Рішення № 95102720, 22.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021Справа № 910/20112/20Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 1) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» (01001, місто Київ, ВУЛ.КОСТЬОЛЬНА, будинок 7) стягнення заборгованості у розмірі 49 292 грн. 40 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 49 292 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-16-00525 від 01.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20112/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.12.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 30.12.2020 року уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» є 01001, місто Київ, ВУЛ.КОСТЬОЛЬНА, будинок 7.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/20112/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 року "Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» житловий будинок №7 по вул. Костьольній у м. Києві закріплений за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція». (а.с.28-29)

Пунктом 25 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 р. № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменоване в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та його віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві районної адміністрації. (а.с.30)

01.09.2016 року між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яке змінило найменування на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» (Споживач) було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525, відповідно до умов якого Виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що знаходиться за адресою: вул. Костьольна, буд.7, нежитлові приміщення в літ. А, а також утримання будинку та прибудинкової території, а Споживач відшкодовує витрати Виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Виконавцем за цим Договором. (а.с.54-56)

Згідно з п.1.2 Договору Споживач володіє приміщенням загальною площею 317,2 кв.м. нежитлових приміщень, які розташовані літ. А та використовується на момент укладання цього Договору під Спа-салон на підставі договору купівлі від 10.11.2008 року відповідно до плану розміщення приміщення, щ додається до-Договору.

Відповідно до п.2.2.4 Договору Споживач зобов`язався до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок Виконавця з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, у вигляді відшкодування Експлуатаційних витрат пропорційно до займаної Приміщення.

У п.2.2.5 Договору передбачено, що Споживач зобов`язався прийняти належним чином виконані роботи/послуги протягом 20 календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність робіт/послуг до приймання-передання та підписати акт прийняття - передачі послуг або надати мотивовану відповідь. Мотивована відповідь повинна містити посилання на оформлений належним чином акт - претензію, який відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що передбачає порядок відповідного оформлення претензій споживача до виконавця. Наявність мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт за відсутності належним чином оформлених актів-претензій не звільняє Споживача від обов`язку оплатити спожиті послуги.

У випадку, якщо замовник не підписує акта виконаних робіт, він повинен протягом 20 днів із моменту його отримання надати підряднику вмотивовану відмову. У випадку непідписання замовником акта виконаних робіт без мотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у п.2.2.5 договору, акт вважається підписаним, а роботи/послуги - прийнятими та підлягають оплаті. (п.2.2.6 Договору)

Згідно з п.4.2 Договору відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунків згідно Постанови КМУ від 20.05.2009 р. № 529, які наведені в Додатку 1 цього Договору і становить на дату укладання договору 2,34грн. на місяць за 1 кв.м. площі приміщення (без ПДВ).

На передбачені цим Договором платежі нараховується ПДВ відповідно до чинного законодавства, які Споживач сплачує Виконавцю. (п.4.3 Договору)

Відповідно до п.4.4 Договору загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному Договору становить743,21 грн. на місяць, в тому числі ПДВ -123,87грн.

У п.4.6 Договору передбачено, що оплата послуг, передбачених п.п.4.1. - 4.4., проводиться Власником щомісячно, у 10-ти денний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених Виконавцем.

У випадку зміни розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території в період дії договору, сплата платежів обумовлених п.п. 4.1-4.4, здійснюється на підставі рахунків Виконавця, і не потребує додаткового погодження Сторін і зміни умов договору. (п.4.7 Договору)

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 року. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п.6.1, 6.5 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525 від 01.09.2016 року Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату №33609 від 02.11.2020 р. на суму 44192 грн. 94 коп., №29931 від 01.10.2020 р. на суму 43049 грн. 80 коп., №26646 від 01.09.2020 р. на суму 41906 грн. 66 коп., №23274 від 03.08.2020 р. на суму 40763 грн. 52 коп., №19970 від 01.07.2020 р. на суму 39620 грн. 38 коп., №16574 від 01.06.2020 р. на суму 38477 грн. 24 коп., 13317 від 04.05.2020 р. на суму 37334 грн. 10 коп., №9960 від 01.04.2020 р. на суму 36190 грн. 96 коп., №6704 від 02.03.2020 р. на суму 35047 грн. 82 коп., №3663 від 03.02.2020 р. на суму 35047 грн. 82 коп., №35257 від 02.12.2019 р. на суму 32761 грн. 54 коп., №32007 від 01.11.2019 р. на суму 31618 грн. 40 коп., №28699 від 01.10.2019 р. на суму 30475 грн. 26 коп., №27593 від 02.09.2019 р. на суму 29332 грн. 12 коп., №22309 від 01.08.2019 р. на суму 28188 грн. 98 коп., №19108 від 01.07.2019 р. на суму 27045 грн. 84 коп., №16641 від 03.06.2019 р. на суму 25902 грн. 70 коп., №12847 від 02.05.2019 р. на суму 24759 грн. 56 коп., №9735 від 01.04.2019 р. на суму 23616 грн. 42 коп., №8997 від 01.03.2019 р. на суму 22473 грн. 28 коп., №3629 від 01.02.2019 р. на суму 21330 грн. 14 коп., №837 від 31.01.2019 р. на суму 20187 грн. 00 коп. (а.с.58-79)

03.07.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №09/вих. про сплату заборгованості у розмірі 25902 грн. 70 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 03.07.2019 р., опису вкладення у цінний лист від 03.07.2019 р. (а.с.48-53)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання по оплаті наданих послуг за період 2017 - 2020 роки. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» становить 44 192 грн. 94 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» 3% річних у розмірі 2 430 грн. 26 коп., інфляційні у розмірі 2 669 грн. 20 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525 від 01.09.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинного до 01.05.2019) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 32 вказаного Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

При цьому, ст. 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525 від 01.09.2016 року Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату №33609 від 02.11.2020 р. на суму 44192 грн. 94 коп., №29931 від 01.10.2020 р. на суму 43049 грн. 80 коп., №26646 від 01.09.2020 р. на суму 41906 грн. 66 коп., №23274 від 03.08.2020 р. на суму 40763 грн. 52 коп., №19970 від 01.07.2020 р. на суму 39620 грн. 38 коп., №16574 від 01.06.2020 р. на суму 38477 грн. 24 коп., 13317 від 04.05.2020 р. на суму 37334 грн. 10 коп., №9960 від 01.04.2020 р. на суму 36190 грн. 96 коп., №6704 від 02.03.2020 р. на суму 35047 грн. 82 коп., №3663 від 03.02.2020 р. на суму 35047 грн. 82 коп., №35257 від 02.12.2019 р. на суму 32761 грн. 54 коп., №32007 від 01.11.2019 р. на суму 31618 грн. 40 коп., №28699 від 01.10.2019 р. на суму 30475 грн. 26 коп., №27593 від 02.09.2019 р. на суму 29332 грн. 12 коп., №22309 від 01.08.2019 р. на суму 28188 грн. 98 коп., №19108 від 01.07.2019 р. на суму 27045 грн. 84 коп., №16641 від 03.06.2019 р. на суму 25902 грн. 70 коп., №12847 від 02.05.2019 р. на суму 24759 грн. 56 коп., №9735 від 01.04.2019 р. на суму 23616 грн. 42 коп., №8997 від 01.03.2019 р. на суму 22473 грн. 28 коп., №3629 від 01.02.2019 р. на суму 21330 грн. 14 коп., №837 від 31.01.2019 р. на суму 20187 грн. 00 коп. (а.с.58-79)

Відповідно до п.2.2.4 Договору Споживач зобов`язався до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок Виконавця з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, у вигляді відшкодування Експлуатаційних витрат пропорційно до займаної Приміщення.

Відповідно до п.4.4 Договору загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному Договору становить743,21 грн. на місяць, в тому числі ПДВ -123,87грн.

У п.4.6 Договору передбачено, що оплата послуг, передбачених п.п.4.1. - 4.4., проводиться Власником щомісячно, у 10-ти денний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених Виконавцем.

Суд зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: вул. Костьольна, буд.7, нежитлові приміщення в літ. А за період 2017 року по 30.11.2020 року за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525 від 01.09.2016 року становить 44 192 грн. 94 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем. (а.с.85)

При цьому, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неотримання або відмови від споживання зазначених послуг за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525 від 01.09.2016 року.

Таким чином, враховуючи те, що правовідносини між сторонами передбачають фіксовані тарифи (вартість) наданих послуг; житловий будинок, в якому Відповідач використовує нежитлове приміщення, потребує постійних експлуатаційних витрат, а послуги за своєю правовою природою передбачають здійснення активних дій зі сторони виконавця, які обумовлені досягненням нематеріального результату невідокремленого від самого процесу надання послуг, Суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи двосторонніх актів надання послуг не спростовує факту отримання вказаних послуг з урахуванням того, що тягар доведення факту не користування послугами, наданими Позивачем, покладається саме на Відповідача.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованості за надані й прийняті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у передбачені Договором строки у розмірі 44 192 грн. 94 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 44 192 грн. 94 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 31.01.2019 р. по 30.11.2020 р. у розмірі 2 430 грн. 26 коп. та інфляційні у розмірі 2 669 грн. 20 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Е-1600525 від 01.09.2016 року за загальний період прострочення з 31.01.2019 р. по 30.11.2020 р. у розмірі 2 430 грн. 26 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочки з 31.01.2019 р. по 30.11.2020 р. у розмірі 2 669 грн. 20 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 49 292 грн. 40 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХРЕКОНСТРУКЦІЯ» (01001, місто Київ, ВУЛ.КОСТЬОЛЬНА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 34763202) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 34966254) заборгованість у розмірі 44 192 (сорок чотири тисячі сто дев`яносто дві) грн. 94 (дев`яносто чотири) коп., 3% річних у розмірі 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 26 (двадцять шість) коп., інфляційні у розмірі 2 669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. 20 (двадцять) коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин