Рішення № 95102759, 15.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2021Справа № 910/18039/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Первомайськвугілля"

до Державного підприємства "Держвуглепостач"

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 35 125 656,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шахбаз`ян Д.І., ордер серія ДН № 075047;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Первомайськвугілля» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Державного підприємства «Держвуглепостач» заборгованості за договором поставки в розмірі 35 125 656,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки вугілля № 06-19/ЕНЦ від 13.06.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2020.

21.12.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 21.12.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 підготовче судове засідання відкладено на 18.01.2021.

13.01.2021 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 18.01.2021 в режимі відео конференції, яке до розгляду судом не прийнято, у зв`язку з тим, що воно не підписано уповноваженою особою з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису, враховуючи приписи ст. ст. 6, 170 ГПК України.

18.01.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 18.01.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва підготовче судове засідання відкладено на 01.02.2021.

21.01.2021 представником позивача подано заяву про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 01.02.2021 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.02.2021 представником позивача подано заяву про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів

У судове засідання 15.02.2021 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477362814.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2019 року між Державним підприємством «Держвуглепостач» (далі - покупець, відповідач) та Державним підприємством «Первомайськвугілля» (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки вугілля № 06-19/ЕНЦ (далі - Договір), за умовами якого, постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Відповідно до п. 1.2 Договору необхідні для виконання Договору відомості вказуються в специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору (далі - Специфікація).

В Специфікаціях вказуються (втому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, ТЕС - вантажоотримувачів (далі - вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і термін його дії.

У відповідності до п. 2.1 Договору поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених Договором особливостей.

Згідно з п. 2.2 Договору узгоджений сторонами у відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5 Договору.

Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам цього Договору та відповідних специфікацій, до обсягів поставленого по Договору вугілля не зараховується (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору узгоджено, що право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору приймання вугілля за Договором здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальник в місці надходження - на території і обладнанні вантажоотримувача.

Згідно з п. 3.2 Договору вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю і кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутності на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов Договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4 Договору.

За умовами п. 3.6 Договору результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов Договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля.

Акт звіряння кількості та якості отриманого по Договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назви виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов Договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників постачальника та вантажоотримувача.

Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в Акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки покупця/вантажоотримувача та постачальника.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що кількість (маса) поставленого по Договору вугілля може відхилятись (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних Специфікаціях не більше ніж на 5%, але в будь-якому випадку - в межах загальної суми Договору.

У відповідності до п. 4.2 Договору визначення фактичної маси поставленого вугілля та його приймання за кількістю здійснюється шляхом зважування кожного вагону партії на тензометричних вагах вантажоотримувача, які відповідають вимогам діючих нормативних документів і вчасно проходять перевірки відповідного регіонально центру стандартизації, метрології та сертифікації, з врахуванням норм недостачі, надлишку та природних втрат під час залізничних перевезень.

Сторони погоджують, що:

- норма недостачі (сума норми природних втрат і граничного розходження визначення маси нетто) становить 1,0% маси нетто, вказаної в залізничній накладній для відповідного вагону;

- норма надлишку (граничне розходження визначення маси нетто) становить 0,2% маси нетто, зазначеної в залізничній накладній для відповідного вагону;

- норма природних витрат становить відповідний відсоток маси нетто, зазначеної в залізничній накладній для відповідного вагону в залежності від класу крупності вугілля та відстані, на яку воно перевозиться, і визначається згідно з «Нормами природних втрат антрацитів, кам`яного та бурого вугілля і брикетів із кам`яного та бурого вугілля під час перевезень залізничним транспортом», затвердженими постановою Держпостачу СРСР від 11.08.87 № 109.

Згідно з п. 4.3 Договору кількість (маса) вугілля в кожному вагоні визначається в наступному порядку:

- маса вугілля в вагоні встановлюється за даними залізничної накладної, якщо різниця між вказаною в залізничній накладній і визначеною зважуванням на вагах вантажоотримувача фактичною масою нетто вугілля не перевищує норми недостачі або норми надлишку та вугілля вважається отриманим без втрат і без надлишку відповідно;

- маса вугілля в вагоні встановлюється за визначеною зважуванням на вагах вантажоотримувача фактичною масою нетто, якщо різниця між вказаною в залізничній накладній і визначеною зважуванням на вагах вантажоотримувача фактичною масою вугілля перевищує норму надлишку або норму недостачі.

Визначення маси партії вугілля здійснюється шляхом додавання визначеної у відповідності з умовами Договору маси нетто вугілля всіх вагонів цієї партії.

Для розрахунку вартості вугілля застосовується його маса нетто з врахуванням норми природних втрат у випадку недостачі (п. 4.4 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторонами узгоджено вимоги, яким має відповідати якість та асортимент вугілля, що поставляється за Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору якість відвантаженого вугілля підтверджується посвідченнями якості на кожну партію. Посвідчення якості повинно містити (в тому числі, але не виключно) назву постачальника, номери вагонів та залізничних накладних, масу брутто і нетто, позначення нормативного документа, за яким вироблено і відвантажено вугілля, марку вугілля, розмір кусків, значення зольності на сухий стан (Аd), вологи на робочий стан (Wrt), виходу летких речовин на сухий беззольний стан за фактичної зольності (Vdafф.з.), загальної сірки на сухий стан (Sdt), нижчої теплоти згорання на робочий стан (Qrі).

Пунктами 5.3 та 5.4 Договору узгоджено, що для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов Договору, з отриманого вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб для лабораторних випробувань та на методи аналізування.

Об`єднані проби готують для кожної партії, яка надійшла до місця надходження в повному обсязі, або для кожної з частин однієї партії, які надійшли до місця надходження окремо одна від одної. Кількості точкових проб, що відбирають в об`єднану пробу, визначається із розрахунку від фактичної маси вугілля, від якого відбирають пробу.

З кожної об`єднаної проби готуються три зразки лабораторної проби масою не менше 0,5 кг. кожен. Перший (товарний) зразок передається в лабораторію вантажоотримувача для виконання хіманалізу, другий (арбітражний) поміщається для зберігання, а третій (контрольний) зразок передається представнику постачальника за його вимогою.

Арбітражні зразки проб зберігаються у вантажоотримувача до моменту підписання Актів звіряння кількості та якості партій вугілля, з яких відбирались ці зразки.

Відповідно до п. 6.1 Договору загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля до залізничної станції призначення (далі - вартість доставки), ПДВ у випадку його нарахування.

Згідно з п. 6.2 Договору базова ціна вугілля погоджується сторонами у Специфікаціях до цього Договору та означає ціну однієї тонни вугілля, що поставляється по Договору, при вказаних в пункті 5.1 Договору базових показниках якості.

Враховуючи положення пункту 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України щодо тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення (далі - Податкова пільга), базова ціна вугілля становить приймається сторонами без ПДВ.

У випадку відмови постачальника від використання податкової пільги сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо встановлення базової ціни вугілля з врахуванням ПДВ на період, визначений на підставі наданих покупцю завірених копій підтверджуючих документів про відмову постачальника від використання податкової пільги у цьому періоді.

У відповідності до п. 6.3 Договору, якщо фактичні якісні показники вугілля відрізняються від встановлених в пункті 5.1 Договору базових показників, ціна 1 тонни вугілля визначається з врахуванням знижок за кожен відсоток відхилення від базових показників у розмірі:

- за показниками зольності (Аd): знижка 2,5% в діапазоні від 23,0% до 26,0%; знижка 5,0% в діапазоні від 26,0% до 28,0%; знижка 10,0% в діапазоні від 28,0% до 30,0%;

- за показниками вологи (Wrt): знижка 1,3% в діапазоні від 8,9% до 12,0%; знижка 5,0% в діапазоні від 12,0% до 16,0%.

Пунктом 6.4 Договору узгоджено, що цінна 1 тонни вугілля в партії складає 10% від вказаної в пункті 6.2 Договору, якщо по відношенні до цієї партії вугілля виникне хоча б одна з наступних умов: вміст золи (Аd) перевищить 30,0%; вміст вологи (Wrt) перевищить 16,0%.

Фактична вартість поставленого вугілля встановлюється як добуток визначених відповідно до умов Договору кількості (маси) вугілля та ціни 1 тонни вугілля з врахуванням відповідних знижок (п. 6.5 Договору).

За умовами п. 6.6 Договору оплата вартості вугілля здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом сорока календарних днів з моменту підписання відповідних Актів.

Покупець має право до моменту підписання відповідних актів приймання-передачі вугілля здійснити попередню оплату в розмірі до 90% вартості вугілля, яке надійшло на залізничну станцію призначення, що підтверджується календарним штемпелем прибуття вантажу на станцію призначення в паперовій залізничній накладній чи відображенням дати прибуття вантажу в електронній накладній.

Відповідно до п. 6.7 Договору за письмовим повідомленням покупця, затрати понесені ним відповідно до п. 7.4.6 Договору зараховуються постачальником як попередня оплата за Договором.

Також, у передбачених чинним законодавством випадках, на суму затрат покупця сторони можуть провести зарахування зустрічних однорідних вимог.

У таких випадках постачальник звільняється від виконання обов`язку за п. 7.1.8 Договору.

Затрати покупця, понесені відповідно до п. 7.46 Договору, відображаються в актах звіряння, які складаються та підписуються сторонами щомісячно (п. 6.8 Договору).

Пунктом 7.1.8 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний, якщо інше не погоджено сторонами, протягом трьох банківських днів, з дати виставлення рахунків, компенсувати покупцеві його затрати по оплаті з власного особового рахунку вартості додаткових зборів залізниці та вартості перевезення залізницею відвантаженого постачальником рядового вугілля від шахти до збагачувальної фабрики, а також вартості додаткових зборів залізниці за відвантаження постачальником вугільного концентрату від збагачувальної фабрики.

Згідно з п. 7.3.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах Договору.

Відповідно до п. 7.4.6 Договору покупець має право за письмовим звернення постачальника з власного особового рахунку оплатити залізниці вартість додаткових зборів залізниці та вартість перевезення відвантаженого постачальником рядового вугілля від шахти до збагачувальної фабрики, а також вартість додаткових зборів залізниці за відвантаження постачальником вугільного концентрату від збагачувальної фабрики. При цьому постачальник, надіславши письмове звернення до покупця, гарантує, що вугільний концентрат, вироблений з рядового вугілля, перевезення якого оплачується коштами покупця, буде поставлений покупцеві за цим Договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього Договору, і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами узгоджено поставку вугілля вартістю 10 000 000,00 грн. згідно зі Специфікацією № 06/19-1 від 13.06.2019; вартістю 54 480 000,00 грн. згідно зі Специфікацією № 07/19-1 від 11.07.2019; вартістю 30 000 000,00 грн. згідно зі Специфікацією № 06/19-2 від 18.06.2019.

18 липня 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою викладено пункт 5.1 Договору у нові редакції, а також викладено п. 6.3 Договору в наступній редакції: якщо фактичні якісні показники вугілля відрізняються від встановлених в пункті 5.1 Договору базових показників, ціна 1 тонни вугілля визначається з врахуванням знижок за кожен відсоток відхилення від базових показників у розмірі:

- за показниками зольності (Аd): знижка 2,5% в діапазоні від 23,0% до 26,0% для марок Г(Г1), Г(Г2), ГЖП, ДГ, суміш Г(Г2)/ГЖ, суміш Г(Г2)/Ж/ГЖ; знижка 2,5% в діапазоні від 23,0% до 35,0% для марки ДГР (0-200), Г(Г2)Р (0-200); знижка 5,0% в діапазоні від 26,0% до 28,0% для марок Г(Г1), Г(Г2), ГЖП, ДГ, суміш Г(Г2)/ГЖ, суміш Г9Г2)/Ж/ГЖ; знижка 10,0% в діапазоні від 28,0% до 30,0% для марок Г(Г1), Г(Г2), ГЖП, ДГ, суміш Г(Г2)/ГЖ, суміш Г(Г2)/Ж/ГЖ; знижка 10,0% в діапазоні понад 35% для марки ДГР (0-200), Г(Г2)Р (0-200)

- за показниками вологи (Wrt): знижка 1,3% в діапазоні від 8,9% до 12,0% для марок Г(Г1), Г(Г2), Г(Г2)Р (0-200), ДГР (0-200), ГЖП, ДГ, суміш Г(Г2)/ГЖ, суміш Г(Г2)/Ж/ГЖ; знижка 5,0% в діапазоні від 12,0% до 16,0% для марок Г(Г1), Г(Г2), Г(Г2)Р (0-200), ДГР (0-200), ГЖП, ДГ, суміш Г(Г2)/ГЖ, суміш Г(Г2)/Ж/ГЖ

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято вугільну продукцію без заперечень та зауважень згідно Актів приймання-передачі вугільної продукції № 88 від 14.06.2019 на суму 521 820,75 грн., № 89 від 14.06.2019 на суму 1 219 565,00 грн., № 90 від 14.06.2019 на суму 2 076 051,05 грн., № 91 віл 14.06.2019 на суму 4 880 690,00 грн., № 92 від 14.06.2019 на суму 1 149 500,00 грн., № 93 від 27.06.2019 на суму 1 496 317,81 грн., № 94 від 27.06.2019 на суму 4 863 575,00 грн., № 95 від 30.06.2019 на суму 853 041,00 грн., № 96 від 30.06.2019 на суму 261 523,12 грн., № 97 від 30.06.2019 на суму 1 249 811,25 грн., № 98 від 11.07.2019 на суму 1 879 680,00 грн., № 99 від 17.07.2019 на суму 495 965,67 грн., № 100 від 18.07.2019 на суму 2 364 037,87 грн., № 101 від 23.07.2019 на суму 629 408,40 грн., № 102 від 23.07.2019 на суму 2 904 348,00 грн., № 103 від 29.07.2019 на суму 1 299 994,37 грн., № 104 від 29.07.2019 на суму 2 333 462,70 грн., № 105 від 31.07.2019 на суму 1 016 280,00 грн., № 106 від 31.07.2019 на суму 320 998,68 грн., № 107 від 14.08.2019 на суму 486 252,92 грн., № 108 від 14.08.2019 на суму 1 653 528,60 грн., №109 від 14.08.2019 на суму 334 207,10 грн., № 110 від 14.08.2019 на суму 2 122 951,49 грн., № 111 від 14.08.2019 на суму 5 238 127,06 грн., № 112 від 14.08.2019 на суму 650 727,00 грн., № 113 від 20.08.2019 на суму 260 404,92 грн., № 114 від 20.08.2019 на суму 647 644,80 грн.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному оплатив поставлену вугільну продукцію.

Оплата була здійснена відповідачем частково на загальну суму 8 000 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 5697 від 27.06.2019 та № 5710 від 1207.2019. Також відповідно до п. 6.7. Договору між сторонами були припинені зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 153 358,54 грн., про що свідчать відповідні заяви № 0501/02 від 30.06.2019 на суму 948 359,89 грн., № 0648/02 від 31.07.2019 на суму 364 866,96 грн., № 0819/02 від 20.09.2019 на суму 103 387,37 грн., № 0949/02 від 22.10.2019 на суму 48 292,19 грн., № 1085/02 від 21.11.2019 на суму 86 397,50 грн., № 1188/02 від 19.12.2019 на суму 40 987,45 грн., № 0039/02 від 16.01.2020 на суму 67 002,04 грн., № 0156/02 від 17.02.2020 на суму 64 971,24 грн., № 0320/20 від 16.03.2020 на суму 51 079,51 грн., № 0441/02 від 23.04.2020 на суму 48 255,71 грн., № 0542/02 від 25.05.2020 на суму 36 867,10 грн., № 0622/02 від 19.06.2020 на суму 75 134,41 грн., № 0685/02 від 21.07.2020 на суму 62 136,36 грн., № 0760/02 від 21.08.2020 на суму 67 298,69 грн., № 0825/02 від 21.09.2020 на суму 39 086,12 грн., № 0861/06 від 31.10.2020 на суму 49 236,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за поставлену позивачем згідно з Договором вугільну продукцію становить 33 056 556,02 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 175 465,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 893 634,47 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу вугільну продукцію згідно з Актами приймання-передачі вугільної продукції № 88 від 14.06.2019 на суму 521 820,75 грн., № 89 від 14.06.2019 на суму 1 219 565,00 грн., № 90 від 14.06.2019 на суму 2 076 051,05 грн., № 91 віл 14.06.2019 на суму 4 880 690,00 грн., № 92 від 14.06.2019 на суму 1 149 500,00 грн., № 93 від 27.06.2019 на суму 1 496 317,81 грн., № 94 від 27.06.2019 на суму 4 863 575,00 грн., № 95 від 30.06.2019 на суму 853 041,00 грн., № 96 від 30.06.2019 на суму 261 523,12 грн., № 97 від 30.06.2019 на суму 1 249 811,25 грн., № 98 від 11.07.2019 на суму 1 879 680,00 грн., № 99 від 17.07.2019 на суму 495 965,67 грн., № 100 від 18.07.2019 на суму 2 364 037,87 грн., № 101 від 23.07.2019 на суму 629 408,40 грн., № 102 від 23.07.2019 на суму 2 904 348,00 грн., № 103 від 29.07.2019 на суму 1 299 994,37 грн., № 104 від 29.07.2019 на суму 2 333 462,70 грн., № 105 від 31.07.2019 на суму 1 016 280,00 грн., № 106 від 31.07.2019 на суму 320 998,68 грн., № 107 від 14.08.2019 на суму 486 252,92 грн., № 108 від 14.08.2019 на суму 1 653 528,60 грн., №109 від 14.08.2019 на суму 334 207,10 грн., № 110 від 14.08.2019 на суму 2 122 951,49 грн., № 111 від 14.08.2019 на суму 5 238 127,06 грн., № 112 від 14.08.2019 на суму 650 727,00 грн., № 113 від 20.08.2019 на суму 260 404,92 грн., № 114 від 20.08.2019 на суму 647 644,80 грн., підписаними без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 6.6 Договору оплата вартості вугілля здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом сорока календарних днів з моменту підписання відповідних Актів.

Відповідно до п. 6.7 Договору у передбачених чинним законодавством випадках, на суму затрат покупця сторони можуть провести зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному оплатив поставлену вугільну продукцію.

Судом всатновлено, що оплата поставленої вугільної продукції була здійснена відповідачем частково на загальну суму 8 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 5697 від 27.06.2019 та № 5710 від 1207.2019. Також відповідно до п. 6.7. Договору між сторонами були припинені зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 153 358,54 грн., про що свідчать відповідні заяви № 0501/02 від 30.06.2019 на суму 948 359,89 грн., № 0648/02 від 31.07.2019 на суму 364 866,96 грн., № 0819/02 від 20.09.2019 на суму 103 387,37 грн., № 0949/02 від 22.10.2019 на суму 48 292,19 грн., № 1085/02 від 21.11.2019 на суму 86 397,50 грн., № 1188/02 від 19.12.2019 на суму 40 987,45 грн., № 0039/02 від 16.01.2020 на суму 67 002,04 грн., № 0156/02 від 17.02.2020 на суму 64 971,24 грн., № 0320/20 від 16.03.2020 на суму 51 079,51 грн., № 0441/02 від 23.04.2020 на суму 48 255,71 грн., № 0542/02 від 25.05.2020 на суму 36 867,10 грн., № 0622/02 від 19.06.2020 на суму 75 134,41 грн., № 0685/02 від 21.07.2020 на суму 62 136,36 грн., № 0760/02 від 21.08.2020 на суму 67 298,69 грн., № 0825/02 від 21.09.2020 на суму 39 086,12 грн., № 0861/06 від 31.10.2020 на суму 49 236,00 грн.

Таким чином за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 33 056 556,02 грн., що відповідачем не заперечується.

З наявного в матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків вбачається, що за відповідачем на користь постачальника за Договором обліковувалась станом на 31.07.2020 заборгованість в розмірі 33 212 176,83 грн.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Таким чином, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вартості отриманого товару в розмірі 33 056 556,02 грн., в тому числі в процесі розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи не надано, як і не заперечно наявність означеної заборгованості.

При цьому, судом враховано, що згідно Акту звірки взаєморозрахунків, відповідачем визнано заборгованість у більшому розмірі, аніж заявлено позивачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 33 056 556,02 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 175 465,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 893 634,47 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних в розмірі 1 175 465,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 893 634,47 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Держвуглепостач" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 4; ідентифікаційний код: 40225511) на користь Державного підприємства "Первомайськвугілля" (93292, Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. І.Данькова, 21; ідентифікаційний код: 32320594) заборгованість в розмірі 33 056 556 (тридцять три мільйони п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 02 коп., 3 % річних в розмірі 1 175 465 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 893 634 (вісімсот дев`яносто три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 526 884 (п`ятсот двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 84 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.02.2021

Суддя О.А. Грєхова