Рішення № 95104705, 23.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 р. Справа№805/3736/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Дяченко А.В.,

від представників сторін:

позивача Найдьонова Л.М., за ордером;

відповідача Яковлєва А.С., за витягом

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826)

про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимоги про сплату боргу від 08 серпня 2016 року №Ф-0000021302,

УСТАНОВИВ:

Позивач, самозайнята особа платник податків ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимоги про сплату боргу від 08 серпня 2016 року №Ф-0000021302.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року адміністративний позов самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2016 року №0000981302, №0000991302, №0001001302 та вимоги про сплату боргу від 08.08.2016 року №Ф-0000021302 – задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області від 08 серпня 2016 року №0000981302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 205606,25 грн., з яких 164485,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 41 121,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

В інший частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області на користь Самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 05 копійок.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року по справі № 805/3736/16-а- скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2016 року № Ф-0000021302 в частині нарахування штрафу у сумі 1848,06 грн. та пені у сумі 5100,93 грн.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2016 року № Ф-0000021302 в частині нарахування штрафу у сумі 1848,06 грн. та пені у сумі 5100,93 грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду 18 квітня 2017 року по справі № 805/3736/16-а залишено без змін.

25 вересня 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполь Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 серпня 2016 року за №№ 0000991302, 0001001302 та вимогу від 08 серпня 2016 року за № Ф-000021302.

Справу №805/3736/16-а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 08 серпня 2016 року за №0000981302 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 25 вересня 2020 року згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив, що загальна сума від здійснення операцій позивача за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2015 року з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 000 000,00 грн., зокрема, зазначив, що загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів без ПДВ за період з 01.05.2014 по 30.04.2015 складає 885 458,20 грн., за період з 01.06.2014 по 31.05.2015 складає 936 782,50 грн., з 01.07.2014 по 30.06.2015 складає 1 004 540,00 грн., з 01.07.2015 по 31.12.2015 складає 817 887,66 грн.

Верховний Суд зазначив, що задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на дату подання заяви про анулювання платника ПДВ, тобто 28 травня 2015 року, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців (з 01.06.2014 по 31.05.2015) становила 936 782,50 грн., тобто менше обсягу, встановленого статтею 181 України. Суди попередніх інстанцій зазначили, що контролюючий орган отримавши заяву позивача про анулювання реєстрації платника податку ПДВ та прийнявши рішення про припинення реєстрації платника ПДВ шляхом виключення його з реєстру платників вказаного податку з 28.05.2015р. в силу приписів п. 184.4 ст. 184 ПК України фактично підтвердив, що загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки податкове законодавство пов`язує виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку з реєстрації платником податку на додану вартість саме із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 календарних місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 1 000 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, для правильного вирішення даної справи судам попередніх інстанцій необхідно було проаналізувати сукупний обсяг оподатковуваних операцій позивача протягом останніх 12 календарних місяців та встановити чи виникли визначені у п. 181.1 ст. 181 ПК України обставини, за яких позивач повинен був зареєструватися як платник податку з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.

Судами під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та не перевірено доводи скаржника про те, що сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів за період з 01.07.2014р. по 30.06.2015р., що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 000 000,00 грн. (без ПДВ) та становить 1 004 540,00 грн., за таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення – рішення від 08 серпня 2016 року за №0000981302, а тому справа у цій часині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року прийнято до провадження адміністративну справу № 805/3736/16-а за позовом самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 м. Маріуполь до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2016 року №0000981302. Підготовче засідання призначено на 23 листопада 2020 року, яке відкладено на 15 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року у справі замінено первісного відповідача – Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області належним відповідачем – Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, будинок 59, код ЄДРПОУ 43142826).

Таким чином, предметом розгляду справи є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 08 серпня 2016 року за №0000981302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 164 485,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 41 121,25 гривень.

Обставини, які установлені судом при первісному розгляді справи:

Позивач, самозайнята особа платник податків ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, перебуває на податковому обліку Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Листом від 10 березня 2016 року за №4852/10/05-19-17-01 Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області керуючись пп.20.1.2 п.20.1 ст. 20, п.73.3 ст. 73, п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі отриманої інформації щодо здійснення господарської діяльності з 01.04.2014 року по 31.12.2015 рік та виявлених недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях запропоновано позивачу надати за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 рік копії документів. При цьому зазначено, що у разі не надання пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючий орган має право розглянути питання про призначення документальної позапланової перевірки.

Позивач листом у відповідь від 22.03.2016 року за №01-03/16 повідомив відповідачу, що обов`язок щодо надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів виникає у платника податків після початку перевірки, тоді як підстави для проведення перевірки з огляду на приписи ст. 3 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” відсутні.

Наказом начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №201 від 15 квітня 2016 року на підставі п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п. 77.4 ст. 74 Податкового кодексу України та з метою належного виконання плану – графіку документальних виїзних перевірок на ІІ квартал 2016 року призначено проведення з 25.04.2016 по 11.05.2016 документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного соціального внеску.

У зв`язку з знаходженням у період з 21.04.2016 по 16.05.20016 року позивача у відрядженні, перевірку було перенесено.

Наказом начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №266 від 17 травня 2016 року на підставі п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.2, п. 77.4 ст. 74 Податкового кодексу України та з метою належного виконання плану – графіку документальних виїзних перевірок на ІІ квартал 2016 року призначено проведення з 23.06.2016 по 07.07.2016 документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 роки.

З 26 червня 2016 по 07 липня 2016 роки посадовими особами відповідача на підставі п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, л.77.2, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2 квартал 2016 року, наказу керівника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 266 від 17.05.2016 року, направлень на перевірку від 22.06.2016 року №0266/266, №0267/267, №0268/268, виданих Маріупольською ОДПІ ГУДФС у Донецькій області, було проведено планову документальну виїзну перевірку самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 роки, своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного соціального внеску за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2015 роки за результатами чого було складно акт №404/05-19-13-02/ НОМЕР_1 від 27 липня 2016 року.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.181.1 ст.181, п.183.2 , п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо не нарахування та не сплати самозайнятою особою - платником податку ОСОБА_1 податку на додану вартість на загальну суму 164485 грн. в тому числі по періодах: за червень 2015 р. в сумі 908 грн. за липень 2015 р. в сумі 28531 грн., за серпень 2015 р. в сумі 27666 грн., за вересень 2015 р. в сумі 29879 грн., за жовтень 2015 р. в сумі 27358 грн., за листопад 2015 р. сумі 26106 грн., за грудень 2015 - 24037 грн., що виникло за рахунок перевищення самозайнятою особою - платником податку ОСОБА_1 загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців та сукупно перевищує 1000000 грн. (загальна сума від здійснених операцій з реалізації товарів без ПДВ з 01.07.2014 року по 20.06.2015 рік складає 1004540 грн.)

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження валових доходів за 2015 рік на суму 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року - 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 грн., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року - 7458,93 грн., за грудень 2015 року 6867,77 грн. та не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 7988,75 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 978,29 грн., за липень 2015 року - 1222,77 грн., за серпень 2015 року - 1185,68 грн., за вересень 2015 року - 1280,51 грн., за жовтень 2015 року -1172,50грн., за листопад 2015 року- 1118,85грн., за грудень 2015 року - 1030,17 грн.

- п.п.1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень, п.177.1, п.177.2, ст.177

Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження валових доходів самозайнятою особою-платником податків ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу на 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року - 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 грн., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року 7458,93 грн., за грудень 2015 року - 6867,77 грн., що призвело до заниження суми чистого доходу та не нарахування та не сплати військового збору у сумі 798,88 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 97,83 грн., за липень 2015 року - 122,28 грн., за серпень 2015 року - 118,57 грн., за вересень 2015 року - 128,05 грн., за жовтень 2015 року -117,25 грн., за листопад 2015 року - 111,88 грн., за грудень 2015 року - 103,02 грн.

- р.2) п.1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” встановлено заниження самозайнятою особою-платником податків ОСОБА_1 валових доходів у 2015 році в сумі 53258,34 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 6521,90 грн., за липень 2015 року 8151,82 грн., за серпень 2015 року - 7904,53 грн., за вересень 2015 року - 8536,74 гри., за жовтень 2015 року -7816,65 грн., за листопад 2015 року - 7458,93 грн., за грудень 2015 року - 6867,77 грн. , що призвело до заниження суми чистого доходу та заниження єдиного внеску в сумі 18480,64 грн., у тому числі по періодах: за червень 2015 року - 2263,09 грн., за липень 2015 року - 2828,68 грн., за серпень 2015 року - 2742,87 грн., за вересень 2015 року - 2962,25 грн, за жовтень 2015 року 2712,38 грн., за листопад 2015 року -2588,25 грн., за грудень 2015 року - 2383,12 грн.

За підсумками акту перевірки відповідачем прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0000981302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 205606,25 грн., з яких 164485,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 41121,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (яке є предметом розгляду в рамка нового розгляду справи);

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0000991302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 9187,06 грн., з яких 7988,75 грн. за податковими зобов`язаннями та 1997,19 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 року №0001001302 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 998,60 грн. з яких 798,88 грн. - за податковими зобов`язаннями та 199,72 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2016 року № Ф - 0000021302 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 25429, 63 грн. (які скасовані постановою Донецького апеляційного адміністративного суду).

Так, згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 77 ПК України встановлено порядок проведення документальних планових перевірок.

Пунктом 77.1 ст. 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Формування плану - графіка документальних планових перевірок відбувається відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 “Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків” (далі Порядок № 524).

План - графік документальних виїзних перевірок відповідно до положень Податкового кодексу України - це перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року. До плану - графіка відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, а також невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДФС.

Тобто платник податків включається до плану графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків.

В силу п. 5 Порядку № 524, план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Як вбачається з заперечень представника відповідача, позивача було включено до плану – графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2016 року, проте до суду його надано не було.

Проте, суд не приймає посилання позивача на норми Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо мораторію на перевірки у спірних правовідносинах з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року № 877-V.

Згідно зі статтю 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби.

Таким чином, стаття 3 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо мораторію на проведення перевірок не розповсюджується на здійснення контролю органами державної фіскальної служби, в тому числі й шляхом проведення планових документальних виїзних перевірок.

Так само судом не приймається до уваги посилання представника позивача на приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 №71-VIII відповідно до яких передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки зазначене обмеження не поширюється зокрема з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень з боку відповідача при прийнятті наказів про проведення перевірки №201 від 15 квітня 2016 року та №266 від 17 травня 2016 року.

Повідомлення про проведення вищевказаної перевірки та копії наказів про її проведення позивачем було отримано у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Так, в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.2 , п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, щодо не нарахування та не сплати податку на додану вартість на загальну суму 164485 грн. в тому числі по періодах: за червень 2015 р. в сумі 908 грн. за липень 2015 р. в сумі 28531 грн., за серпень 2015 р. в сумі 27666 грн., за вересень 2015 р. в сумі 29879 грн., за жовтень 2015 р. в сумі 27358 грн., за листопад 2015 р. сумі 26106 грн., за грудень 2015 - 24037 грн., що виникло за рахунок перевищення самозайнятою особою - платником податку ОСОБА_1 загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців та сукупно перевищує 1000000 грн. (загальна сума від здійснених операцій з реалізації товарів без ПДВ з 01.07.2014 року по 20.06.2015 рік складає 1004540 грн.).

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №60107563 від 03.06.2004 року.

Розділом V ПК України визначено порядок реєстрації платників податків платникам податку на додану вартість (ПДВ) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.п. “а” п. 184.1. ст. 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом.

Пунктом 184.2. ст. 184 ПК України встановлено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті. (п.184.3 ст. 184 ПКУ).

Відповідно до п. 184.4 ст. 184 ПК України у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.

Згідно до п.184.5. ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

При цьому, п.184.6. ст. 184 ПК України установлено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Перевіркою за період з 01.05.2014 по 30.06.2015 роки установлено, що позивачем загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1000000 грн., фактично обсяг доходу (без ПДВ) в червні 2015 року склав 1004540 грн., а саме загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів без ПДВ за період з 01.05.2014 - 30.04.2015 складає 885458,20 грн. , за період з 01.06.2014 – 31.05.2015 складає 936782,50 грн., з 01.07.2014 по 30.06.2015 складає 1004540 грн., з 01.07.2015 по 31.12.2015 складає 817887,66 грн.

При цьому 28 травня 2015 року свідоцтво платника податку на додану вартість ОСОБА_1 було анульовано за ініціативою платника податку та цього числа анульована реєстрація платника ПДВ з причини: обсяги продажу товарів менше ніж визначені у Кодексі.

На дату подання заяви про анулювання платника ПДВ (28.05.2015) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців становила 936782,50 грн. (з 01.06.2014 по 31.05.2015).

В ході проведення перевірки відповідачем, крім інших перевірявся період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року, коли позивач вже не був платником ПДВ та сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягала оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців становила 1004540 грн.

При цьому суд зазначає, що контролюючий орган отримавши заяву ОСОБА_1 про анулювання реєстрації платника податку ПДВ та прийнявши рішення про припинення реєстрації платника ПДВ шляхом виключення його з реєстру платників вказаного податку з 28.05.2015 року в силу приписів п. 184.4 ст. 184 ПК України фактично підтвердив що загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу.

Судом досліджені податкові накладні за період з 01 травня 2014 року по 28 травня 2015 року (а.с. 72-250, т. 3; а.с. 1-46, т.4).

Так з наданих позивачем податкових накладних вбачається, що загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 ПК України, тобто менш ніж 1 000 000,00 гривень та становить 936 782,50 гривен.

Суд ще раз звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації. Контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті. У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

З аналізу вказаної вище норми, податковий орган повинен при проведенні перевірки враховувати останні 12 місяців, які передують 28 травню 2015 року, тобто період з 01 травня 2014 року по 28 травня 2015 року.

Як установлено судом, відповідачем здійснена перевірка періоду з 01 липня 2014 року по 30 червня 2015 року, при цьому позивач вже не був платником ПДВ.

Податковим органом не надано суду доказів, що загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була більшою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0000991302 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 164485,03 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 41121,25 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні приписи чинного законодавства, суд знаходить підтвердження доводам позивача. У той же час, відповідач не довів правомірність і обґрунтованість прийнятих ним рішень щодо визначення позивачеві відповідного грошового зобов`язання. Податковий орган також не врахував того, що відповідно до приписів податкового законодавства та позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.43 рішення в справі «Серков проти України», пар.57 рішення в справі «Щокін проти України», при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід, який є найбільш сприятливим для платника податку.

Суд відзначає, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані ж та досліджені матеріали справи, не підтверджують і не обґрунтовують достатнім чином заперечення відповідача та не вказують на відповідність прийнятих ним рішень нормам закону та основоположним засадам податкового законодавства.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сума судового збору підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224 – 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2016 року №0000981302 – задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області від 08 серпня 2016 року №0000981302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 205606,25 грн., з яких 164485,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 41121,25 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Самозайнятої особи платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 23 лютого 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова