Рішення № 95104618, 24.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

24 лютого 2021 року Справа №160/14884/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-123-62-52/04-63У від 17.02.2020 у розмірі 11004,10 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що рішенням суду у справі №160/14884/20 не вирішено питання про стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням приписів ч.3 ст.252 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду заяви ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі №160/14884/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяви про забезпечення позову сплачено судовий у сумі 630,31 грн., що підтверджується квитанцією від 10.11.2020.

Оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, то суд доходить висновку про присудження судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 630,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10.11.2020 №101120 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10.11.2020 №4 про сплату 2000 грн. згідно договору від 10.11.2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області будь-яких заперечень щодо витрат на правову допомогу не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. є підтвердженими, обґрунтованими та співмірними із складністю справи, а тому підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 2 частини 5 статті 246 КАС України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи, що при винесенні рішення суду від 22.01.2021 не вирішене питання про розподіл судових витрат за подання заяви про забезпечення позову та витрат на правову допомогу, суд задовольняє заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись 132, 134, 139, 244, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 630,31 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська