Рішення № 95103846, 24.02.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа № 924/1366/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА Груп", м. Дніпро

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 240 000,00 грн. основного боргу за договором поставки №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року, 6720,00 грн. втрат від інфляції, 1 420,28 грн. 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 240 000,00 грн. основного боргу за договором поставки №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року, 6720,00 грн. втрат від інфляції, 1420,28 грн. 3% річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого ТОВ "СП ТАТА Груп" товару.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА Груп", м. Дніпро до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 240 000,00 грн. основного боргу за договором поставки №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року, 6720,00 грн. втрат від інфляції, 1420,28 грн. 3% річних; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач у відзиві на позов від 20.01.2021 року просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що позивачем не надано доказів отримання та прийняття товару відповідачем (зокрема, накладна не містить печатки ВП ХАЕС, а також відсутні докази уповноваження особи, зазначеної у накладній, на отримання товару).

Додатково зауважує на необґрунтованості розрахунку 3% річних, оскільки у 2020 році 366 календарних днів, та невідповідності розрахунку втрат від інфляції позиції ВС, викладеній у постанові від 26.06.2020 року у справі №905/21/19. При цьому, вважає безпідставними відповідні нарахування на суму податку на додану вартість.

Позивач у відповіді на відзив наголошує на наявності печатки відповідача на видатковій накладній №10320 від 06.08.2020 року, а також на складанні та реєстрації ТОВ "СП ТАТА Груп" податкової накладної №8109 від 06.08.2020 року на відповідну суму. Зазначає також про правомірність нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.07.2020 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (покупець) та ТОВ "СП ТАТА Груп" (постачальник) укладено договір поставки №16614/53-124-01-20-12354 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Предметом поставки по даному договору є товар: код ДК 021:2015 - 44310000-6 (вироби з дроту), який передбачений специфікацією №1 до даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору обсяги закупівлі товару та загальну ціну по договору може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 1.4. договору місцем його виконання є місто Нетішин Хмельницької області.

Кількість та асортимент товару визначається специфікацією до даного договору (п. 2.4. договору).

У п. 3.1. договору погоджено, що строк поставки товару становить 20 днів з дати укладення сторонами договору.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP Інкотермс 2020 на складі Вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2. договору).

Загальна вартість товару по договору становить 200000,00 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна кількість товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).

За положеннями п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4. договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.5. договору).

В силу положень п. 11.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

У додатку №1 до договору сторонами погоджено специфікацію №1 на поставку товару на суму 240000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №11542 від 28.07.2020 року на суму 240000,00 грн.

Як вбачається із видаткової накладної №10320 від 06.08.2020 року ТОВ "СП ТАТА Груп" поставлено, а відповідачем в особі завідуючого складом Мельничуком прийнято товар згідно договору поставки на суму 240000,00 грн. Накладна підписана представниками та скріплена їхніми печатками (зі сторони відповідача - печаткою складу №10).

Позивачем 06.08.2020 року зареєстровано податкову накладну на суму 240000,00 грн. за поставкою по договору №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року.

З вищевикладеного, у зв`язку з неоплатою відповідачем поставленого позивачем товару, ТОВ "СП ТАТА Груп" звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У п. 6.4 договору сторонами передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання ванажоотримувачем видаткової накладної. В свою чергу, за положеннями п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 240 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №10320 від 06.08.2020 року. Накладна підписана представником відповідача завідуючим складом Мельничуком та скріплена печаткою відокремленого підрозділу "Складське господарство" склад №10, що кореспондується з місцем поставки, визначеним у п. 3.2. договору.

Згідно із положеннями частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За умовами частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (пункт 2.5 вищенаведеного Положення).

Із накладної №10320 від 06.08.2020 року вбачається, що вона підписана завідуючим складом Мельничуком та скріплена печаткою відокремленого підрозділу відповідача, який визначений у договорі як місце поставки; окрім того, у ній вміщено відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. З викладеного, судом критично оцінюються заперечення відповідача щодо відсутності печатки на накладній. Також відповідачем не надано доказів, що у завідуючого складом Мельничука, який отримав товар, були відсутні повноваження на вчинення відповідних дій на момент здійснення поставки.

Відтак, оскільки накладна №10320 від 06.08.2020 року відповідає вимогам до бухгалтерського документу, що підтверджує господарську операцію, у ній також міститься особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, суд приходить до висновку, що позивачем 06.08.2020 року поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року на суму 240000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 5.1. договору погоджено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4. договору).

Оскільки поставка здійснена 06.08.2020 року, останнім днем оплати 240 000,00 грн. вартості поставленого товару є 05.09.2020 року. Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 09.07.2020 року, тому 240 000,00 грн. заборгованості зі сплати основного боргу підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

ТОВ "СП ТАТА Груп" також нараховано ДП "НАЕК "Енергоатом" 3% річних за період з 07.09.2020 року по 17.11.2020 року та втрати від інфляції за період з вересня по листопад 2020 року.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що оскільки у 2020 році 366 днів, вірним буде наступний розрахунок 3% річних: 240000,00 грн. х 3 х 72 / 366 / 100 = 1416,39 грн. В стягненні 3,89 грн. 3% річних суд відмовляє.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло з 06.09.2020 року, правомірним є нарахування втрат від інфляції за період з вересня 2020 року. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції за період з 09.2020 року по 11.2020 року, суд дійшов висновку про його правомірність, тому 6720,00 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.

В частині заперечень ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" про безпідставне нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму податку на додану вартість, суд зауважує, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Як встановлено вище, розмір основної заборгованості у відповідача перед позивачем складає 240000,00 грн. та не включає в себе нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, штрафних санкцій, тому суд не вбачає підстав здійснювати нарахування 3% річних та втрат від інфляції на 200000,00 грн. боргу. У відзиві ДП "НАЕК "Енергоатом" не доведено протилежного.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА Груп", м. Дніпро до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 240 000,00 грн. основного боргу за договором поставки №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року, 6720,00 грн. втрат від інфляції, 1420,28 грн. 3% річних, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 240000,00 грн. основного боргу, 1416,39 грн. 3% річних та 6720,00 грн. втрат від інфляції. В стягненні 3, 89 грн. 3% суд відмовляє.

Витрати на сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить суд відшкодувати 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 200,00 грн. витрат на канцелярські вироби та поштові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання прослуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правичої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

В матеріалах справи наявний договір від 05.12.2020 року, укладений позивачем із адвокатом Омелян О.О., про надання правової допомоги, пов`язаної з зверненням клієнта до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" заборгованості за договором поставки №№16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року; а також розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення і правовий аналіз справи - 2 год., 4000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Хмельницької області про стягнення коштів - 5 год., 10000,00 грн.; представництво інтересів клієнта в суді (відеоконференції), орієнтовно три судові засідання - 6000,00 грн.

На виконання умов договору від 05.12.2020 року позивачем перераховано адвокату Омелян О.О. 20000,00 грн. платіжним дорученням №1685 від 15.12.2020 року.

Відповідач у відзиві на позов вважає заявлені витрати на правову допомогу надмірно завищеними. Зауважує, що підготовка до судової справи не є наданням правової допомоги та не підлягає відшкодуванню. Наголошує на завищенні витрат на підготовку позовної заяви обсягом 5 сторінок, 2 з яких - реквізити сторін та додатки, ще 2 - цитати положень ЦК України та ГК України. Звертає увагу також на відсутності судових засідань, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що справа №924/1366/20 не є складною, розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні, судові засідання не проводяться; позовні вимоги ґрунтуються на одному договорі та видатковій накладній, тому, враховуючи також заперечення відповідача, суд вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо 200,00 грн. витрат на канцелярські вироби та поштові витрати суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 року у справі №911/420/18 звернув увагу, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Позивачем зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, 200 грн. витрат на канцелярські вироби та поштові витрати. В силу вищевикладеного, ТОВ "СП ТАТА Груп" мають бути надані докази понесення відповідних витрат. Проте, позивачем не конкретизовано, які саме витрати на канцелярські вироби та поштові витрати просить відшкодувати останній, відповідно, не надано і доказів понесення таких витрат, тому суд відмовляє у стягненні 200 грн. витрат на канцелярські вироби та поштові витрати з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача слід покласти 99,99% понесених позивачем витрат на правову допомогу (9999,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА Груп", м. Дніпро до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 240 000,00 грн. основного боргу за договором поставки №16614/53-124-01-20-12354 від 09.07.2020 року, 6720,00 грн. втрат від інфляції, 1420,28 грн. 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код ВП 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, 39, код 40257391) 240000,00 грн. (двісті сорок тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 1416,39 грн. (одна тисяча чотириста шістнадцять грн. 39 коп.) 3% річних, 6720,00 грн. (шість тисяч сімсот двадцять грн. 00 коп.) втрат від інфляції, 3722,04 грн. (три тисячі сімсот двадцять дві грн. 04 коп.) витрат по сплаті судового збору, 9999,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

В стягненні 3,89 грн. 3% відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2, 3 - позивачу (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, 39; представнику Омелян О.О. - 49000, м. Дніпро, вул. Богомаза, 196/85) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20) - рек. з пов. про вручення