Рішення № 95103493, 16.02.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 Справа № 917/511/20

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Рожко О.П. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Енергоринок", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, будинок 5

про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог

Представники сторін:

від позивача: адвокат Копильний Я.І.

від відповідача: адвокат Юхно С.П., адвокат Ставицька І.Б.

Обставини справи: Державне підприємство "Енергоринок" звернулося 25.03.2020р. до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою суду від 31.03.2020р. відкрито провадження по справі №917/511/20, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 30.04.2020р.

Ухвалою суду від 30.04.2020р. суд відклав підготовче засідання на 11.06.2020р. та продовжив строк для подачі відзиву на позовну заяву.

24.06.2020р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вхід. №6570 від 24.06.2020р.) в якому проти задоволення позовних вимог заперечує (Т, 1, а.с. - 133-151).

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

13.07.2020 р. позивач надав відповідь на відзив (Т. 2, а.с. - 1-56).

27.07.2020 р. та 31.07.2020 р. відповідач надав суду заперечення (Т. 2, а.с. - 58-92).

11.08.2020 р. та 24.09.2020 р. позивач надав суду додаткові пояснення (Т. 2, а.с. - 95-107, 127-140).

24.09.2020 р. суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.10.2020 р.

07.10.2020 р. відповідач надав суду пояснення (Т. 2, а.с. - 146-157).

13.10.2020 р. судовий розгляд справи №917/511/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Паламарчук В.В. у відпустці.

26.11.2020 р. суд відклав розгляд справи на 29.12.2020 р., яке було відкладено на 26.01.2021 р.

26.01.2021 р. відповідач надав клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 910/11116/16.

09.02.2021 р. відповідач надав суду пояснення по справі (вхід. №1522).

В судовому засіданні 16.02.2021 р. представник відповідача заявив клопотання про залишення клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду.

Суд задовольняє дане усне клопотання відповідача, та залишає клопотання останнього про зупинення провадження у справі без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача просив суд відкласти судове засідання для надання заперечень на пояснення відповідача (вхід. №1522). Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки свої заперечення на пояснення відповідача, які стосуються правових висновків викладених в Постанові Об`єднаної палати касаційного господарського суду по справі №910/11116/19 від 22.01.2021 р., представник позивача може озвучити безпосередньо в судовому засіданні (ч. 2 ст. 168 ГПК) та ст.202 ГПК не передбачена підстава відкладення розгляду справи для надання заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

02.01.2020 на адресу Державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок» або Позивач) надійшла заява Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго», Відповідач або Компанія) від 24.12.2019 №10-74/20183 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Заява про зарахування або Заява, Т. 1, а.с. - 17).

Так, відповідно до зазначеної заяви, станом на 23.12.2019 р. ДП "Енергоринок" має заборгованість перед АТ "Полтаваобленерго" за Договором від 24.02.2009 р. №5316/01 за куповану електроенергію на суму 236037762,00 грн., в тому числі за січень 2017 року 26019764,19 грн.

В той же час, станом на 23.12.2019 АТ «Полтаваобленерго» має заборгованість перед ДП «Енергоринок» у розмірі 13 741 520,02 грн. за куповану у червні 2019 року електричну енергію за договором від 26.09.2007 №4265/02 (далі-Договір №4265/02, Т. 1, а.с. - 19-38).

Згідно з даною заявою Відповідач вважає припиненим зобов`язання у розмірі 13 741 520,02 грн. перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію за Договором №4265/02, шляхом часткового зарахування боргу ДП «Енергоринок» перед АТ «Полтаваобленерго» за відпущену Компанією товарну продукцію у січні 2017 року за Договором №5316/01.

В той же час, за твердженням позивача, за результатами проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог залишок заборгованості ДП «Енергоринок» перед АТ «Полтаваобленерго» за Договором №5316/01 складає 222 296 241,98 грн. в тому числі за січень 2017 року 12 278 244,17 грн.

13.01.2020 ДП «Енергоринок» у відповідь на вищезазначену Заяву надіслано лист №02/22-24 (Т. 1, а.с. - 39-44), яким повідомлено, що заперечує проти припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних вимог за куповану АТ «Полтаваобленерго» електроенергію, оскільки це порушує законодавство України. Докази направлення листа ДП «Енергоринок» від 13.01.2020 №02/22-24 (опис вкладення та фіскальний чек) на адресу АТ «Полтаваобленерго» додаються (Т. 1, а.с. - 45).

В обґрунтування позову Позивач вказує, що подана Відповідачем Заява за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що суперечить ст. 525, ч.3 ст. 615 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електроенергетику» (діяв до 01.07.2019), Закону України «Про ринок електричної енергії» та не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України.

Зокрема позивач зазначає наступне:

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" розрахунки за куповану електричну енергію на ОРЕ можливі були лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.

24.02.2009 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №5316/01.

Відповідно до п.1.1 Договору №5316/01 ТЕЦ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ТЕЦ, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору №5316/01 (в редакції додаткової угоди від 30.12.2011 №7998/02, додаток - 6): «Розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ТЕЦ, з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

Пунктом 4.2. Договору №5316/01 передбачено, що: «Платежі, за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ».

Отже, для можливості проведення розрахунків іншими формами, ніж це передбачено договором, обов`язково повинна бути спільна згода обох Сторін, а платежі повинні проводитись відповідно до алгоритму ОРЕ.

На думку позивача, аналогічна вимога щодо проведення розрахунків за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію виключно у грошовій формі, закріплена й у абз. 1 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 №755 «Про утворення державного підприємства «Енергоринок».

Позивач вказує, що згідно пункту 3.7 Договору №5316/01 (в редакції Додаткової угоди від 24.06.2011 №7222/02, додаток - 7): «ДПЕ до 6 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ТЕЦ електронною поштою Акт купівлі-продажу електроенергії, виробленої ТЕЦ (далі - Акт) за формою, додатку №6 до цього Договору».

31.01.2017 між Позивачем та Відповідачем підписано Акт купівлі-продажу електроенергії за Договором № 5316/01, яким підтверджується факт отримання ДП «Енергоринок» у січні 2017 року електроенергії у обсязі 89 265,545 тис.кВт.г. та вартістю 223 792 291,93 грн. (з ПДВ) (додаток - 8).

Станом на 12.03.2020 заборгованість Позивача перед Відповідачем за куповану у січні 2017 року електроенергію згідно Договору № 5316/01 становить 26 019 764,19 грн., що підтверджується Довідкою ДП «Енергоринок» про заборгованість за куповану з ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 12.03.2020 (додаток - 9).

Однак, в отриманому Позивачем акті звірки розрахунків за куповану ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.12.2019 (додаток - 10), Відповідачем зазначені відхилення в сумі 13 741 520,02 грн. в періоді грудня 2014 року (на підставі Заяви про зарахування), натомість в тексті Заяви про зарахування Відповідач вважає припиненим зобов`язання у розмірі 13 741 520,02 грн. перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію за Договором №4265/02, шляхом часткового зарахування боргу ДП «Енергоринок» перед АТ «Полтаваобленерго» за відпущену Компанією товарну продукцію у січні 2017 року за Договором №5316/01. На думку позивача, це вказує на безпідставність та неузгодженість поданої Заяви Відповідача діям останнього.

Крім того, позивач зазначає, що на виконання умов ДЧОРЕ (п.2.3.2.) між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №4265/02 купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 Договору №4265/02 (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «За цим Договором ДПЕ зобов`язується продавати, а ОСР зобов`язується купувати електричну енергію, необхідну для компенсації технологічних втрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору».

Згідно п. 3.1 Договору №4265/02: (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «Сторони визнають свої зобов`язання за ДЧОРЕ і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід`ємними частинами, законодавством України, зокрема Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії».

Відповідно до п. 3.4 Договору №4265/02 (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «ДПЕ продає, а ОСР купує електричну енергію, необхідну для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами, в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору...».

Відповідно до п. 4.10 Договору №4265/02: (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «ДПЕ надсилає ОСР електронною поштою до 11 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електричної енергії між ДПЕ та ОСР (далі - Акт купівлі-продажу) за формою, наведеною у Додатку №2 до Договору».

Відповідно до п. 4.11 Договору №4265/02: (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «ДПЕ до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, надсилає ОСР поштою (або за письмовим зверненням ОСР іншим прийнятним для Сторін засобом комунікації) Акт купівлі-продажу, підписаний зі свого боку, у двох примірниках».

30.06.2019 між Позивачем Відповідачем підписано Акт купівлі-продажу електроенергії згідно з Договором №4265/02 за червень 2019 року в обсязі 30 694,252 кВт.г. та вартістю 57 814 505,95 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору №4265/02: (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «Оплату за куплену електроенергію у розрахунковому періоді ОСР здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків ОСР.

...ОСР здійснює оплату вартості купленої електроенергії шляхом перерахування ДПЕ суми, визначеної відповідно до п. 6.2.1 Договору, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання...»

Відповідно до п. 6.2.2 Договору №4265/02: (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11): «Остаточний розрахунок за куплену ОСР в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці на підставі Акта купівлі-продажу, отриманим ОСР відповідно до п. 4.10 Договору, здійснюється ОСР до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої ОСР електроенергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу та сумарною оплатою ОСР за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. У цьому випадку ОСР зобов`язаний обов`язково вказати призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля-продаж електроенергії та розрахунковий період».

Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за куповану у червні 2019 року електроенергію згідно Договору № №4265/02 становить 13 741 520,02 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків від 29.01.2020 №12-82/1644 (додаток - 13), однак з безпідставним відображенням Відповідачем відхилення на вказану суму.

Листом від 06.02.2020 №01/32-545 (додаток - 14) ДП «Енергоринок» повідомлено АТ «Полтаваобленерго» про відсутність підстав для виключення з бухгалтерського обліку заборгованості Відповідача у розмірі 13 741 520,02 грн., оскільки Позивач заперечує проти припинення зобов`язань, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи спеціальні вимоги Закону України «Про ринок електричної енергії».

Таким чином, позивач стверджує, що:

- відповідно до Закону України «Про електроенергетику» розрахунки за куповану електричну енергію на ОРЕ, можливі були лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.

- Припинення зобов`язання між ДП «Енергоринок» та АТ «Полтаваобленерго» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за куповану ДП «Енергоринок» в ОРЕ України електроенергію, по-перше, суперечили положенням Закону України «Про електроенергетику» (діяв на момент купівлі-продажу електроенергії у червні 2019 року), суперечать умовам Договору, відповідно до яких розрахунки за електроенергію мають здійснюватися виключно через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, а отже, і у грошовій формі; по-друге, суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 №755.

- Оскільки згоди Позивача на зарахування Відповідачем спірної суми грошових коштів не було, то Заява про зарахування АТ «Полтаваобленерго» є односторонньою відмовою відповідача від договору №4265/02, як наслідок, цей правочин вчинено Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та умов Договору №4265/02.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що на час підписання заяви про зарахування однорідних позовних вимог від 24.12.2019 р Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, тому дана заява, як правочин, відповідно до положень ст.ст. 203, 205 ЦК України не може бути визнана судом недійсною у зв`язку з тим, що її зміст суперечить Закону, який втратив зміст задовго до її підписання, чинне законодавство не містить будь-яких заборон в частині припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а відтак доводи позовної заяви ДП «Енергоринок» у вказаній частині є безпідставними.

Крім того, на думку відповідача, Законом України «Про ринок електричної енергії» не передбачено відкриття поточного рахунку їх спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 р. алгоритм розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП «Енергоринок» за вироблену електричну енергію та починаючи з 01.07.2019 р. ДП «Енергоринок» провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на Оптовому ринку електричної енергії з учасниками ринку електричної енергії.

Крім того, відповідач зазначає, що договір №5316/06 розірваний на підставі додаткової угоди №16283/01 від 29.12.2018. Зважаючи на те, що відповідно до п.п. 8.8 вказаного договору в частині розрахунків дія договору припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а ДП "Енергоринок" мав заборгованість перед АТ "Полтаваобленерго" по виконанню зобов`язань по цьому договору, тому товариство 03.07.2019 р. та 15.07.2019 р. надіслало вимоги про погашення заборгованості.

Відповідач зазначає, що з 01.07.2019 р. відносини сторін не регулюються Законом України "Про електроенергетику" та постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000р. №755, які передбачали розрахунки у грошовій формі через рахунки із спеціальним режимом використання на підставі алгоритму розподілу коштів, а відтак зміст заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.12.2019 р. не суперечать положенням вказаних правових актів.

На думку відповідача у сторін є зустрічні однорідні зобов`язання. Строк виконання яких настав, тому зміст заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.12.2019 р. відповідає вимогам ст.601 ЦК України та ст. 203 ГК України. В даному випадку припиняються зобов`язання кожної сторони один перед одною, а відтак дана заява не є за своєю суттю відмовою відповідача від виконання свого зобов`язання перед позивачем, перехресним субсидіюванням та створенням переваг для АТ «Полтаваобленерго» в порівняні з ДП «Енергоринок», і зміст даної заяви не суперечить положенням ст.ст. 525, 615 ЦК України, ч.7 ст.47, п.п. 1, 11, ч.3 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 1.3. п.п. 1, 2 п.2.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.

При винесенні рішення, суд виходить з наступного:

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суд встановив, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

В позовній заяві позивач посилається не те, що сума, яку відповідач вважає припиненою згідно заяви про зарахування, є спірною. Так, позивач вказує, що отриманому Позивачем акті звірки розрахунків за куповану ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.12.2019 (додаток - 10, Т, 1, а.с. - 50), Відповідачем зазначені відхилення в сумі 13 741 520,02 грн. в періоді грудня 2014 року (на підставі Заяви про зарахування), натомість в тексті Заяви про зарахування (Т. 1,а.с. - 17) Відповідач вважає припиненим зобов`язання у розмірі 13 741 520,02 грн. перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію за Договором №4265/02, шляхом часткового зарахування боргу ДП «Енергоринок» перед АТ «Полтаваобленерго» за відпущену Компанією товарну продукцію у січні 2017 року за Договором №5316/01.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Враховуючи, що позивачем не надано докази та необґрунтовано, що відхилення зазначені в Акті звірки розрахунків №02/32 від 13.01.2020 р. по договору №5316/01 від 24.01.2009 р., не сумою є заборгованості по вказаному договору, беручи до уваги зазначену причину розходжень: заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-74/20183 від 24.12.2019 р., суд вважає, що вимоги, які зараховуються є безспірними.

Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Купівля-продаж електричної енергії здійснювалася позивачем та відповідачем на ринку електричної енергії України. До 01.07.2019 відносини між сторонами як учасниками оптового ринку регулювалися Законом України від 16.10.1997 № 575/97-ВР "Про електроенергетику", стаття 15-1 якого визначала спеціальний порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (08.08.2019) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 № 219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку.

Посилання скаржника на пункт 16 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, суд вважає безпідставними. Адже новий Закон України "Про заходи, спрямовані на

погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" №719-IX було ухвалено лише 17.06.2020. Закон України "Про ринок електричної енергії" не містив заборон щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між учасниками ринку електричної енергії.

Договір купівлі-продажу електричної енергії від 26.09.2009 р. № 4265/02, укладений між ПАТ "Полтаваобленерго" та ДП "Енергоринок", також не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору №4265/02 судом встановлено, що умовами договору встановлено певний порядок розрахунків між сторонами, у саме у п. 6.2 (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2018 №16193/01, додаток - 11) передбачено, що оплату за куплену електроенергію у розрахунковому періоді ОСР здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків ОСР. ...ОСР здійснює оплату вартості купленої електроенергії шляхом перерахування ДПЕ суми, визначеної відповідно до п. 6.2.1 Договору, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання...».

Стаття 1087 ЦК України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 ЦК України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Тож встановлена договором форма розрахунків (безготівкова) відповідачем не змінювалася в односторонньому порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України).

Невнесення сторонами змін у договір для приведення його змісту у відповідність до вимог чинного законодавства не свідчить про те, що між сторонами продовжує діяти спеціальний порядок розрахунків, передбачений Законом України "Про електроенергетику", який втратив чинність. Після набуття чинності Законом України "Про ринок електроенергії" припинили існування поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 910/11116/16 від 22.01.2021 р.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, беручи до уваги, що ДП "Енергоринок" не наведено в позовній заяві та не доведено належними засобами доказування той факт, що зміст заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.12.2019 р. суперечить положенням ЦК України, ГК України чи іншим актам цивільного законодавства, враховуючи, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2021р.

Суддя В.В. Паламарчук