Ухвала суду № 95104299, 22.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

22 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/3829/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,

за участю представника позивача Супрунюка С.М.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 року №0014801302 та №0014781302, вимоги про сплату боргу від 08.08.2019 року №Ф-0014711302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 року №0014701302.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги від 08.08.2019 року №Ф-0014711302 та рішення від 08.08.2019 року №0014701302 залишено без розгляду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.08.2019 року №0014801302 та №0014781302.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі 140/3829/19 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв`язку з передчасністю висновків суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду з позовом із-за відсутності доказів надання можливості надати заяву про поновлення пропущеного строку з зазначенням поважності причин такого пропуску.

18.01.2021 року вказана адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для її розгляду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.

17.02.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, де зокрема позивачем зазначено, що згідно рішення від 28.10.2019 року № 7183/6/99-00-08-05-04 про результати розгляду скарги, ДПС України в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 року № 0014801302, № 0014721302, № 0014781302, № 0014731302 - скасувала ППР ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2019 року № 0014721302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30637,66 гривень та штрафних санкцій у розмірі 7659,42 гривень, № 0014731302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2553,14 гривні та штрафних санкцій у розмірі 638,29 гривень, в інших частинах зазначені ППР залишає без змін. Податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2019 року № 0014781302, № 0014801302 були залишені без змін. Державна податкова служба України вказала, що зазначене рішення врахувати до рішення ДПС від 30.09.2019 року № 3878/6/99-00-08-06-01.

Рішення ДПС про результати розгляду скарги від 30.09.2019 року № 3878/6/99-00- 08-06-01 та рішення ДПС про результати розгляду скарги від 28.10.2019 року № 7183/6/99-00-08-05-04 враховують одне одне.

Причиною пропуску стороку звернення до суду, який встановлений Законом № 2464- VI стало очікування отримання остаточного рішення відповідача на його скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні просив поновити строк звернення до суду. Вказав, що строк встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху був достатнім для подання заяви про поновлення строку звернення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо поновлення строку на оскарження, просив відмовити в поновленні строку та залишити без розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України”) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Предметом спору за даним позовом є, зокрема, вимога від 08.08.2019 року №Ф-0014711302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (надалі – вимога про сплату боргу (недоїмки)) та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 року №0014701302 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (надалі - рішення).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (надалі – Закон №2464-VI). Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI.

Такі ж самі правила встановлені пунктом 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469; надалі Інструкція №449).

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац восьмий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 8 розділу VII Інструкції №449 обумовлено, що суми штрафів та пені, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком протягом 10 календарних днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені в цей самий строк до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу доходів і зборів, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Отже, наведене дає суду підстави для висновку про встановлення Законом №2464-VI іншого строку для звернення до адміністративного суду, ніж той, що визначений частиною другою статті 122 КАС України, а відтак цей строк підлягає застосуванню як спеціальний.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/118, від 08 серпня 2019 року у справі №480/106/19 та відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За приписами пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Перевіряючи, чи пропущено строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, судом враховано, що правила вручення (надсилання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) визначені пунктом 4 розділу VI Iнcтpyкції №449. Так після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналогічні норми передбачені і пунктом 7 розділу VII Інструкції №449 для вручення (надіслання) рішення про нарахування пені та застосування штрафів.

Досліджуючи докази у справі, суд встановив, що спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення були надіслані позивачу, що вбачається з оглянутих судом доданих представником позивача конвертів, та отримані позивачем 19 серпня 2019 року.

28.08.2019 року позивач оскаржив в тому числі вимогу та рішення до вищестоящого контролюючого органу.

Рішенням Державної податкової служби України від 30.09.2019 року № 3878/6/99-00-08- 06-01 про результати розгляду скарги, ДПС України в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф-0014711302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 року № 0014701302, скаргу позивача залишено без задоволення, згідно реєстру поштових відправлень, оглянутого судом, рішення надіслано на адресу позивача 30.09.2019 року.

03.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 отримано рішення Державної податкової служби України від 30.09.2019 року №3878/6/99-00-08-06-01, що підтверджується позивачем у позовній заяві.

Згідно рішення від 28.10.2019 року № 7183/6/99-00-08-05-04 про результати розгляду скарги, ДПС України в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 року № 0014801302, № 0014721302, № 0014781302, № 0014731302 - скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2019 року № 0014721302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30637,66 гривень та штрафних санкцій у розмірі 7659,42 гривень, № 0014731302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2553,14 гривні та штрафних санкцій у розмірі 638,29 гривень, в інших частинах зазначені ППР залишено без змін. Державна податкова служба України вказала, що зазначене рішення врахувати до рішення ДПС від 30.09.2019 року № 3878/6/99-00- 08-06-01.

Рішення ДПС про результати розгляду скарги від 28.10.2019 року № 7183/6/99-00-08-05-04 позивач отримав 01 листопада 2019 року, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Позивач з даним позовом звернувся до суду 23 грудня 2019 року, про що свідчить відтиск штемпеля Волинського окружного адміністративного суду, тобто, з порушенням десятиденного строку звернення для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги від 08.08.2019 року №Ф-0014711302 та рішення від 08.08.2019 року №0014701302 залишено без розгляду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.08.2019 року №0014801302 та №0014781302.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі 140/3829/19 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв`язку з передчасністю висновків суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду з позовом із-за відсутності доказів надання можливості надати заяву про поновлення пропущеного строку з зазначенням поважності причин такого пропуску.

18.01.2021 року вказана адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

17.02.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Так в поданій заяві зазначено, що рішенням ДПС України від 28.10.2019 року № 7183/6/99-00-08-05-04 частково задоволено скаргу в частині оскарження податкових повідомлень-рішень та скасовано податкові зобов`язання по ПДФО та військовому збору, тому застосування спеціальної норми передбаченої Законом №2464-VI в частині встановлення терміну оскарження 10 днів на вимогу та рішення вважає безпідставним, так як рішення ДФС від 30.09.2019 року та від 28.10.2019 року про результати розгляду скарги є одним цілим.

ФОП ОСОБА_1 у своїй заяві про поновлення строку звернення зробив висновок, що причиною пропуску строку звернення до суду, який встановлений Законом №2664-VI стало очікування отримання остаточного рішення відповідача на його скаргу.

Проте дана обставина судом до уваги не береться, оскільки наведене представником відповідача твердження не є обставиною поважності пропуску спеціального строку для звернення до адміністративного суду в частині оскарження вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, ніж той, що визначений ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, а відтак підлягає застосуванню спеціальний строк.

Як встановлено судом 03.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 отримано рішення Державної податкової служби України від 30.09.2019 року №3878/6/99-00-08-06-01, що підтверджується позивачем у позовній заяві.

Проте, позивач з даним позовом звернувся до суду 23 грудня 2019 року, про що свідчить відтиск штемпеля Волинського окружного адміністративного суду, тобто, з порушенням десятиденного строку звернення для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення.

Таким чином позивачем поважність причин пропуску строку звернення з позовом не обґрунтовано і не підтверджено належними доказами.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/118, від 08 серпня 2019 року у справі №480/106/19 та відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач не надав.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19.

Водночас, суд звертає увагу, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу досить тривалого часу з дня виникнення підстав (враховуючи що нормами КАС України у даній категорії справ встановлений місячний строк оскарження), що дають право на пред`явлення визначених законом вимог, та будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом не надано.

Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, оскільки наведені у клопотанні про усунення недоліків позовної заяви обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України позов необхідно залишити без розгляду, роз`яснивши позивачу, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повна ухвала суду складена 24.02.2021 року.