Рішення № 95105007, 23.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/21916/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №54 "Про відмову в розгляді клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо відведення та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер - 1822086300:01:000:1285, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена (за межами населених пунктів) на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по даній справі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області понесені позивачем судові витрати та витрати, пов`язані з отриманням правничої допомоги.

Позов обґрунтований тим, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач звернулася до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак 10.07.2020 Садківська сільська рада Житомирського району Житомирської області прийняла рішення №54 "Про відмову в розгляді клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ". Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки фактично позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у затвердженні проекту відведення, Садківська сільська рада Житомирського району Житомирської області повинна була навести підстави для такої відмови, визначені земельним законодавством, чого нею зроблено не було.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приписами ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 23.03.2017 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Як вказує позивач, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не було прийнято жодного рішення у визначеній законом формі щодо поданого клопотання.

Враховуючи норми п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, 03.05.2017 між ОСОБА_1 та Державним підприємством "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було укладено договір №221 на виконання науково-технічних робіт по розробці проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , орієнтовною площею 2,0000 га, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Садківської сільської ради Житомирського району.

Так, 04.07.2017 відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 було надано висновок №7444/82-17, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, Житомирський окружний адміністративний суд 13.11.2019 ухвалив рішення у справі №240/8500/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління Держгеокадастру у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким визнав протиправними дії державного кадастрового реєстратор та зобов`язав внести відомості до ДЗК шляхом здійснення державної реєстрації земельної ділянки. Рішення набрало законної сили.

Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного правління Держгеокадастру у Житомирському районі та місті Житомирі 28.02.2020 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1822086300:01:000:1285, в результаті чого видано витяг з ДЗК НВ – 1812806782020.

Позивач 07.05.2020 звернулася до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.

Садківська сільська рада Житомирського району Житомирської області 10.07.2020 прийняла рішення №54 "Про відмову в розгляді клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних с/г підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Відповідно до витягу з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "САДКИ" знаходиться в стані припинення, а тому відсутні підстави для вирішення такої заяви.

У свою чергу, у відповідь на адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало представнику ОСОБА_1 адвокату Бугайчуку М.В. лист, в якому повідомило, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає відвести у власність для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах земель колективної власності відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю бувшого КСП "Агрофірма Садки" серії ЖТ-08-30 №000031 від 20.11.1997.

Позивач вважає, що на підставі пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України Садківська сільська рада Житомирського району Житомирської області автоматично є розпорядником бажаної нею земельної ділянки, а тому вона звернулась з даним позовом до суду з вимогою про скасування рішення від 10.07.2020 №54, оскільки воно не містить визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок у власність громадянам визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Позивач не заперечує, що на момент ініціації нею питання про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, відповідним органом щодо вирішення цього питання було Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке у встановлений строк не надало позивачу мотивованої відмови у наданні такого дозволу. У зв`язку з цим, виготовлення та погодження позивачем проекту відведення земельної ділянки відбувалось за принципом "мовчазної згоди".

Подальша процедура набуття права власності передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 10 цієї ж статті відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Зміст наведеного правового регулювання вказує на те, що на цьому етапі законодавець чітко не регламентує підстави для відмови уповноваженим органом у передачі земельної ділянки у власність, вочевидь передбачаючи, що такі підстави мають бути висловлені на етапі надання дозволу на розробку проекту відведення. У той же час, оскільки частиною 10 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено право відповідного органу відмовити у передачі земельної ділянки у власність або залишити клопотання без розгляду, які можуть бути оскаржені до суду, суд не вбачає підстав надавати оцінку такій відмові з урахуванням інших правил, ніж встановлені для відмови у наданні дозволу на розроблення самого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, із системного аналізу норм земельного законодавства слідує, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частин 6-7 статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку; відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб).

Водночас, визначений у частині 7 статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним. У випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд вважає, що відмова позивачу у розгляді її клопотання про затвердження проекту землеустрою не відповідає вимогам щодо її належного мотивування. Так, як було зазначено, відповідач в якості підстави для відмови у затвердженні проекту відведення земельної ділянки зазначив те, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "САДКИ" (як правонаступник КСП "Агрофірма Садки") знаходиться у стані припинення, а тому відсутні підстави для вирішення заяви ОСОБА_1 .

Зміст цієї відмови свідчить на користь висновку, що приймаючи оскаржуване рішення від 10.07.2020 №54, Садківська сільська рада не зазначила підстави для відмови, передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, та не обґрунтувала підстави для прийняття такого рішення.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 року №54 "Про відмову в розгляді клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " не містить законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині - задоволенню.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач просить зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 1822086300:01:000:1285, розміщеної (за межами населених пунктів) на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області та передати цю земельну ділянку їй у власність.

Суд дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню виключно шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання, зважаючи на таке.

Приписами статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Згідно з частиною 1 та частиною 4 вищезазначеної статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, для зобов`язання відповідача вирішити питання щодо розпорядження земельною ділянкою суд має беззастережно переконатись у тому, що Садківська сільська рада є уповноваженим органом щодо розпорядження об`єктом та належністю цього об`єкта до комунальної власності.

З цього приводу судом враховується, що пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

У свою чергу, статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Отже, у розумінні положень статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають виключно з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наявний у матеріалах справи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1822086300:01:000:1285 містить запис про відсутність інформації про зареєстроване право власності стосовно цієї земельної ділянки.

Наведена обставина виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою стосовно відведення земельної ділянки за відсутності доказів існування права комунальної власності на земельну ділянку, стосовно якої виник спір.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити заявлену вимогу позивача виключно шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер - 1822086300:01:000:1285, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена (за межами населених пунктів) на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, та передачу цієї земельної ділянки їй у власність, з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом із тим, суд не вважає, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на те, що позивачем на підтверджено складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу, а також факту їх понесення.

Суд вважає, що на підтвердження фактичного здійснення позивачем оплати послуг адвоката та витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надана квитанція банку, платіжне доручення (тощо), договір, докази на підтвердження переліку виконаних адвокатом робіт/наданих послуг, їх вартість, а також докази їх фактичного надання позивачу.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Тімірязєва, 40, с. Садки, Житомирський район, Житомирська область, 12411, код ЄДРПОУ 13579088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №54 "Про відмову в розгляді клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер - 1822086300:01:000:1285, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена (за межами населених пунктів) на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, та про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.02.2021.

Суддя Н.М. Майстренко