Рішення № 95103192, 04.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 справа № 914/2061/20

м.Львів

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмелі-Сунелі", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Конахович Катерини Сергіївни, м. Львів,

предмет позову: стягнення 56000,00грн. штрафу

Суддя С.Б. Кітаєва

При секретарі О.Р. Зарицькій

Представники:

від позивача: Данилко Р. Б. - представник (довіреність б/н від 11.08.2020),

від відповідача: Науменко І. В. - представник (ордер серії ВС № 1035560 від 11.09.2020).

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмелі-Сунелі", м. Львів, до Фізичної особи - підприємця Конахович Катерини Сергіївни, м. Львів, про стягнення штрафу в розмірі 108000,00грн.

Ухвалою суду від 25.08.2020р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.09.2020р.

16.09.2020, за вх.№26988/20, відповідачем подано відзив на позовну заяву, а 21.09.2020, за вх.№27375/20, відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 23.09.2020 оголошено перерву до 21.10.2020. Призначене на 21.10.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. в період з 19.10.2020 по 22.10.2020 у відпустці за сімейними обставинами. Відтак, ухвалою суду від 23.10.2020 підготовче засідання призначено на 25.11.2020.

28.09.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, проте оскільки дані заперечення не були підписані електронним цифровим підписом, то відповідно, судом до уваги не беруться.

15.10.2020, за вх.№2640/20, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

15.10.2020, за вх.№29782/20, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 25.11.2020 суд постановив клопотання представника позивача задоволити та долучити до матеріалів справи докази, подані в додаток до клопотання від 13.10.2020 (вх.№29782/20 від 15.10.2020); прийняти до розгляду заяву позивача від 13.10.2020 (вх.№2640/20/20 від 15.10.2020) про зменшення розміру позовних вимог і у подальшому розгляд справи здійснювати із врахуванням цієї заяви; підготовче засідання відкласти в межах розумних строків на 02.12.2020.

01.12.2020, за вх.№34516/20, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи заперечень на відповідь на відзив, які були подані раніше на електронну адресу суду.

Ухвалою суду від 02.12.2020р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.12.2020р. У судовому засіданні 24.12.2020р. оголошувалася перерва до 20.01.2021р.

20.01.2021, за вх.№1257/21, від відповідача поступило клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 20.01.2021р. оголошувалася перерва до 04.02.2021 для надання можливості позивачу ознайомитись з клопотанням відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу та долученими до нього документами.

02.02.2021, за вх.№2301/21, від позивача поступило заперечення на клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання 04.02.2021 з`явився, позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2021 з`явився, позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 травня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмелі-Сунелі», як Правоволодільцем, та ФОП Діденок Катериною Сергіївною (станом на сьогодні - Конахович), як Користувачем, було укладено Договір про надання дозволу на використання об`єктів права інтелектуальної власності №15/2 (надалі - «Договір»). Згідно умов Договору, Позивач надав Відповідачу строковий дозвіл на використання Об`єктів права інтелектуальної власності з метою організації ведення діяльності на умовах, що встановлені Договором, а саме для відкриття та діяльності ресторану ТМ «Хінкальня грузинський ресторан», за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Стуса, 146 (надалі - «Ресторан»). 22 червня 2020 р. представниками Позивача був проведений аудит (перевірка) в ресторані «Хінкальня грузинський ресторан», за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Стуса, 146. Аудит проведено згідно Додатку №8 до Договору.

Попередньо було проведено два аудити (перевірки) діяльності Ресторану Відповідача: 16.10.2019 р. та 17.02.2020 р., що Позивач підтверджує відповідними чек-листами, долученими до матеріалів справи.

Результати таких перевірок з вказівками на недоліки були передані Відповідачу, шляхом електронного листування.

Під час аудиту (перевірки) 22 червня 2020, Позивачем було встановлено, що вказівки Позивача (за аудитами (перевірками) від 16.10.2019 р. та 17.02.2020 р.) щодо усунення невідповідностей в Ресторані вимогам Позивача, не були виконані. Більше того, кількість порушень збільшилася. Вказана перевірка підтверджується чек-листом від 22 червня 2020 р.

Листом вих. №01-09/07/20 від 09 липня 2020 р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про стягнення штрафу, що був накладений в результаті виявлених під час аудиту порушень та повідомив, про розірвання Договору, з підстав неналежного виконання умов Договору.

Відповіді, як і оплати штрафних санкцій, позивачем не отримано.

Відповідно до умов Договору та за результатами повторного аудиту, Позивач (згідно заяви про зменшення позовних вимог) нарахував відповідачу штрафні санкції, у зв`язку з уточненням переліку повторних порушень, що були здійсненні Відповідачем, за чек-листами від 22.06.2020 року, 17.02.2020 року та 16.10.2019 року, і надано зменшений розрахунок штрафних санкцій:

- порушення по розділу «Кваліфікація персоналу - 4250,00 грн.

- порушення по розділу «Чистота та санітарія» - 4250,00 грн;

- порушення по розділу «Якість продукції» - 1000,00 грн;

- порушення по розділу «Маркетинг» - 1500,00 грн;

- порушення умов співпраці з системними партнерами по продуктах та напоях - 30 000,00 грн;

- порушення по стравам та напоям 15 000,00 грн

Відтак, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 56 000,00 грн.

Попередній розрахунок судових витрат позивача

- 2' 102,00 грн. - сплачений судовий збір.

Позиція Відповідача.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, з наступних підстав: порушення не мали місця; порушення не є повторюваними; позивачем не дотримано процедури повідомлення відповідача про начебто здійснені порушення.

Відповідно до п. 18.1 Договору вибір постачальників, товарів, робіт, послуг здійснюється Користувачем у жорсткій відповідності з вимогами цього Договору та асортиментною політикою, яка описана в посібнику оператора. Відповідно до ч. 2 п. 18.2 Договору Перелік постачальників, що визначаються Правоволодільцем, та умови співпраці між ними визначаються у додатках до цього Договору, що є його невід`ємними частинами (Додаток № 7: Перелік системних партнерів та продукції).

Відповідно до Додатку № 7 Перелік системних партнерів, доданий позивачем до позовної заяви, сторонами Договору визначено перелік системних постачальників на 2016 рік щодо групи товарів "Алкогольні товари", системний постачальник - ТзОВ "Приватна Броварня". Тобто, сторонами визначено одного системного постачальника - ТзОВ "Приватна Броварня". Натомість, як видно з Позовної заяви, Позивач нараховує штрафні санкції за начебто порушення умов співпраці із системними постачальниками: Сир бринза (постачальник Решетило В.М.); спеції (постачальник ФОП Алексі Гагуа; сиропи для лимонадів «Тбілісо» (постачальник ТО В «Тбілісо»); Мінеральна вода «Моршинська» (постачальник ПрАТ «Індустріальні дистрибуційні системи»; Вино пляшкове (постачальник ТОВ «Джорджіан Ако Груп».

Відповідно до підпункту 33.3 п. 33 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що між Позивачем та Відповідачем не погоджувалось системні постачальники (Сир бринза, Спеції, Вино, Горілка) - жодна додаткова угода щодо визначення інших системних постачальників, ніж це визначено в додатку № 7 до Договору (на 2016 рік) між сторонами не підписувалась, відповідач не мав зобов`язань щодо співпраці із системними постачальниками (Сир бринза, Спеції, Вино, Горілка), та не несе жодної відповідальності перед Відповідачем. Застосування до Відповідача відповідальності за цих умов не узгоджується з принципами зобов`язального права.

Додатково зазначив, що доданий позивачем до позовної заяви проект Додатку №7 - Перелік системних постачальників на 2017 рік є, очевидно, проектом, адже не містить жодного посилання на Договір, не містить реквізитів Відповідача, та не є підписаним ні зі сторони Позивача ні Відповідача. Крім цього, такий додаток навіть не передбачає повного переліку Постачальників (Сир бринза (постачальник Решетило В.М.). Спеції (постачальник ФОП Алексі Гагуа). Сиропи для лимонадів «Тбілісо» (постачальник ТОВ «Тбілісо»), Мінеральна вода «Моршинська» (постачальник ПрАТ «Індустріальні дистрибуційні системи», Вино пляшкове (постачальник ТОВ «Джорджіан Ако Груп», про порушення роботи з якими зазначає в позові. Відповідач вважає, що інших належних та допустимих доказів Позивачем не надано.

Відповідно до підпункту 24.1 пункту 24 Договору при наявності в Сторони зауважень чи претензій стороною виконання іншою стороною її обов`язків відповідні вимоги (претензії) оформлюються і відправляються у письмовому вигляді. У вимозі (претензії) Сторона чітко і доступно викладає свої зауваження та вимоги.

Відповідач зазначає, що Позивач може застосовувати штрафні санкції за порушення вимог правоволодільця у випадку дотримання наступних послідовних умов:

1) порушення зафіксовані за результатами аудиту у чек-листі за формою, що визначена в додатку №8;

2) Користувач отримав від Правоволодільця письмову вимогу про усунення порушень:

3) під час повторного аудиту, порушення, щодо яких надіслано вимогу Користувачем, не усунено.

Позивач при здійсненні аудиту відхилився від умов Договору та здійснив аудіювання 17.02.2020 року, 16.10.2019 року, 22.06.2020 року за чек-листом, який не відповідає Додатку № 8 до Договору.

Відповідач вважає, що Додаток 8 носить інформативний характер про можливі критерії оцінки при проведенні перевірки (аудиту). Такий додаток навіть не підписувався сторонами.

Тобто критерії оцінки при аудіюванні є відмінними від критеріїв, що визначені Додатком № 8. Відтак, порушення, не є повторюваними та вже тільки з цих підстав не можуть бути підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач звертає увагу на той факт, що чек-листи, які додані Позивачем до позовної заяви не містять ідентифікації про особу, яка здійснювала аудит ( від 16.10.2019 року, від 17.02.2020року). запис в аудиті від 22.06.2020 року є не належним та не дозволяє ідентифікувати ні особу ОСОБА_1 ні її ідентифікацію як менеджера Позивача.

Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні докази формування вимог до Відповідача за результатами аудитів від 16.10.2019, 17.02.2020 та доказів направлення відповідачу таких вимог про усунення порушень аудиту, у спосіб визначений договором.

Відповідач також звертає увагу на те, що долучені до справи чек-листи та інші документи, сформовані в електронному вигляді, не містять ідентифікації про особу яка здійснювала аудит від 16.10.2019 та від 17.02.2020. Запис в аудиті від 22.06.2020 є неналежним та не дозволяє ідентифікувати ні особу ОСОБА_1 , ні її ідентифікацію як менеджера позивача.

На переконання відповідача відомості з електронного листування щодо долучення позивачем до позовної заяви не є належними доказами в силу положень договору.

На думку відповідача наведені обставини підтверджують необгрунтованість доводів позивача щодо застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі п.23.6.3 договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Обставини справи.

20 травня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмелі-Сунелі», як Правоволодільцем, та ФОП Діденок Катериною Сергіївною (станом на сьогодні Конахович), як Користувачем, було укладено Договір про надання дозволу на використання об`єктів права інтелектуальної власності №15/2 (надалі - «Договір»).

Згідно умов Договору, Позивач надав Відповідачу строковий дозвіл на використання Об`єктів права інтелектуальної власності з метою організації ведення діяльності на умовах, що встановлені Договором, а саме для відкриття та діяльності ресторану ТМ «Хінкальня грузинський ресторан», за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Стуса, 14Б (надалі - «Ресторан»).

За доводами Позивача, 22 червня 2020 р. представниками Позивача був проведений аудит (перевірка) в ресторані «Хінкальня грузинський ресторан», за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Стуса, 14Б.

Попередньо було проведено два аудити (перевірки) діяльності Ресторану Відповідача 16.10.2019 р. та 17.02.2020 р., на підтвердження чого позивач долуч чек-листи.

Аудит (перевірка) 22 червня 2020 оформлена чек-листом від 22 червня 2020. Листом вих. №01-09/07/20 від 09 липня 2020 р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про стягнення штрафу, що був накладений в результаті виявлених під час аудиту проведеного 22 червня 2020 р. порушень, та повідомив, про розірвання Договору, з підстав неналежного виконання умов Договору. Відповіді, як і оплати штрафних санкцій, позивач не отримав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Оцінка суду.

Підставою позовних вимог є укладений Договір про надання дозволу на використання об`єктів права інтелектуальної власності №15/2 від 20.05.2017.

Відповідно до умов договору («Предмет договору»: п.п.2.1-2.5, 2.8), Правоволоділець надає Користувачу строковий дозвіл на використання Об`єктів права інтелектуальної власності (ліцензію) з метою організації ведення ресторанного господарства на умовах, що встановлені цим Договором. Правоволоділець має право контролювати використання Користувачем Об`єктів права інтелектуальної власності, а також контролювати дотримання Користувачем Вимог Правоволодільця. Користувач використовує Об`єкти права інтелектуальної власності лише в порядку, межах та у спосіб, що передбачені цим Договором. У протилежному випадку вважається, що Користувач порушує права інтелектуальної власності Правоволодільця. Надання дозволу на використання Об`єктів права інтелектуальної власності (ліцензії) не означає передачу права власності на них та не дає право Користувачу розпоряджатися ними, у тому числі, надавати дозвіл на використання Об`єктів права інтелектуальної власності третім особам, якщо Договором не передбачено інше. Надання дозволу на використання Об`єктів права інтелектуальної власності (ліцензії) відбувається в момент укладення цього Договору та не потребує підписання додаткових актів передачі. З моменту набрання чинності цим Договором Користувач є таким, що отримав дозвіл на використання Об`єктів права Інтелектуальної власності (ліцензію). Користувач розуміє та погоджується, що він отримує лише дозвіл (ліцензію) на використання Об`єктів права інтелектуальної власності у межах, встановлених Договором У зв`язку з цим, Користувач зобов`язується не здійснювати жодних дій, направлених на реєстрацію Об`єктів права інтелектуальної власності чи схожих з ними об`єктів на своє ім`я чи на інших осіб.

Відповідно до розділу 3 Договору («Об`єкти права інтелектуальної власності»: п.п.3.1-3.3, 3.5), Правоволоділець надає Користувачу дозвіл на використання Об`єктів права інтелектуальної власності (ліцензію), що перелічені в цьому розділі Договору. Правоволоділець надає Користувачу дозвіл на використання таких об`єктів авторського права: малюнок «Зображений логотип «Хінкальня» (свідоцтво № _ m201417366 _ від __04.12 2014 р; Посібник оператора (звід правил по веденню бізнесу); технологічні карти; Інша комерційна та технічна документація, що передається Користувачу в межах даного Договору. Правоволоділець надає Користувачу дозвіл на використання таких торговельних марок (знаків для товарів і послуг): знак для товарів і послуг згідно з свідоцтвом № _62598_від 04.12.2014 р. Копії документів, що підтверджують реєстрацію прав на Об`єкти права інтелектуальної власності, передаються Користувачу в момент укладення цього Договору. Підписавши Договір, Користувач підтверджує, що йому передані копії зазначених документів.

Відповідно до п.4.1 розділу 4 Договору («Межі використання об`єктів права інтелектуальної власності»), Правоволоділець надає Користувачу невиключну ліцензію на використання Об`єктів права інтелектуальної власності.

Згідно п.5.1 розділу 5 Договору («Територія використання об`єктів права інтелектуальної власності»), Користувач має право використовувати Об`єкти права інтелектуальної власності лише в межах приміщення Ресторану, що знаходиться за адресою : Україна, м. Червоноград, вул.В.Стуса, 14Б, та в межах даного міста, на виїзних ярмарках, кейтеринг, тощо.

Відповідно до п.6.9 розділу 6 Договору («Гарантії сторін»), сторони чітко усвідомлюють і погоджуються, що, зокрема: Користувач є незалежним від Правоволодільця суб`єктом; персонал Ресторану є працівниками, представниками, агентами Користувача, а не Правоволодільця.

Згідно п.8.7 розділу 8 Договору («Вартість використання об`єктів права інтелектуальної власності. Порядок розрахунків. Звітність.»), у разі виникнення в Правоволодільця сумнівів у повноті, об`єктивності, достовірності відображення показників в управлінській звітності та/або будь-якої Інформації, наданої Користувачем, Правоволоділець має право здійснити контроль та/або перевірку достовірності наданих даних за допомогою інструментів контролю, включаючи аудит діяльності Ресторану.

Відповідно до п.п.12.1-12.4 розділу 12 Договору («Технічна та комерційна документація. Посібник оператора»), під час укладення цього Договору Правоволоділець передає Користувачу наступну технічну та комерційну документацію. Технологічні карти відповідно до асортиментної політики Правоволодільця в межах даного Договору та з урахуванням потреб Користувача. Посібник оператора є власністю Правоволодільця. Майнові авторські права на Посібник оператора залишаються в Правоволодільця. Користувачу надається лише дозвіл на використання примірника Посібника оператора. Посібник оператора встановлює вимоги щодо концепції бренду, асортиментної, цінової політик. порядку та правил відкриття Ресторану; стандартів чистоти та технічного стану приміщення; стандартів роботи кухні та бару, стандартів якості; технологічних процесів в ресторані; управління персоналом; маркетингової діяльності; управління рестораном; взаємодії з Правоволодільцем та інші вимоги. Правоволоділець передає Користувачу Посібник оператора в одному екземплярі у момент підписання сторонам и цього Договору. Підписавши цей Договір, Користувач підтверджує, що отримав від Правоволодільця примірник Посібника оператора.

Відповідно до п.п.18.1, 18.2 розділу 18 Договору («Вибір постачальників»), вибір постачальників товарів, робіт, послуг здійснюється Користувачем у жорсткій відповідності з вимогами цього Договору та асортиментною політикою, яка описана в Посібнику Оператора. Користувач зобов`язується купувати лише у системних постачальників, що визначаються Правоволодільцем, товари, які регламентуються окремим договором. У випаду якщо системний постачальник дає суттєво гірші умови ніж місцеві постачальники на ринку, Користувач вправі вимагати письмового погодження на співпрацю з місцевим постачальником. Перелік постачальників, що визначаються Правоволодільцем, та умови співпраці з ними зазначаються у додатках до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. Додаток № 7: Перелік системних партнерів та продукції.

Відповідно до п.п.18.6, за порушення порядку використання (вибору) Користувач несе відповідальність, встановлену цим Договором.

У п.19.1, п.19.2 Договору сторони погодили, що Правоволоділець має право контролювати діяльність Користувача, з метою здійснення якої надається дозвіл на використання Об`єктів права інтелектуальної власності. З метою перевірки дотримання Користувачем та Рестораном Вимог Правоволодільця Правоволоділець в будь-який час роботи Ресторану мас право: доступу до основного приміщення ресторану, службових та допоміжних приміщень ресторану кухні, складів, тощо); перевіряти стан зовнішніх та внутрішніх елементів приміщення ресторану; спостерігати, у тому числі з використанням фото та відео техніки, за операційною діяльністю в Ресторані; відбирати в мінімально необхідній кількості зразки продуктів, інгредієнтів, іншої сировини, готової продукції для проведення тестів та досліджень; здійснювати контрольні закупки; опитувати персонал Ресторану; опитувати відвідувачів Ресторану вивчати документацію, пов`язану з діяльністю Ресторану. При цьому, Правоволоділець не повинен перешкоджати нормальній роботі Ресторану та його Персоналу.

Відповідно до п.19.3 Договору, Контроль роботи Ресторану може здійснюватися шляхом заздалегідь не оголошеного відвідування Ресторану представниками Правоволодільця в якості гостей Ресторану (таємного відвідування).

Згідно п.19.4 Договору, за результатами відвідування представники Правоволодільця складають чек-лист контролю якості, дотримання стандартів на відповідність Концепції «Хінкальня грузинський ресторан» згідно вимог Правоволодільця.

Додаток 8.

Вказівки Правоволодільця щодо усунення невідповідностей в Ресторані Правоволодільця є обов`язковими для виконання Користувачем.

Відповідно до п.19.5 Договору, у разі виявлення відхилень від Вимог Правоволодільця, Правоволоділець надсилає користувачу вимогу усунути виявлені недоліки. У разі неусунення недоліків, Правоволоділець надсилає повторну вимогу про усунення недоліків. Якщо ж і після повторної вимоги недоліки не усунуті, Правоволоділець має право достроково припинити дію цього договору, письмово попередивши про це Користувача.

Відповідальність сторін обумовлена в розділі 23 Договору. Так, відповідно до п.п.23.6.2, 23.6.3 Договору, Користувач за порушення умов договору несе таку відповідальність. За порушення порядку використання постачальників товарів (розділу 18 договору) користувач сплачує Правоволодільцю штраф у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень за кожний факт порушення. За здійснення діяльності з порушенням Вимог Правоволодільця Користувач сплачує Правоволодільцю штраф у розмірі 500 (п`ятсот) гривень за кожний факт порушення, якщо такі вимоги володільця, передбачену пунктом 19.4 Договору;

«Пред`явлення вимог (претензій)» - Розділ 24 Договору.

Так, відповідно до п.24.1 Договору, при наявності в Сторони зауважень чи претензій стосовно виконання іншою Стороною її обов`язків відповідні вимоги (претензії) оформляються і відправляються в письмовому вигляді. У вимозі (претензії) Сторона чітко і доступно викладає свої зауваження та вимоги.

Відповідно до п.31.1 розділу 31 Договору («Обмін документами та повідомленнями»), обмін документацією і повідомленнями між Сторонами здійснюється поштовими відправленням на адреси сторін, що вказані в розділі «Реквізити сторін» цього договору, кур`єрським зв`язком або шляхом нарочного вручення представникам Сторін.

Якщо в кожному конкретному випадку відсутні заперечення будь-якої сторони і якщо інше прямо не вимагається договором обмін документацією та повідомленнями може здійснюватися шляхом відправлення електронною поштою, факсом, іншими засобами миттєвого повідомлення, які можуть передавати документи і повідомлення без викривлення їх початкового змісту.

Відповідно до п. 26.1 Договору, договір вважається укладеним та дії з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками сторін. Строк дії Договору становить 4 (чотири) роки. Договір припиняє свою дію 19 травня 2021.

Відповідно до п.33.3 Договору всі зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін.

Згідно п.33.6 договору, неточності слів у тексті Договору, граматичні помилки, описки не впливають на дійсність відповідних положень Договору та їх тлумачення. Якщо внаслідок таких неточностей можливе неоднозначне тлумачення положення Договору, його тлумачення здійснюється виходячи з намірів Сторін при укладенні Договору. Якщо неможливо визначити такі наміри, тлумачення положення Договору здійснюється, виходячи з наявної редакції положення із застосуванням правил тлумачення, які застосовуються в діловій практиці.

Надавши праву оцінку Договору №15/2, який укладений сторонами 20.05.2017, суд приходить до висновку, що зазначений Договір за своєю правовою природою є договором комерційної концесії.

На підставі договору комерційної концесії (франчайзинг, франшиза) здійснюється платна передача виключних прав на об`єкти інтелектуальної власності, комерційну інформацію (ноу-хау), знаки для товарів і послуг, фірмова найменування для використання іншим суб`єктом в його підприємницькій діяльності.

В залежності від сфери де використовується договір комерційної концесії виділяються такі його види: виробничий, збутовий, в сфері обслуговування, торговий.

Франчайзинг - це спосіб ведення підприємницької діяльності, заснований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах, обговореного ринку визначених торговельної марки, технологій, ноу-хау. Франчайзинг можна розглядати як систему договірних відносин , при якій одна фірма (франчайзор) надає іншій фірмі (франчайзі) за плату і на певний термін комплекс виключних прав - франшизу. Франшиза - це дозвіл на використання комплексу виключних прав правоволодільця (визначеної торговельної марки, операційної системи, ноу-хау).

За приписами ст. 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов`язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Як визначено ст. 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 1118 Цивільного кодексу України Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Судом встановлено, що Правоволоділець має право контролювати право Користувача, з метою здійснення якої надається дозвіл на використання об`єктів права інтелектуальної власності.

Такий контроль здійснюється шляхом відвідування ресторану представниками Правоволодільця в якості гостей ресторану (таємне відвідування).

Судом встановлено, що за результатами відвідування, як це погоджено в п.19.4 Договору, представники Правоволодільця складають чек-лист контролю якості дотримання стандартів на відповідність Концепції «Хінкальня грузинський ресторан» згідно вимог Правоволодільця з дотриманням умов за критеріями, що визначені додатком №8.

Факт підписання договору сторонами свідчить про те, що останні ознайомлені та погоджуються зі змістом всіх додатків, які перелічені в договорі, як його невід`ємні частини.

Тобто Сторонами не заперечується той факт, що критерії контролю якості, тощо, які визначені у додатку №8, підлягають застосуванню при здійсненні Правоволодільцем контролю діяльності Користувача.

З умов Договору, зокрема з п.19.4, випливає, що за результатами перевірки, які відображені в чек-листі Правоволоділець пред`являє користувачу вимогу із вказівкою щодо усунення невідповідностей в ресторані, що зафіксовані під час перевірки (аудиту) і така вимога є обов`язковою для виконання користувачем.

У п.24.1 Договору сторони погодили, що при наявності зауважень чи претензії стосовно виконання стороною її обов`язків, відповідні вимоги (претензії) оформляються і відправляються в письмовому вигляді. У вимозі (претензії) сторона чітко і доступно має викласти своїх зауваження і вимоги. Отже, проаналізувавши зміст зазначених умов Договору, суд приходить до висновку, що Правоволоділець за результатами аудиту (перевірки), що оформлені чек-листом, формує вимогу (претензію) до Користувача, у якій чітко і доступно викладає всі недоліки виявлені під час аудиту (перевірки) і формує вимогу про їх усунення.

Така вимога (претензія), як погодили це сторони у п.24.1 Договору, має бути відправлена Користувачу у письмовій формі.

Умовами договору не визначено обов`язку Правоволодільця скеровувати користувачу чек-листи, відповідно, скерування зазначених документів Користувачу, може бути вчинено з власної волі Правоволодільця. Проте, вимога про усунення недоліків, виявлених в ході аудиту (перевірки), а зокрема чітко і доступно викладені зауваження Правоволодільця і його вказівка про усунення цих недоліків, обов`язково оформляється в письмовому вигляді та скеровується Користувачу.

У матеріалах справи відсутні докази формування позивачем вимог до відповідача за наслідками аудитів від 16.10.2019 і 17.02.2020 та доказів направлення позивачу таких вимог про усунення порушень аудиту у спосіб визначений Договором.

При цьому суд вважає помилковими та такими, що не відповідає умовам Договору твердження позивача про те, що вимоги (претензії) про усунення недоліків, виявлених аудитом (перевіркою) можуть здійснюватись зокрема шляхом електронного листування, в порядку п.31.2 Договору, з огляду наступне.

Умови, погоджені сторонами у п.31.2 Договору, є похідними від умов погоджених сторонами у п.31.1.

У п.31.1. розділу 31, який регулює «Обмін документами і повідомленнями» визначено, погоджено, що обмін документацією і повідомленнями між сторонами здійснюється поштовими відправленнями на адреси сторін, що вказані в розділі «Реквізити сторін» цього договору, кур`єрським зв`язком або шляхом нарочного вручення представникам сторін.

У п.31.2 сторони уточнили, що якщо в кожному конкретному випадку (тобто, в кожному випадку обміну документацією і повідомленнями) відсутнє заперечення будь-якої сторони і якщо це прямо не вимагається Договором, то за таких обставин обмін документацією і повідомленнями може здійснюватися шляхом відправлення електронною поштою.

Позивач ототожнює (що є невірним) терміни «документація», «повідомлення» з терміном «вимога (претензія) Правоволодільця щодо усунення виявлених аудитом порушень.

Умовами Договору, зокрема у розділі 12, передбачено (конкретизовано) технічну та комерційну документацію, яка передається Правоволодільцем Користувачу під час укладення договору.

Пунктом 12.8 Договору передбачено, що актуальна інформація про діючі вимоги Правоволодільця доводиться до відома Користувача, зокрема, шляхом надання Правоволодільцем інформації на відповідні запити Користувача.

Правоволоділець надає Користувачеві посадові інструкції працівників по посадах (включаючи таймінг; обов`язки на протязі дня; рекомендації щодо системи оплати праці персоналу, відповідно до п.15.10).

У п.21.1, 21.2 договору передбачено перелік конфіденційної інформації, якою обмінюються сторони.

Зазначений перелік документації та інформації не є вичерпним, оскільки умовами Договору передбачено обмін сторонами й іншою документацією і іншою інформацією під час дії Договору і відсутні обмеження (прямо не вимагається Договором) щоб такий обмін здійснювався лише в письмовій формі та шляхом направлення поштової кореспонденції.

В порядку, визначеному в п.33.3 Договору, сторони не вносили змін та доповнень до цього Договору, зокрема щодо надсилання вимог (претензій) в електронному вигляді.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що в порядку, визначеному в п.33.3, сторони не вносили зміни та доповнення, зокрема у в додаток №7 до Договору «Перелік системних постачальників"

Аналогічно, сторони не укладали угод по додатку №8 (чек-лист аудиту ресторану) в тій самій формі що й Договір стосовно розширення критеріїв оцінки (перевірки параметрів), а відтак доводи позивача про те, що такі зміни внесені до Договору та погоджені сторонами шляхом електронного листування, судом до уваги не приймаються.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами; посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу; обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб`єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" зокрема передбачено, що: електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа; удосконалений електронний підпис - електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний підпис (кваліфікований електронний підпис, удосконалений електронний підпис) та бути відправленим з офіційної електронної адреси сторони уповноваженою на те особою.

Надані позивачем копії документів (у тому числі: чек-листи від 16.10.2019, 17.02.2020, 22.06.2020; електронне листування щодо аудитів, які відбувалися 16.10.2019, 17.02.2020, 22.06.20 в ресторані «Хінкальня» в м.Червоноград, вул.Стуса, 14Б, електронне листування щодо системних постачальників з 01.12.2017 по 06.02.2020; електронне листування щодо Додатку №7 та Додатку №8 до Договору, тощо), не можуть вважатися електронними документами, оскільки не містять будь-яких електронних даних, які слід було б вважати електронним підписом (кваліфікованим електронним підписом, удосконаленим електронним підписом) з можливістю ідентифікувати підписантів в розумінні вищенаведених приписів законодавства, а відтак не можуть вважатися належними письмовими електронними доказами.

При цьому, доводи позивача стосовно того, що сторони дійшли спільної домовленості обмінюватися документами в електронному вигляді, жодним чином не звільняють сторін від обов`язку мати паперові оригінали документів, підписаних та скріплених печатками обох сторін, зважаючи на приписи законодавства та безпосередньо умови даного Договору.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості, як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу, може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести, підтвердивши належними і допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства, наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами,.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин, на які останній посилається як на підставу для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір, в силу вимог ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що правничу допомогу Відповідачу у справі надавала адвокат Науменко І.В., яка діє в складі Адвокатського об`єднання «Пролекс», договір про надання правничої допомоги від 20.07.2020, на підставі ордеру серії ВС №1036479 від 15.09.2020.

Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору від 20.07.2020 про надання правничої допомоги Адвокатське об`єднання «Пролекс» взяло на себе зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу, безпосередній зміст якої полягає у представництві інтересів Клієнта у Господарському суді Львівської області у справі №914/2061/20 за позовом ТзОВ «Хмелі-Сунелі» до ФОП Конахович Катерини Сергіївни про стягнення заборгованості.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2 сторони погодили фіксовану вартість правничої допомоги, що становить 15000,00 грн.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №2 Клієнт здійснює оплату послуг на умовах відстрочення платежу, але не пізніше дати набрання рішення Господарського суду Львівської області на умовах відстрочення платежу, строк відстрочення - до моменту набрання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2061/20.

Відповідачем подано детальний опис робіт (послуг) наданих адвокатом Науменко І.В. фізичній осіб - підприємцю Конахович К.С. у справі №914/2061/20, з яких: аналіз позовних вимог, аналіз судової практики, підготовка тактики ведення справи; підготовка текст відзиву, направлення відзиву позивачу та суду; підготовка та подання до суду доповнень від 17.09.2020 до відзиву на заяву; підготовка та подання до суду заперечень на відповідь на відзив; участь у судових засіданнях 23.09.2020, 25.11.2020, 24.12.2020, 20.01.2021; підготовка клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі вищезазначеного відповідач просить стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу (правничу) допомогу у сумі 15000,00 грн.

Позивачем подано заперечення на клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх.№2301/21 від 02.02.2020), в яких зазначив, що відповідач не подав розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги (по кожному з видів робіт) та розрахунку виконаних та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги , що позбавляє позивача можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу. Зазначено, що відповідачем надано лише перелік робіт, проте не надано Акту наданих послуг, який би підтверджував факт надання та прийняття послуг.

Крім того, позивач зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, оскільки вважає, що заперечення на відповідь на відзив, подане відповідачем , не містить додаткових обґрунтувань, аналізу норм матеріального та процесуального права, значною мірою (текстуально й по суті) відтворює доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та доповненні до нього та його виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт, а також засідання у яких приймав участь представник відповідача були незначної тривалості.

Заслухавши представників сторін, розглянувши клопотання відповідача, суд приходить до висновку про його задоволення, з огляду на наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 п. 5.33., п. 5.36.).

Також Касаційний господарський суд Верховного Суду в постанові №910/4201/19 від 07.09.2020р. зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відтак, розмір адвокатського гонорару, порядок його обчислення та сплати має бути чітко прописаний в Договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2 сторони погодили фіксовану вартість правничої допомоги (гонорару), що становить 15000,00 грн.

Жодних змін в частині погодженого Договором розміру фіксованої вартості правничої допомоги (15000,00 грн.) сторонами не внесено.

З врахуванням вищенаведеного, суд не погоджується з твердженнями позивача, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

За змістом положень ст.ст.1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», перелік послуг, які адвокат має надати клієнту (в тому числі справа і в межах якої надаються такі послуги, а також порядок визначення оплати за такі послуги зазначається не в акті приймання-передачі таких послуг, а в договорі про надання правової допомоги.

Суд також враховує положення ч.6 ст.126 ГПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на відшкодування витрат на оплату правничу допомогу адвоката позивачем не подано (стягнення таких витрат заперечує повністю). Неспівмірність витрат - не доведена.

Суд дійшов висновку, що понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн є дійсними та необхідними, повністю співмірними зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 15000,00 грн судових витрат у вигляді професійної правової (правничої) допомоги, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям співмірності.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати, а саме судовий збір у сумі 2102,00 грн. покласти на позивача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмелі-Сунелі" (79008, м.Львів, вул.Липинського, 36, код ЄДРПОУ 39155279) на користь Фізичної особи - підприємця Конахович Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 15000,00 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2021

Суддя С.Б. Кітаєва