Рішення № 95102582, 24.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/207/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021 Справа № 908/3300/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Комунального підприємства “Київський метрополітен”, (03056, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 35)

до відповідача Приватного підприємства “ДЕКОТ”, (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В)

про стягнення 101 377,65 грн.

22.12.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 12/04-834 від 15.12.2020 (вх. № 3558/08-07/20 від 22.12.2020) Комунального підприємства “Київський метрополітен”, м. Київ до Приватного підприємства “ДЕКОТ”, м. Запоріжжя про стягнення 101377,65 грн. збитків, завданих не реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Подана позовна заява обґрунтована посиланням на норми Податкового кодексу України та умови укладеного сторонами договору № 779/НХ-18 від 07.12.2018.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 22.12.2020 справу № 908/3300/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3300/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/207/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між сторонами укладений договір № 779/НХ-18 від 07.12.2018, на виконання умов якого відповідачем поставлено товар на суму 639 205, 88грн., у тому числі ПДВ 106 534, 31 грн. Позивач оплатив товар у повному обсязі. Реєстрація податкових накладних на загальну суму з ПДВ в розмірі 608265, 92 грн. зупинена. Всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач не виконав встановленого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань. Відповідачем не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних накладні у загальній сумі 608265, 92 грн. з дня виникнення податкових зобов`язань, у зв`язку з чим позивач втратив право на включення суми ПДВ 101377,65 грн. до податкового кредиту, що призвело до зайвої сплати позивачем цієї суми до бюджету. Таке порушення відповідача позбавило позивача можливості скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 101377,65 грн., тобто позивач поніс збитки. Просить суд позов задовольнити.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного підприємства “ДЕКОТ” (код ЄДРПОУ 35842830) є: 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/3300/20 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 28.12.2020 про відкриття провадження у справі, яка 04.01.2021 отримана уповноваженою особою Приватного підприємства “ДЕКОТ”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 690011954303).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області пр. відкриття провадження у справі від 28.12.2020 у справі №908/3300/20 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 15.01.2021.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, з клопотанням про продовження строку для подання відзиву до суду не звертався, правову позицію у справі не висловив.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже 27.01.2021 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 24.02.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

07.12.2018 між Комунальним підприємством “Київський метрополітен” (Покупець, Позивач) та Приватним підприємством “ДЕКОТ” (Постачальник, Відповідач) укладено Договір поставки №779/НХ-18 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін «Знаряддя», код 44510000-8 за ДК 021:2015 (зубила, набори пробійників бури, коронки), далі - товар, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток І) до Договору, що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість.

Згідно п. 3.3. Договору сума Договору становить 639 205,88 грн. , в тому числі ПДВ (20%) - 106 534,31 грн.

Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки замовленої партії товару на склад Покупця на підставі видаткової накладної. (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору поставка партії товару здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмового замовлення від Покупця.

Згідно з п. 6.3.4. Договору постачальник зобов`язаний оформити належним чином податкові накладні та інші первинні документи, дотримуючись вимог діючого законодавства та умов даного Договору.

Пунктом 11.5.1 Договору сторони узгодили що Постачальник зобов`язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (СРПН) та надати її Покупцю за його вимогою, відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України.

У разі, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок коригування) в ЄРПН та/або не надав її Покупцю за його вимогою, Постачальник зобов`язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі суми ПДВ, яку Покупець фактично сплатив в складі перерахування коштів Постачальнику, але який не було включено до податкового кредиту у зв`язку з порушенням Постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРПН та/або надання її Покупцю.

Цей Договір набирає чинності з дня підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31 березня 2019 року (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем поставлено товар на загальну суму 639 205, 88 грн., у тому числі ПДВ 106 534, 31 грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 09.01.2019 та №43 від 07.02.2019.

Позивач перерахував на рахунок Постачальника грошові кошти за поставку Товару у загальній сумі 639 205, 88 грн. у тому числі ПДВ 106 534,31 грн., а саме платіжними дорученнями: №516 від 24.01.2019 у розмірі 3003,00 грн., № 763 від 06.02.2019 у розмірі 301471,50 грн., та №2215 від 28.03.2019 у розмірі 334731, 38 грн.

Як зазначає позивач, реєстрація податкових накладних на загальну суму 608 265,92 грн. була зупинена, а саме:

- податкова накладна № 1 від 09.01.2019, яка мала бути зареєстрована відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних до 31.01.2019;

- податкова накладна № 2 від 07.02.2019, яка мала бути зареєстрована відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних до 28.02.2019.

Реєстрація податкових накладних № 1 від 09.01.2019 та № 2 від 07.02.2019 зупинена, у Квитанціях про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено про зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

22.05.2019 позивач листом № 19/22-243 звернувся до відповідача з вимогою виписати та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на вказані операції, що підтверджується Реєстром відправлення звичайного листа відділу звітності від 22.05.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит і до понесення збитків у розмірі 101 377,65 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що за поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №516 від 24.01.2019 у розмірі 3003,00 грн., №763 від 06.02.2019 у розмірі 301471,50 грн., та №2215 від 28.03.2019 у розмірі 334731, 38 грн. у загальній сумі 639 205, 88 грн. у тому числі ПДВ 106 534,31 грн.

Пунктом 11.5.1 Договору сторони узгодили що Постачальник зобов`язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (СРПН) та надати її Покупцю за його вимогою, відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України.

Однак, відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 608265, 92грн., оскільки реєстрацію податкових накладних було зупинено, що вбачається з Єдиного реєстру податкових накладних, у зв`язку з чим порушив вимоги п. 11.5.1 Договору.

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Згідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; - для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 120-1.1. Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: -10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; -20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» визначено вимоги щодо реєстрації або відмови у реєстрації податкових накладних при їх невідповідності вимогам податкового законодавства.

Відповідно до п. 15 вказаного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій для відновлення реєстрації податкових накладних № 1 від 09.01.2019,№ 2 від 07.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню .

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, суд зазначає, що однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною, а отже настанню збитків для позивача, як контрагента відповідача.

Тобто, згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ відсутність реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не надає позивачу права на відображення суми податку у складі податкового кредиту, тому зі спливом річного терміну (365 днів) для усунення недоліків при реєстрації вищезазначених податкових накладних позивачу завдано збитків на загальну суму 101 377,65 грн. втраченого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи що позивачем сплачено відповідачу вартість товару разом з ПДВ, проте внаслідок бездіяльності відповідача відшкодування вказаного ПДВ позивачу з бюджету стало неможливим, право позивача на відшкодування податкового кредиту у сумі 101 377,65 грн. вважається порушеним, а відтак останньому на вказану суму завдано збитки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано належні та допустимі докази, які свідчать про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та за наявності яких можливо стверджувати про те, що відповідачем завдано збитків позивачу з огляду на те, що бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань призвела до неможливості включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а відповідно до зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, що завдало позивачу збитки у сумі 101 377,65 грн.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, не надав суду доказів сплати збитків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов Комунального підприємства “Київський метрополітен” до Приватного підприємства “ДЕКОТ” задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “ДЕКОТ”, (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35842830) на користь Комунального підприємства “Київський метрополітен”, (03056, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 35 код ЄДРПОУ03328913) 101 377 (сто одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 65 коп. збитків та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “24” лютого 2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Г.Зінченко