративній справі № 240/11091/19.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби 12.06.2019року, а саме щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно з 12.06.2019року по 09.11.2020року.

Суд зазначає, що за змістом пункту 2 статті 14 Закону України від 23.06.2005 N 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" (далі - Закон N 2713) служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Пунктом 2 статті 23 Закону N 2713 встановлено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством.

При цьому, пунктом 5 вказаної статті визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону N 2713 фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Механізм та підстави виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу в разі звільнення зі служби врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року N 925/5 (надалі - Порядок N 925/5).

Як зазначено в розділі 22 цього Порядку N 925/5, днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно разом із премією, встановленою у порядку, визначеному главою 13 цього розділу, за результатами оперативно-службової діяльності за останній місяць служби.

За невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, врегульовано правовими нормами Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. N 578 (надалі - Порядок N 578).

В пункті 23 Порядку N 578 прямо зазначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.

Одночасно суд враховує, що відповідно до п.27 Порядку N 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Суд погоджується з доводами представника Відповідача, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Разом з тим, Верховним Судом в постанові від 30 листопада 2020 р. у справі N480/3105/19 зроблено висновок, що компенсацію за не отримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум при звільненні.

В розумінні вимог ст.242 КАС України при виборі і застосуванні до спірних правовідносин суд враховує такий висновок Верховного Суду.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати компенсації за не отримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі N761/9584/15-ц (провадження N 14-623цс18) дійшла висновку, що оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач, та за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд враховує, що у відповідності до вимог Порядку N 578 Позивачем не подавалася заява щодо виплати грошова компенсації за не отримане майно або щодо видачі такого майна, яке не було ними отримано на день звільнення. Про таку компенсацію не зазначено і в наказі про звільнення Позивача з військової служби.

В досліджених судом матеріалах адміністративної справи № № 240/11091/19 також відсутні дані щодо часу визначення Позивачем свого бажання щодо отримання такої грошової компенсації за невикористані дні щорічних додаткових відпусток.

Позивачем не надано суду жодних обґрунтувань того з чим пов`язана така тривалість періоду його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум після звільнення з військової служби.

Суд враховує рішення ЄСЗПЛ від 08.04.2010року у справі "Меньшакова проти України" (Заява № 377/02) стаття 117 Кодексу законів про працю не може бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена особі за рішенням суду.

Суд враховує, що за приписами ч.2 ст.117 Кодексу законів про працю розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, в адміністративній справі № 240/11091/19 між цими самими Сторонами щодо наявності невиплачених Позивачеві при звільненні з військової служби сум грошового забезпечення судом не приймалося рішення про застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю за затримку спірних виплат Позивачу.

Суд також враховує, що відповідно до наказу Відповідача загальний розмір належних Позивачеві при звільненні виплат складав 43259,65грн. Сума виплаченої 09.11.2020року на виконання судового рішення Позивачеві компенсація за не отримане речове майно складала лише 7809,20грн.

Суд враховує, що Відповідачем за власною ініціативою була перерахована сума такої грошової компенсації за речове майно і реально Позивачу сплачено 15734,68грн.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями самого Позивача та Відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності Відповідача за прострочення ним належних при звільненні Позивача виплат шляхом стягнення з Відповідача 15000,00грн. відшкодування середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 840,80грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)"

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, стягнути з Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" (Проспект Незалежності, 172 м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 08563323) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 15000,00грн. відшкодування середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби.

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 840,80грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 23 лютого 2021 року