Рішення № 95103831, 15.02.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа № 924/1326/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." с.Котляри Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" м. Хмельницький

про стягнення 571 497,75 грн

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: Дарченко А.О. - юрист, діє на підставі трудового договору від 04.09.2017 та довіреності від 16.10.2020.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 11.12.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Спешл Текстайл Груп" с. Котляри Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" м.Хмельницький про стягнення 571 497,75 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09.01.2020 між сторонами укладено договір поставки №17-20, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених договором. За умовами специфікації від 02.09.2020 сторонами погоджено поставку на користь відповідача товару на суму 391588,20 грн. Оплата товару здійснюється на умовах: 65264,70грн - передоплата, 326323,50грн - відстрочка оплати на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно видаткових накладних. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 391588,20 грн, що підтверджується видатковими накладними №849 від 03.09.2020 та № 871 від 11.09.2020. Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 65264,70грн, у зв`язку із чим утворився борг в розмірі 326323,50 грн. Вказує, що за умовами специфікації від 02.09.2020 сторонами погоджено поставку на користь відповідача товару на суму 65610,00 грн. Оплата товару здійснюється на умовах: 10935,00грн - передоплата, 54675,00грн - відстрочка оплати на один календарний місяць з моменту відвантаження товару згідно видаткових накладних. Позивач зазначає, що здійснив поставку товару за специфікацією від 02.09.2020, при цьому відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 10935,00грн, в зв`язку із чим заборгованість за вказаною специфікацією становить 54675,00 грн. Таким чином, як вказує позивач, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 09.01.2020 становить 380998,50грн. Крім того, у зв`язку із порушенням умов договору та керуючись п. 7.2 договору, позивач заявив до стягнення з відповідача штраф в сумі 190499,25грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.12.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1326/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 12 січня 2021 року.

На адресу суду 05.01.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги та просить зменшити розмір неустойки (штрафу) у розмірі 190499,25 грн, який підлягає стягненню, на 90 % до 19049,93 грн. В обґрунтування клопотання про зменшення суми штрафу вказує, що станом на дату подання відзиву відповідач частково виконав свої зобов`язання, а саме здійснив оплату на суму 90199,70грн, в тому числі і на підставі платіжного доручення №8412 від 04.01.2021. Погашення заборгованості носить систематичний характер, і відповідач по мірі надходження коштів сплачує наявний борг, встановивши пріоритет виконання оплат на користь позивача. Вказує, що причиною неналежного виконання зобов`язання стала затримка в оплатах відвантажених ТМЦ контрагентам та пов`язане із скороченням діяльності товариства, що призвело до втрати доходу через вплив карантину. Звертає увагу, що порушення відповідачем договірних зобов`язань були незначними, не створили ніякої небезпеки, не спричинили негативних наслідків для позивача чи для інших учасників господарських відносин. Також відповідач просить врахувати його скрутний майновий стан, зокрема наявність обов`язку відповідача до 29.01.2021 сплатити податок на додану вартість в сумі 600 тис. грн; необхідність виплати до 06.01.2021 заробітної плати приблизно 95 тис.грн, сплати єдиного соціального внеску в сумі 20 тис. грн, обов`язок відповідача по оплаті зобов`язань, передбачених договорами оренди, та кредитних зобов`язань. Просить врахувати, що договором передбачений штраф у розмірі 50% вартості неоплаченого товару, який не відповідає обсягу наслідків, які могли виникнути внаслідок порушення строку оплати. І стягнення надмірно великого штрафу призведе до збільшення фінансового навантаження на відповідача та ускладнить погашення існуючої кредиторської заборгованості перед контрагентами та державою.

В підготовчому засіданні 12.01.2021 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 12:30 год. 01.02.2021.

На адресу суду 13.01.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач погодився, що оплата товару буде відбуватися на умовах передоплати. Обраний сторонами спосіб проведення розрахунків надає позивачу можливість передчасно замовити товар у постачальника (іноземний виробник) та розрахуватись за поставлений товар, не зазнаючи додаткових матеріальних втрат. За ініціативою відповідача, усвідомлюючи необхідність збереження господарських відносин, позивач погодився на умови запропоновані відповідачем та уклав специфікації, за умовами яких встановлено відстрочення оплати товару. Позивач зазначає, що порушуючи умови договору, відповідач повинен був усвідомлювати наслідки, передбачені п. 7.2 договору, та звернутись до позивача з пропозицією щодо відстрочення платежу. Однак відповідач не вчиняв добросовісних дій, спрямованих на належне виконання умов договору. Оцінюючи власний майновий стан та співвідношення втрат від невиконаного відповідачем зобов`язання та завданням збитків позивачу простроченням та їх розмір, позивач зазначає, що на цей час він не спроможний оцінити власні збитки, оскільки веде відповідну роботу з власними постачальниками щодо подовження строків виконання грошових зобов`язань, невиконаних через прострочення відповідача. З огляду на викладене, позивач вважає, що застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України у даному випадку є незаконним.

Ухвалою суду від 01.02.2021 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято їх до розгляду, закрито підготовче провадження у справі №924/1326/20 та призначено справу №924/1326/20 до судового розгляду по суті на 12:00 год. "15" лютого 2021 року.

Позивач в судове засідання 15.02.2021 не з`явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2021 визнав позовні вимоги та просив зменшити розмір штрафних санкцій з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Позивач 03.02.2021 надіслав на адресу суду лист, в якому вказує, що у зв`язку із зміною назви підприємства позивача в подальшому вважати позивачем по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г."

Суд зазначає, що на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Спешл Текстайл Груп", які відбулись 27 січня 2021 року, було прийнято рішення змінити найменування Товариства на нове в саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г.".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у Єдиному реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." з ідентифікаційним кодом 37578066.

З огляду на викладене, заява позивача підлягає задоволенню, а позивачем у справі №924/1326/20 слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." с. Котляри Харківського району Харківської області.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Спешл Текстайл Груп" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" (далі - покупець) 09.01.2020 укладено договір поставки №17-20 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

За умовами п. 2.1 договору кількість та номенклатура товару вказуються у рахунках та видаткових накладних, що виписуються постачальником на кожне постачання товару.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов постачання, вказані у рахунках та видаткових накладних на товар, та включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням товару. Ціна товару фіксується в гривні та еквіваленті долару США.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, постачання якого здійснюється згідно виписаних постачальником рахунків (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі.

Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом передплати у розмірі 100% по рахунку, виписаному постачальником. Рахунок дійсний до кінця дня виписки. У разі сплати рахунку не у день його виписки, ціна на товар підлягає перегляду (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.4 договору за додатковим погодженням сторін покупцеві може бути надане відтермінування платежу, а також можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству, про що сторонами підписується специфікація до цього договору.

У разі надання покупцеві відтермінування платежу, при порушенні терміну оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення. При порушенні терміну оплати більш, ніж на 7 календарних днів, покупець також сплачує штраф постачальникові у розмірі 50% від вартості не сплаченого в строк товару (п. 7.2 договору).

За умовами п. 10.4 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання.

Цей договір діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за даною угодою (п. 10.5 договору).

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Додатками до договору поставки сторонами оформлено дві специфікації №02/09-2020 від 02.09.2020, відповідно до яких постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар - тканину на суму 391588,20 грн та 65610,00 грн.

За умовами п. 2 специфікацій, оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до умов п. 4.2 договору.

Пунктом 3 специфікацій визначено умови оплати:

- 65264,70грн - передоплата (пп. 3.1), 326323,50грн - відстрочка платежу за поставку товару складає 30 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно видаткових накладних (пп.3.2);

-10935,00грн - передоплата (пп. 3.1), 54675,00 грн - відстрочка платежу за поставку товару складає календарний місяць з моменту відвантаження товару згідно видаткових накладних (пп.3.2).

Датою постачання товару вважається дата, вказана на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (п. 7 специфікацій).

Позивач 02.09.2020 виставив відповідачу рахунки на оплату №824 на суму 391588,20 грн та №836 на суму 65610,00грн.

Відповідач згідно з виставленими рахунками сплатив позивачу передоплату в загальному розмірі 76199,70 грн, що підтверджується платіжними дорученням №7838 від 02.09.2020 на суму 65264,70 грн та №7839 від 02.09.2020 на суму 10935,00 грн.

На виконання умов договору та специфікацій, позивач поставив відповідачу тканину на загальну суму 457 198,20грн, про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні №849 від 03.09.2020 на суму 126536,74грн, №871 від 11.09.2020 на суму 265051,46 грн та № 872 від 11.09.2020 на суму 65610,00грн.

Також матеріали справи містять експрес - накладну №10037460332 та накладні на вантаж №994367600 та №994351668.

Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив отриманого товару, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 380998,50грн заборгованості та 190499,25грн штрафу.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 14000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №8412 від 04.01.2021.

На підтвердження доводів щодо необхідності зменшення штрафних санкцій відповідач подав в матеріали справи: оборотно-сальдову відомість по рахунку ТОВ "Компанія Укрінтек" за 01.01.2021 - 04.01.2020 , податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2020 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2020 року, договір оренди №1 від 01.05.2020, укладений між КОРП "Госптовари" та ТОВ "Компанія Укрінтек", та акт прийому - передачі приміщення до вказаного договору, договір оренди приміщення №10/19-1 від 01.10.2019, укладений між ПП Марущак Н.А. та ТОВ "Компанія Укрінтек", акт здачі - прийняття об`єкту, що орендується, від 01.10.2019 та додаткову угоду до вказаного договору про продовження строку договору, генеральний договір про надання банківських послуг від 04.10.2016 з додатками, додаткову угоду №6 до генерального договору про надання банківських послуг від 24.10.2016 з додатками, виписку по рахунку за 31.12.2020 та довідку банку від 04.01.2021 на підтвердження відсутності коштів на рахунках.

Позивач надіслав до суду копії наступних документів: вимогу від 04.01.2021, специфікації №15 та № 16 від 07.09.2020, фінансову звітність малого підприємства ТОВ "Фірма Спешл Текстайл Груп" на 30 вересня 2020 року.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, на підставі договору поставки №17-20 від 09.01.2020 та специфікацій до нього №02/09-2020 від 02.09.2020, позивач передав, а відповідач прийняв товар (тканину) на загальну суму 457198,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними №849 від 03.09.2020, №871 від 11.09.2020 та №872 від 11.09.2020.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За умовами п. 4.1 договору постачання товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов постачання, вказані у рахунках та видаткових накладних на товар, та включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати постачальника пов`язані з постачанням товару. Ціна товару фіксується в гривні та еквіваленті долару США.

Згідно з п. 4.5 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, постачання якого здійснюється згідно виписаних постачальником рахунків.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом передплати у розмірі 100% по рахунку, виписаному постачальником.

За додатковим погодженням сторін покупцеві може бути надане відтермінування платежу, а також можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству, про що сторонами підписується специфікація до цього договору (п. 5.4 договору).

За умовами п. 2 специфікацій оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до умов п. 4.2 договору.

Пунктом 3 специфікацій визначено умови оплати:

- 65264,70грн - передоплата (пп. 3.1), 326323,50грн - відстрочка платежу за поставку товару складає 30 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно видаткових накладних (пп.3.2);

-10935,00грн - передоплата (пп. 3.1), 54675,00 грн - відстрочка платежу за поставку товару складає календарний місяць з моменту відвантаження товару згідно видаткових накладних (пп.3.2).

Позивач 02.09.2020 виставив відповідачу рахунки на оплату №824 на суму 391588,20 грн та №836 на суму 65610,00грн.

Суд встановив, що до звернення позивача до суду відповідач згідно з виставленими рахунками сплатив позивачу передоплату в загальному розмірі 76199,70 грн, що підтверджується платіжними дорученням №7838 від 02.09.2020 на суму 65264,70 грн та №7839 від 02.09.2020 на суму 10935,00 грн.

Решту суми (380998,50грн) - вартості отриманого товару з урахуванням умов, вказаних в специфікаціях, відповідач зобов`язаний був сплатити таким чином: за товар, отриманий згідно з видатковою накладною №849 від 03.09.2020 - по 03.10.2020 включно, за товар, отриманий згідно з видатковими накладними №871 від 11.09.2020 та №872 від 11.09.2020 - по 11.10.2020 включно.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на дату звернення позивача із позовом заборгованість відповідача перед позивачем становила 380998,50грн.

Після відкриття провадження у справі (ухвала суду від 16.12.2020) відповідач сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 14000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №8412 від 04.01.2021.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.

В зв`язку із сплатою відповідачем частини спірної заборгованості після відкриття провадження у даній справі, предмет спору в частині стягнення 14000,00 грн припинив існування в ході судового розгляду справи.

З огляду на вказане, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." с.Котляри Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" м. Хмельницький про стягнення 14000,00 грн.

Таким чином, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 366998,50 грн заборгованості та 190499,25 грн штрафу.

Суд враховує, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманого товару.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 366998,50 грн боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, а також керуючись п. 7.2 договору, позивач заявив до стягнення 190499,25 грн штрафу.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що при порушенні терміну оплати більш, ніж на 7 календарних днів, покупець також сплачує штраф постачальникові у розмірі 50% від вартості не сплаченого в строк товару.

Суд, перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу, дійшов висновку про правомірність такого нарахування.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір неустойки (штрафу), який підлягає стягненню, на 90 % до 19049,93 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Суд враховує, що відповідач здійснював оплату позивачу за поставлений товар як до звернення позивача до суду із цим позовом, так і під час розгляду справи в суді, прострочення виконання зобов`язання є незначним, а позивач не зазнав суттєвих збитків, у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем основного зобов`язання.

Із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що у відповідача наявна як значна дебіторська заборгованість, так і поточні зобов`язання з виплати заробітної плати, сплати податків та внесків, сплати орендної плати та кредитних платежів, що зумовили несвоєчасне виконання зобов`язань перед позивачем за договором поставки № 17-20 від 09.01.2020.

Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу до 95249,63 грн, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін з урахуванням обставин, наведених сторонами в обґрунтування позицій щодо зменшення розміру штрафних санкцій. В решті позовних вимог про стягнення штрафу суд відмовляє.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, витрати зі сплати судового збору за вимогами про стягнення 14000,00грн в розмірі 210,00 грн, провадження в частині яких закрито, між сторонами не розподіляються, і у разі надходження клопотання позивача, вказана сума сплаченого судового збору буде повернута з бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач 15.01.2021, до початку розгляду справи по суті визнав позов, суд на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, з урахуванням суми, що підлягає поверненню позивачу, у зв`язку із закриттям провадження, а саме 4181,23 грн (8572,47 грн - 210,00 грн = 8362,47 грн - 50% = 4181,23).

Решта витрат зі сплати судового збору в розмірі 4181,24 грн згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. При розподілі судових витрат враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." с.Котляри Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" м. Хмельницький в частині позовних вимог про стягнення 14000,00грн заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." с.Котляри Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" м.Хмельницький про стягнення 557497,75грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" (м.Хмельницький, вул. Трудова, буд.9, код 37462850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." (Харківська обл., Харківський р-н, с.Котляри, вул.Озерна, буд. 9, код 37578066) 366998,50грн (триста шістдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 50 коп.) заборгованості, 95249,63 (дев`яносто п`ять тисяч двісті сорок дев`ять гривень 63 коп.) штрафу, 4181,24грн (чотири тисячі сто вісімдесят одна гривня 24 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 95249,62грн штрафу відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г." (Харківська обл.. Харківський р-н, с.Котляри, вул.Озерна, буд. 9, код 37578066) з Державного бюджету України 4181,23 грн (чотири тисячі сто вісімдесят одна гривня 23 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 24.02.2021.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1 - до справи,

2- позивачу (62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Котляри, вул. Озерна, б. 9),

3- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, б. 9).

Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.