Рішення № 95103518, 18.02.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1071/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Служби автомобільних доріг у Рівненській області

до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка"

про стягнення збитків у розмірі 413 800,00 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

від позивача Цимбалюк О.П.

від відповідача Шевчук В.С.

Суть спору:

Служба автомобільних доріг у Рівненській області звернулася в господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" про стягнення збитків у розмірі 413 800,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Служба автомобільних доріг у Рівненській області свої вимоги обгрунтовує тим, що між сторонами було укладено Договір №21 від 04.05.2017 р. про надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Городок-Рудка на ділянці км 15+200 - км 17+200. Відповідач виконав умови договору та надав послуги, що ним обумовлені. Позивач у свою чергу оплатив надані послуги повністю. У подальшому було здійснено аудит щодо оцінки діяльності установи позивача щодо дотримання актів законодавства, стану збереження активів, правильності визначення вартості робіт тощо. Аудитом встановлено завищення вартості виконаних робіт ПВКФ "Фіалка" по Договору №21 від 04.05.2020 р., що відображено у Аудиторському звіті. За даними звіту загалом ПВКФ "Фіалка" завищено вартість робіт по окремих об`єктах на суму 413,8 тис.грн., які позивачем прийнято та оплачено. Кошти, що сплачені у цій сумі позивач вважає своїми збитками та просить стягнути їх з відповідача у загальній сумі 413 800,00 грн.

18 грудня 2020 року від Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" надійшов відзив на позов та докази його надіслання позивачу. У відзиві серед іншого пояснює, що на виконання умов вищевказаного Договору ПВКФ "Фіалка" було здійснено роботи в обсязі визначеному у договорі, та позивач повністю їх оплатив. При цьому, загальна вартість таких робіт фактично була меншою, ніж сторонами обумовлено в п. 3.1. Договору. Так, фактична вартість зданих робіт склала 4 667 169,20 грн., тоді як договірна відповідно складала 4 995 360 грн. Тобто, на переконання відповідача додаткових витрат по даному договору позивачем понесено не було. Також, відповідні роботи виконувались відповідачем при постійному контролі зі сторони Замовника щодо належного виконання Виконавцем вимог Договору. А саме, Замовник слідкував за ходом робіт, за якістю, вартістю і обсягами виконання послуг, та дотриманням строків їх виконання. Будь-яких зауважень з боку Замовника на адресу Виконавця не надходило, що підтверджується підписаними між сторонами актами форми КБ-2в та КБ-3. На переконання відповідача, вимоги позивача можуть стосуватися лише виключно забезпечення виконання стороною відповідача своїх зобов`язань про усунення недоліків робіт в межах взятих зобов`язань по гарантійному обслуговуванню. Однак, таких вимог та тверджень щодо не виконання ПВКФ "Фіалка" власних гарантійних зобов`язань позов не містить. Відповідач вважає, що позов безпідставний та просить відмовити у його задоволенні.

29 грудня 2020 року від Служби автомобільних доріг у Рівненській області надійшла відповідь на відзив та докази надіслання відповідачу. Серед іншого вказує, що поточний ремонт автомобільної дороги це триваючий процес, що включає ряд повторюючих дій на різних ділянках автомобільної дороги в межах визначеного кілометражу - км 15+200 - км 17+200, зокрема, але не виключно, такі, як влаштування асфальтобетону. Даний процес вимагає здійснення постійного контролю якості робіт, які виконує підрядник або виконавець. Копії Протоколів визначення складу асфальтобетонної суміші чи асфальтобетону з покриття за певний період, які підтверджують відповідність вимогам ДСТУ, на переконання позивача не свідчить, що відповідачем не було допущено в подальшому неякісне надання послуг в межах укладеного з Позивачем договору. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Виконавець повинен надати передбачені цим Договором послуги Замовнику якість яких відповідає умовам та вимогам нормативних документів, зазначеним у пункті 1.4. цього договору та іншим діючим нормативним актам. Відповідальність за якість виконаних послуг, випробування матеріалів, устаткування несе Виконавець. Аудитом встановлено завищення вартості виконаних робіт ПВКФ "Фіалка" по Договору №21 від 04.05.2020 р., що відображено у Аудиторському звіті. За даними звіту загалом ПВКФ "Фіалка" завищено вартість робіт по окремих об`єктах на суму 413,8 тис.грн., які позивачем прийнято та оплачено. Позивач не визнає належного виконання відповідачем умов договору, та вважає, що йому було завдано збитків. Просить позов задоволити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.11.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2020 р. на 13:30 год.

У підготовчому засіданні 21.12.2020 р. оголошено перерву до 11.01.2021 р. на 14:30 год.

29.12.2020 р. позивач подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та її проведення доручити Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.01.2021 р. на 14:30 год.

Ухвалою від 11.01.2021 р. підготовче засідання відкладено на 25 січня 2021 р. на 11:00 год.

15 січня 2021 року від Служби автомобільних доріг у Рівненській області надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Від представника відповідача 25 січня 2021 року надійшло заперечення щодо клопотання про проведення експертизи.

Протокольною ухвалою від 25.01.2021 р., оголошеною у судовому засіданні, відмовлено Службі автомобільних доріг у Рівненській області у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

В подальшому оголошено перерву до 27 січня 2021 року на 14:00 год.

Ухвалою від 27.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 лютого 2021 р. на 15:00 год.

Ухвалою від 02.02.2021 р. розгляд справи відкладено на 18 лютого 2021 року на 10:00 год.

18 лютого 2021 року розпочато слухання справи по суті. Представник позивача виклав пояснення та доводи щодо предмету спору. Просив позов задоволити. Представник відповідача у свою чергу позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Заслухано представників сторін у судових дебатах.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

04 травня 2017 року між Службою автомобільних доріг у Рівненській області (надалі – позивач, Замовник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Фіалка"(надалі –відповідач, Виконавець) було укладено Договір №21 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту (арк.с. 11-24).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору Виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги згідно технічного завдання викладеного в тендерній документації за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги, та сплатити їх вартість по мірі надходження бюджетних коштів передбачених на ці цілі на його рахунок. Найменування послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги Городок - Рудка на ділянці км 15+200 км 17+200.

Згідно п.2.1. Договору Виконавець повинен надати передбачені Договором послуги Замовнику якість яких відповідає умовам та вимогам нормативних документів, зазначених у пункті 1.4. цього договору та іншим діючим нормативним актам. Відповідальність за якість виконаних послуг, випробування матеріалів, устаткування несе Виконавець.

Відповідно до п.2.5 Договору закупівлю, одержання, складування, збереження необхідних для надання послуг матеріалів, устаткування та інших ресурсів здійснює Виконавець. Він відповідає за кількість, якість і комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження. Виконавець забезпечує відповідність якості будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, що постачається ним, шляхом оперативного лабораторного контролю та відповідності специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам, а також наявність самих сертифікатів, технічних паспортів, інших документів, що засвідчують їх характеристики і якість, надаючи Замовнику їх в складі документів для оплати.

У розділі ІІІ Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 4 995 360,00 грн. в т.ч. ПДВ складає 832 560,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету. Договірна ціна є твердою, може бути уточнена у випадках передбачених п.6.3.2.2., ДСТУ Б Д.1.1.-1-2012 без збільшення суми договору.

За умовами п. 4.1. Договору розрахунки проводяться Замовником виключно Виконавцю після підписання Сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форми №КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних виконаних будівельних робіт та витрати" (форми № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДСТУ та СОУ, які складаються Виконавцем і подаються для підписання Замовнику не пізніше як за 3 робочих дні до кінця звітного місяця, або поетапної оплати Замовником наданих послуг.

Платіжні зобов`язання за договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення. Оплата послуг проводиться в межах виділеного фінансування по фактично виконаних обсягах робіт згідно Ф №КБ-2в та Ф №КБ-3 по мірі надходження коштів на рахунок Замовника (п.4.2. Дьоговору).

Термін виконання послуг: 04.05.2017 р. - 31.12.207 р. (п.5.1.).

Пунктами 4.5. та 6.2.5. Договору визначено, що Замовник має право затримувати платежі за послуги, виконані з порушенням будівельних норм і правил, проектних рішень до усунення Учасником виявлених порушень та відмовитися від прийняття закінчених послуг у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у Договорі і не можуть бути усунені Виконавцем або третьою особою, а також на строк проведення ним перевірок і випробувань якості виконаних робіт. При виявленні відхилень від діючих норм при виконанні послуг Замовник має право видати Виконавцю припис і не приймати послуги до усунення недоліків за рахунок коштів Виконавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2017 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.10.1. Договору).

Також учасники договору погодили та підписали додатки до нього: Технічне завдання на закупівлю послуг, Договірну ціну, графік виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи в межах виконання вказаного договору відповідачем проведено ряд будівельних робіт, у підтвердження виконання яких сторонами правочину підписано відповідні довідки про вартість виконаних робіт та витрати, та акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2017 року (арк.с. 28-40).

Роботи позивачем прийняті та оплачені за жовтень-листопад 2017 року на суму 2 016 500,00 грн.

Факт прийняття та оплати послуг (робіт) за Договором сторонами не оспорюється та визнається.

У грудні 2017 року ПВКФ "Фіалка" були надані послуги по об`єкту "Поточний ремонт автомобільної дороги Городок-Рудка на ділянці км 15+200 - км 17+200" на суму 2 650 669,20 грн. Проте, позивач не виконав добровільно зобов`язання за Договором в частині прийняття та оплати вартості робіт за грудень 2017 р. ТОму ПВКФ "Фіалка" звернулося до суду із позовом щодо стягнення зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області коштів за виконані роботи у грудні 2017 р.

За результатами розгляду спору рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/149/18 від 14.05.2018 р. позов ПВКФ "Фіалка" до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення оплати по наданих у грудні 2017 р. послугах здоволено та стягнуто 2650669,20 грн. боргу. Рішення набрало законної сили.

У подальшому у період з 11.03.2019 р. по 06.04.2019 р. у Службі автомобільних доріг у Рівненській області був проведений аудит на підставі наказу Укравтодору від 05.03.2019 р. №73 "Про проведення планового внутрішнього аудиту Служби автомобільних доріг у Рівненській області та ДП "Рівненський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", період за яким здійсненьо аудит - з 01.01.2017 р. по 01.04.2019 р. щодо оцінки діяльності установи щодо дотримання актів законодавства, стану збереження активів, правильності визначення вартості робіт та ефективності управління державним майном, та фінансового аудиту з оцінки господарської діяльності установи, фінансової і бюджетної звітності, правильності ведення бухгалтерського обліку.

За результатами перевірки складено Аудиторський звіт №11-17/19-4 від 05 квітня 2019 року (арк.с. 41-73).

У Аудиторському звіті зазначено, що САД у Рівненській області укладено договір від 04.05.2017 р. № 21 з ПВКФ "Фіалка" на виконання поточного середнього ремонту а/д Городок-Рудка км 15+200-км 17+200. Підрядником ПВКФ "Фіалка" при виконанні робіт на а/д Городок-Рудка км 15+200-км 17+200 в актах приймання виконаних робіт закладено щільність асфальтобетонних сумішей вищу в порівнянні з фактичними даними, зокрема, при складанні актів виконаних робіт (наданих послуг) КБ-2в було застосовано нормативну щільність асфальтобетонних сумішей - 2,4 кг/см, в той час як фактична, відповідно до протоколів випробувань матеріалів склала від 2,23 до 2,38 кг/см3 (середня - 2,35кг/см3). Випробування зразків асфальтобетонних кернів, відібраних на ділянці а/д здійснено лабораторією випробувань дорожньо-будівельних матеріалів ДП "Дорцентр" та лабораторією САД у Рівненській області. Відповідні протоколи випробувань від 01.12.17 № 2360,2362 складені та підписані завідувачем лабораторії ОСОБА_1 та затверджені завідувачем лабораторії ДП "Дорцентр" Д.В. Кіпніс, та протоколи САД від листопада 2017 року № 589,577,585,586,578,587,588,590,591 підписані начальником лабораторії Григорєвим Н.С. Вказане призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 50,1 тис. гри. з ПДВ.

Також в Аудиторському звіті зазначено, що згідно актів КБ-2в за жовтень - грудень 2017 року до актів виконаних робіт (наданих послуг) підрядником було включено влаштування верхнього шару покриття із застосуванням асфальтоукладальника в кількості 12284 м2 товщиною 4,5 см з витратами асфальтобетонної суміші 1353 тон з нормативною щільністю асфальтобетонної суміші 2,38-2,39 т/м3. Відповідно до п.3.17 СОУ 45.2-00018112-035:2010 Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Автомобільні дороги (з урахуванням змін №1, 2, 3, 4) при влаштуванні шарів покриття із асфальтобетонної суміші норми витрат суміші можуть коригуватися в залежності від її щільності.

Відповідно до протоколів випробувань матеріалів ДП "Дорцентр" та лабораторії САД у Рівненській області, які було складено за результатами випробувань кернів асфальтобетону АСГ.Др.Щ.А.НП.П, які було відібрано на вказаній автомобільній дорозі - середня фактична щільність кернів склала 2,35 г/см3. Таким чином, завищення витрат асфальтобетонної суміші у формах КБ-2в за жовтень-грудень 2017 року складає 34 т та як наслідок, завищення підрядником вартості виконаних робіт на суму 50,1 тис. грн. з ПДВ (1353т-12284 м2*107,38 (витрати а/б при щільності 2,35) * 1229,56*1,2). Перерахунок асфальтобетону під щільність 2,35 здійснено у відповідності до табл. 15 СОУ 42.1-37641918-102:2013 "Виробничі норми матеріалів на будівництво, ремонти та експлуатаційне утримання автомобільних доріг і мостів".

Крім того, аудитом встановлено, що відповідно до протоколів випробувань а/б суміші ДП "Дорожній контроль якості" від 01.12.2017 № 2362, асфальтобетонне покриття за показником "коефіцієнт ущільнення" не відповідає вимогам ДБН В.2.3-4:2015 (при нормі не менше 0,99 коефіцієнт становить 0,93), що може в подальшому призвести до руйнування верхнього шару покриття та не дотримання гарантійних термінів. Крім того, вищевказане свідчить про меншу кількість проходів катків при ущільненні асфальтобетону, ніж передбачено нормами, що призвело до завищення вартості.

Підрядною організацією до актів приймання виконаних робіт за листопад-грудень 2017 року включено до Глави 9 "Кошти на покриття додаткових витрат пов`язаних з інфляційними процесами" на загальну суму з ПДВ 363,7 тис.грн. Відповідно до п. 6.3.4 СОУ 42.1-37641918-050:2012 кошти на покриття додаткових зитрат пов`язаних з інфляційними процесами призначені на відшкодування збільшення зартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, спричинених інфляцією використовується в порядку визначеному в договорі. П. 3.8 Договору передбачено, що Підрядник може врахувати індекс інфляції в складі договірної ціни.

Наведене також призвело до завищення вартості робіт на суму 363,7 тис. грн.

Крім того, аудитом встановлено, що відповідно до локального кошторису на а/д Городок-Рудка км 15+200-км 17+200 слід виконати наступні роботи в Розділі 3 "Дорожнє покриття":

- Влаштування вирівнюючого шару із щебеню товщиною 6 см площею 270 м3;

- Укладання, напівпросочування щебеневих покриттів товщиною 5 см площею 5400 м.кв.;

- Влаштування вирівнюючого шару із а/б суміші в кількості 642 тони;

- Влаштування а/б покриття товщиною 5 см площею 12000 м.кв.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт напівпросочування щебеневих покриттів виконано лише 1703 м.кв., а влаштування верхнього шару товщиною 4,5 см (при проектній 5,0 см). Отже, підрядною організацією виконано роботи всупереч вимогам проекту, що в подальшому суттєво вплине на якість покриття та можливість експлуатації об`єкта у встановлені гарантійні терміни. Також недотримання проекту може призвести до завчасного руйнування влаштованого а/б.

У зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями та встановленим завищенням вартості будівельних робіт, позивач звернувся до відповідача із претензією №12/1122 від 03.06.2019 р., у якій висловив вимогу повернути Службі автомобільних доріг у Рівненській області зайво сплачені кошти за виконані роботи в сумі 413 800,00 грн. (арк.с. 78-80).

Приватною виробничо-комерційною фірмою "Фіалка" надано відповідь на претензію №169 від 21.06.2019 р., згідно якої вказує, що роботи виконані у повному обсязі, претензій та зауважень при їх прийнятті не надходило, пошкоджень протягом гарантійного терміну не виявлено, тому підстав для повернення коштів немає (арк.с. 81-83).

Позивач вказує, що внаслідок оплати за рахунок бюджетних коштів завищеної вартості робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Городок-Рудка км 15+200-км 17+200, завдано державному бюджету матеріальної шкоди (збитків) на суму 413 800, 00 гривень. Вказані підстави зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами Договір №21 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами пунктів 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ст. 843, ч.ч. 1, 2 ст.844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 846 вищеназваного Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем були виконані будівельні роботи, про що складені акти та підписані представниками виконавця робіт та їх замовником, а також скріплені печатками сторін.

Відтак, суд наголошує, що позивач прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків. Дата обставина сторонами не заперечується, що свідчить про те, що замовник підтвердив належне виконання робіт.

Відповідно до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України, після виконання договору не допускається. Про зменшення ціни роботи, в разі встановлення відступів від умов договору, сторонами має бути досягнута згода або спір з цього приводу може бути вирішеним у встановленому законом порядку.

В даному випадку правовідносини з оплати підрядних робіт виникли з Договору і оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни на основі визначеної сторонами вартості робіт з урахуванням вимог діючого законодавства.

Поряд з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт, окрім Аудиторського звіту №11-17/19-4 від 05 квітня 2019 року.

Таким чином, при укладенні Договору №21 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд укладали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.

Замовник, який своєчасно не заявив про недоліки у виконанні робіт (за наявності таких) не звільнений від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Судом встановлено, що позивач кількість та якість та ціну робіт перевірив, підписавши відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та заперечень, що підтверджується сторонами у даній справі. Матеріали справи не містять мотивованої відмови позивача від приймання виконаних відповідачем будівельних робіт з підстав їх вартості, обсяг та вартість виконаних робіт погоджений сторонами, при цьому замовник не заперечував проти прийняття виконаних робіт у спірному періоді.

Посилання позивача на результати перевірки та висновки у аудиторському звіті, як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

Сам по собі аудиторський звіт та висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.

Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Суд вважає, що обставини, які встановлені позивачем під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Більше того, у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Аудиторський звіт не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки вказані документи перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб. Наведений документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась та є документами, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу. Акт перевірки контролюючого органу не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором, оскільки, в силу статті 19 ГК України, забороняється втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов`язання, тобто особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на те, що згідно з Аудиторським звітом встановлено завищення вартості робіт на суму 413 800,00 грн., та вважає, що Аудиторський звіт є доказом на підтвердження нанесення відповідачем збитків, які за обставин, викладених у позовній заяві, підлягають стягненню з відповідача.

Проте суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як виконавцю робіт за Договором сума не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Як вже зазначалось, на виконання умов договору сторонами у справі підписано та скріплено печатками сторін акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, згідно яких замовник прийняв роботи без зауважень. Будь-яких інших актів, складених у момент прийняття робіт (про виявлені недоробки, недоліки тощо) суду не надано.

Відтак, позивачем не доведено факт порушення зобов`язання відповідачем, у зв`язку з чим суд не приймає в якості належного доказу Аудиторський звіт №11-17/19-4 від 05.04.2019 р.

Таким чином, позивачем не доведено склад правопорушення, посилання позивача на аудиторський звіт не може бути безумною підставою для задоволення позову про відшкодування збитків, оскільки згідно з вимогами ст. ст. 610, 611, 858, 883 ЦК України збитки є правовим наслідком порушення зобов`язання, їх склад підлягає окремому доказуванню.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що у позові належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем - залишаються за останнім та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2021 року.

Суддя Бережнюк В.В.