Рішення № 95102948, 24.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2021Справа № 910/19400/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення заборгованості в розмірі 172 533,86 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» заборгованості у розмірі 172 533,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності № 1750 від 04.01.2016, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Інтеравіа», в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

24.12.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020.

04.01.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що нарахування орендної плати за період з 12 березня по 16 березня 2020 року та з 15 червня 2020 року і до завершення карантину має здійснюватись у 50% розмірі у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.06.2020, з 17 березня 2020 року по 14 червня 2020 року включно відповідач звільняється від сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України. В обґрунтування своїх заперечень щодо розміру орендної плати, відповідач зазначає, що орендоване приміщення розміщене на другому поверсі пасажирського термінала «D» міжнародного аеропорту «Бориспіль», рейси з якого було передано до терміналу «F», згідно з рішенням позивача, у зв`язку з чим, відповідач на підставі наказу № 27 від 17.03.2020 тимчасово зупинив діяльність з обслуговування пасажирів та повітряних суден в пасажирському терміналі «D». Відповідач також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 23.03.2020 було заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою, чим фактично заборонено прийняття та відправлення пасажирських повітряних суден в межах України. Як зазначає відповідач, неможливість використування приміщення посвідчується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-20-1459. Відповідач також зазначає, що з урахуванням приписів п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач має право на зменшення орендної плати, оскільки приміщення не використовувалось в підприємницькій діяльності відповідача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. Відповідач зазначає, що відповідно до Листа третьої особи № 50-02.02.-4808 від 30.11.2020, остання повідомила, що нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати. Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.6 Договору, позивачу перераховується лише 30% від суми орендної плати. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, оскільки позивачем виставлено неналежним чином оформлені рахунки, оскільки розмір нарахувань суперечить законодавству. При цьому, відповідач зазначає, що умови Договору не передбачають зобов`язань відповідача сплатити 21% від суми заборгованості позивачу у разі якщо заборгованість становить не менше ніж три місяці.

14.01.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що факт настання форс-мажору не звільняє від зобов`язань щодо виконання договору, а лише скасовує відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань, при цьому, умовами Договору не визначено ані обставин, які через їх надзвичайний характер є підставою для звільнення відповідача від господарської діяльності у випадку порушення умов Договору через дані обставини, ані порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Позивач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.06.2020 не може бути застосована до умов Договору, оскільки відповідач не належить до орендарів, визначених у Додатку № 1 до Постанови. Позивач також зазначає, що зміни до умов Договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі Додатку 2 до Постанови у відповідності до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в орендну державного та комунального майна не вносились.

12.02.2021 представником третьої особи подано письмові пояснення, у яких третя особа зазначає, що Наказом № 676 від 26.10.2020 регіональне відділення установило відповідачу перерахунок орендної плати за користування нерухомим державним майном, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати, так як мета використання орендованого державного майна за Договором оренди підпадає під критерії, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Позивач та відповідач також не скористалися своїм правом на подання відповідей на пояснення третьої особи у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), (далі - орендодавець, третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, щ належить до державної власності № 1750 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 246 загальною площею 41,9 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, що знаходиться на другому поверсі терміналу «D» (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.10.2018 і становить за незалежною оцінкою 3 154 500 грн. без врахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна.

У відповідності до п. 3.1. Договору (в редакції Додаткового договору № 3 від 27.03.2019 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 04.01.2016 № 1750) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика) і становить без ПДВ за перший базовий місяць оренди жовтень 2018 - 47 317,50 грн. без ПДВ

Згідно з п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з положеннями п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

За умовами п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувача (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 Договору), компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.19 Договору орендар зобов`язаний до 15 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом п`яти днів з дати його отримування або надати в цей строк вмотивовану відмову, від його підписання. Якщо протягом п`яти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Цей Договір укладено строком на один рік, що діє з 04.01.2016 до 03.01.2017 включно (п. 10.1 Договору).

За актом приймання-передачі від 04.01.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення № 246 загальною площею 41,9 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, що знаходиться на другому поверсі терміналу «D» (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Додатковими договорами № 2 від 22.01.2018, №3 від 27.03.2019 та № 5 від 11.02.2020 сторонами продовжувався термін дії Договору, зокрема відповідно до Додаткового договору № 5 від 11.02.2020 до Договору, сторонами продовжено строк дії Договору до 03.01.2021 включно.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе за Договором зобов`язання виконав належним чином, виставивши відповідачу на оплату рахунки та надавши Акти приймання-здачі виконаних послуг, однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату орендної плати за березень - липень 2020 року своєчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 127 678,85 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 8 987,33 грн., 3% річних у розмірі 2 097,84 грн., штраф у розмірі 32 091,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 678,52 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Судом установлено, що укладений договір № 1750 від 04.01.2016 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час укладення договору оренду).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час укладення договору оренду), п. 5.3 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", (чинного на час укладення договору оренду) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» № 786 від 4 жовтня 1995 р. у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Матеріалами справи підтверджується, що для сплати орендної плати за період березень-липень 2020 року включно позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 76/247 від 29.02.2020 на суму 60 328,43 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 25 136,85 грн.; № 76/486 від 31.03.2020 на суму 60 811,06 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 25 337,94 грн.; № 76/727 від 30.04.2020 на суму 61 297,55 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 25 540,65 грн.; № 76/908 від 31.05.2020 на суму 61 481,44 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 25 617,27 грн.; № 76/1114 від 30.06.2020 на суму 61 604,40 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 25 668,50 грн.; № 76/1272 від 31.07.2020 на суму 61 234,78 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 25 514,49 грн. та Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору № 1750 від 04.01.2016 від 29.02.2020 на суму 60 328,43 грн., від 31.03.2020 на суму 60 811,06 грн., від 30.04.2020 на суму 61 297,55 грн., від 31.05.2020 на суму 61 481,44 грн., від 30.06.2020 на суму 61 604,40 грн., від 31.07.2020 на суму 61 234,78 грн.

Відповідач вказані вище Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору № 1750 від 04.01.2016 від 29.02.2020 на суму 60 328,43 грн., від 31.03.2020 на суму 60 811,06 грн., від 30.04.2020 на суму 61 297,55 грн., від 31.05.2020 на суму 61 481,44 грн., від 30.06.2020 на суму 61 604,40 грн., від 31.07.2020 на суму 61 234,78 грн. підписав із запереченнями, виклавши їх у листах від 17.04.2020 № 01-10.1-194; від 19.05.2020 № 01-10.1-228; від 22.07.2020 № 01-08-305; від 19.08.2020 № 01-10.1-363. Свою незгоду відповідач обґрунтував тим, що чинне законодавство, а саме ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи, що з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення, заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою, а основною діяльністю відповідача є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, ТОВ «Інтеравіа» не мало змоги, починаючи з моменту закриття пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення використовувати майно, орендоване у РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за цільовим призначенням.

На вказані листи позивачем було надано відповіді від 23.06.2020 № 19-22/1-301, від 12.08.2020 та від 11.09.2020 № 25-22-282, у яких зазначено щодо необхідності звернення до орендодавця за роз`ясненнями, врегулювання цього питання лише після прийняття урядом постанови про порядок сплати орендної плати у період дії карантину, звернення до орендодавця з проханням укласти додаткові договори про внесення змін до договору в частині зменшення орендної плати та очікування відповіді на вказане звернення.

У зв`язку з неоплатою виставлених рахунків позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 35-28/5-59 від 10.06.2020 з вимогою погасити заборгованість у місячний строк за визначеними реквізитами.

У відповідь на вказані вимоги відповідач листом від 07.08.2020 вих. № 01-10.1-327 зазначив про наявність обставин у зв`язку з запровадженням карантинних заходів на території України для звільнення від сплати орендної плати з 18.03.2020 по 15.06.2020 на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, та нарахування орендної плати у розмірі 50% з 15.06.2020.

Претензією № 35-28/5-159 від 14.09.2020 позивачем повторно висловлено вимогу з оплати боргу в розмірі 152 815,70 грн., та надано пояснення щодо відсутності у ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як балансоутримувача, підстав для внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, звільнення від оплати згідно з положеннями ч. 6 ст. 762 ЦК України, у зв`язку з чим це питання належить узгоджувати з орендарем, та повідомлено про необхідність комісійного обстеження приміщення та складання акту неможливості використання орендованого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.

Так, 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року № 228 "Питання перевезень авіаційним транспортом" заборонено з 12 год. 00 хв. 24 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20 травня 2020 р. установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.

Означеною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.

Як вбачається з Договору (п. 1.1), предметом оренди є державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 246 загальною площею 41,9 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, що знаходиться на другому поверсі терміналу «D», що розташоване за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль, яке згідно з п. 1.2 Договору передається в оренду з метою розміщення офісу.

На підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна відповідач у відзиві посилається на рішення ДП «МА «Бориспіль» перевести обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F», у зв`язку з чим відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Інтеравіа» № 27 від 17.03.2020 було тимчасово зупинено діяльність ТОВ «Інтеравіа» з обслуговування пасажирів та повітряних суден в пасажирському терміналі «D», а наказом генерального директора ТОВ «Інтеравіа» № 29 від 31.03.2020 у ТОВ «Інтеравіа» встановлено простій з 04.04.2020 по 24.04.2020, який продовжено до стабілізації ситуації та дозволу державних органів на початок відновлення авіасполучення в країні та світі згідно з наказом № 31 від 24.04.2020.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження заборони на використання орендованого приміщення та відповідно здійснення господарської діяльності, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд звертає увагу на те, що обмеження регулярних пасажирських перевезень та переведення обслуговування рейсів з пасажирського терміналу «D» до терміналу «F» не позбавляло відповідача права доступу до орендованого приміщення та розміщеного у ньому майна відповідача.

Надана роздруківка з сайту позивача про закриття терміну «D» Міжнародного аеропорту «Бориспіль» не є доказом обмеження відповідача у реалізації використання працівниками відповідача орендованого приміщення.

Посилання відповідача на положення п. 39 розділу ІІІ Правил охорони повітряних суден та інших об`єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них, затверджених наказом Державної авіації України № 1017 від 07.08.2019 (далі - Правила), ст. 1 Положення про перепустки ДП «МА «Бориспіль» від 04.03.2019 (далі - Положення), з урахуванням яких відповідач стверджував, що працівникам ТОВ «Інтеравіа» було заборонено перебувати в орендованому приміщення без дозволу керівника відповідного структурного підрозділу, суд відхиляє як безпідставні. Так, згідно п. 39 наведених Правил, забороняється залишатися працівникам без дозволу керівника відповідного структурного підрозділу на території контрольованої зони суб`єкта авіаційної діяльності та його об`єктах після закінчення робочого часу (зміни) або проходити на об`єкти в неробочий час, а згідно ст. 1 Положення контрольована зона - робоча площа аеропорту, прилегла до неї територія та розташовані поблизу будівлі або їх частини, доступ до яких контролюється.

Водночас, жодних належних доказів позбавлення відповідача можливості доступу до орендованого приміщення та користування ним у робочий час, заборони доступу відповідачу до орендованого приміщення, - відповідачем суду не надано.

Крім того, на підтвердження неможливості користування орендованим приміщенням в період з 17.03.2020 по 14.06.2020 включно та наявності підстав для звільнення від орендної плати у цей період відповідач посилається на Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3100-20-1459, яким Торгово-промислова палата України засвідчила неможливість користування державним нерухомим майном - нежитловим приміщенням № 246 загальною площею 41,9 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, що знаходиться на другому поверсі терміналу «D», що розташоване за адресою: Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1750 від 04.01.2016 у період з 17 березня 2020 року по 14 червня 2020 року.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

Стаття 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Однак, наведений сертифікат видано Торгово-промисловою палатою України 21.08.2020 на звернення відповідача № 01-12-351 від 13.08.2020, тобто вже після завершення періоду, стягнення заборгованості за який є предметом спору у даній справі, а умовами Договору, сторонами не передбачено умов та підстав звільнення від обов`язку оплати орендної плати, у т.ч. з підстав настання форс-мажорних обставин.

При цьому, саме лише посилання відповідача на те, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення КМУ України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень та закриття кордонів, ТОВ «Інтеравіа», як підприємство, що здійснює наземне обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, тимчасово призупинило виробничу діяльності, оголосило простій, не є безумовною підставою настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах щодо оренди державного нерухомого майна, оскільки має бути оцінено неможливість саме фактичне використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.

Відповідно до Договору орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, а отже забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.

Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30.04.2020 «Щодо деяких питань реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:

1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.

2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.

3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт.

4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.

З викладеного вище вбачається, що для реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і це право, як вбачається з наданих відповідачем листів, було реалізоване.

Водночас, будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та складання відповідного акту суду не надано.

Таким чином, суд, оцінивши доводи сторін та надані докази, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України для звільнення його від сплати орендної плати у період з 17.03.2020 по 14.06.2020 включно, що становить частину спірного періоду у даній справі.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15 липня 2020 року врегульовані питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.

Так, пунктом 1 постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Зокрема до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).

Наказом № 676 від 26.10.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях установило відповідачу перерахунок орендної плати за користування нерухомим державним майном, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати, так як мета використання орендованого державного майна за Договором оренди підпадає під критерії, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.

Листом «Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину» вих. № 50-02.20-4808 від 30.11.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, адресованому ТОВ «Інтеравіа» та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зазначило, що враховуючи заяву відповідача від 20.03.2020 № 01-08-165, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.

Таким чином у відповідача наявний обов`язок зі сплати орендної плати у розмірі 50% відсотків від суми нарахованої орендної плати у період з 12 березня 2020 року по липень 2020 року включно, з огляду на заявлений до стягнення період, з яких у відповідності до умов Договору належні до сплати на користь позивача 30% відсотків та ПДВ, а отже у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 орендна плата на користь балансоутримувача без наявності підстав для зменшення склала 8 990,85 грн., за період з 12.03.2020 по 31.03.2020 належною до сплати є орендна плата у розмірі 7 764,82 грн., за квітень 2020 року - 12 770,32 грн., за травень 2020 року - 12 808,63 грн., за червень 2020 року - 12 834,25 грн., за липень 2020 року - 12 757,25 грн., а отже загальна сума заборгованості відповідача за Договором за спірний період з березня по липень 2020 року включно перед позивачем становить 67 926,12 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати орендної плати, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, сплату орендної плати за у розмірі 67 926,12 грн. не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 67 926,12 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 67 926,12 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 8 987,33 грн., 3% річних в розмірі 2 097,84 грн., штраф в розмірі 32 091,32 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 678,52 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15 липня 2020 року врегульовані питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.

Так, пунктом 1 постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Зокрема до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).

Наказом № 676 від 26.10.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях установило відповідачу перерахунок орендної плати за користування нерухомим державним майном, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати, так як мета використання орендованого державного майна за Договором оренди підпадає під критерії, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.

Листом «Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину» вих. № 50-02.20-4808 від 30.11.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, адресованому ТОВ «Інтеравіа» та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зазначило, що враховуючи заяву відповідача від 20.03.2020 № 01-08-165, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що означений лист отримано відповідачем - 09.12.2020 за вх. № 01-08-207, а отже саме з 09.12.2020 відповідач був обізнаний про розмір орендної плати, який підлягає сплаті за Договором та не був позбавлений можливості сплатити орендну плату за Договором.

Водночас, з огляду на наявний спір щодо розміру орендної плати, що вбачається із листування сторін протягом тривалого часу, зокрема позивачем на листи відповідача було надано відповідь № 19-22/1-301 від 23.06.2020, у якій зазначено, що відповідно до Листа Фонду державного майну України від 30.04.2020 № 10-16-8306, заяви орендарів на зменшення орендної плати можуть бути задоволенні за умови затвердження Кабінетом Міністрів України постанови «Про деякі питання орендної плати за державне майно під час дії карантину», у відповіді № 03-22-102 від 12.08.2020 на Лист відповідача позивач зазначив, що перерахунок орендної плати буде можливим після отримання відповідного роз`яснення від регіонального відділення, у відповіді № 25-22-282 віл 11.09.2020 на Лист відповідача, позивач зазначив, що перерахунок орендної плати буде можливим після отримання відповідного роз`яснення від регіонального відділення або відповідного документу (лист, додатковий договір).

Таким чином, протягом тривалого часу між сторонами відбулось листування у зв`язку з відсутністю єдності щодо порядку та наявності підстав для зменшення розміру орендної плати, та відповідно відсоткового співвідношення такого зменшення.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов`язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов`язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов`язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов`язку.

У даному випадку, у зв`язку з відсутністю визначеності щодо зменшення розміру орендної плати як між учасниками справи, відповідач, до отримання 09.12.2020 за вх. № 01-08-207 Листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях «Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину» вих. № 50-02.20-4808 від 30.11.2020, був позбавлений можливості самостійно визначити розмір орендної плати належний до сплати за Договором у період з 12 березня 2020 року по липень 2020 року включно, в зв`язку з чим, мало місце прострочення кредитора.

У зв`язку з викладеним, суд також зазначає, що цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відтак, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, оскільки позивачем заявлено до стягнення пені до 26.11.2020, а Лист третьої особи отримано відповідачем 09.12.2020, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені нарахованої лише на суму орендної плати за лютий та з 01 по 11 березня 2020, належної до сплати на користь позивача.

Водночас, судом встановлено, що позивач не врахував приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно із якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 528,02 грн.

Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Оскільки після отримання Листа третьої особи № 50-02.20-4808 від 30.11.2020, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 67 926,12 грн., та орендна плата у розмірі 25 136,85 грн. за лютий сплачена відповідачем лише 16.09.2020, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 543,22 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати до 26.11.2020, а Лист третьої особи отримано відповідачем 09.12.2020, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат нарахованої лише на суму орендної плати за лютий, належної до сплати на користь позивача, сплата якої була здійсненна відповідачем 16.09.2020, та з 01 по 11 березня 2020 року, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 567,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 550,58 грн.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4; ідентифікаційний код: 33240887) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код: 20572069) заборгованість у розмірі 67 926 (шістдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 12 коп., пеню у розмірі 2 528 (дві тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн. 02 коп., штраф у розмірі 19 543 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 73 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 24.02.2021

Суддя О.А. Грєхова