Рішення № 95096723, 23.02.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/91/21

Провадження № 2/577/306/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого- судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Конотопа цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» про захист прав споживача та визнання договору позики недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою та просить визнати недійсним договір позики укладений між нею та ТОВ «Авентус України». Вимоги обгрунтовує тим, що з відповідачем уклала договір позики. При укладенні правочину не дотримано встановленої чинним законодавством письмової форми, підписано електронно-цифоровим підписом, товариством не надано паспорту споживчого кредиту для ознайомлення та необхідної інформації для прийняття рішення щодо укладення договору, встановлено непропорційно велику сума компенсації, не вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Крім того, її було введено в оману щодо істотних умов договору, а саме на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та не зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов”язання. Повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, оскільки їй запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах, що і змусило звернутися з даним позовом до суду.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник ТОВ “Авентус Україна» в судове засідання не з`явився, надали відзив у якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу без їх участі.

Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлені.

Згідно ст. 263 ч. 1 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Встановлено судом, що 25.06.2019 р. між ТОВ “Авентус Україна” та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1007348, за яким товариство надало клієнту 5950 грн. строком на 30 днів, а клієнт зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти в розмірі та умовах, визначених цим договором (а.с.36-39).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Ст. 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч.2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1007348 підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (а.с. 36-37, 53) тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (а.с. 47-53). Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивачки (а.с. 36-39).

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Посилання ОСОБА_1 на ненадання відповідачем повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні оспорюваного договору і нечесну підприємницьку практику є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом договору про надання коштів у позику (а.с. 36-39).

Суд вважає, про безпідставність доводів позивачки про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» що стосується встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов”язань за договором.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.148 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так згідно договору позики передбачено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата — процентна ставка (знижена), яка становить 1,26 % від суми позики за кожен день користування позикою (459% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2 договору. Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (657% річних) (а.с. 36-37).

Так, відповідно до ч.1 ст.18 Закону “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови ж договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов”язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами передбачений у ч.2, 3 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” не є вичерпним. Зокрема, до несправедливих умов відносяться умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов”язань за договором (п.5). Отже, встановлення у кредитному договорі плати (процентів) за користування кредитними коштами не є компенсацією в розумінні ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Кредит надавався позивачці на строк до 30 днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була їй відома у момент укладення договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх недоведеністю (Правова позиція ВС викладена у аостанові №524/5556/19).

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з позивача судовий збір в розмірі 908 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення з ОСОБА_1 05 тис. грн. на правничу допомогу, то суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представник ТОВ “Авентус Україна” адвокат Бабенкова Н. до відзиву на позов не надала жодного документу щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, передбачених ст.137 ЦПК України, а лише копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю та копію ордеру (а.с.70-71).

Керуючись ст.ст. 203, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. на рахунок: Отримувач коштів ГУК Сум. обл/Конотопська МТГ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404; Банк отримувача Казначейство України (EАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача (IBAN) UA788999980313161206000018530; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Найменування коду класифікації Судовий збір (Державна судова доходів бюджету адміністрація України, 050).

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду або до дня функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВ “Авентус Україна», юридична адреса м. Київ пр.Перемоги, 90а.

Третя особа ТОВ «ФК «Профіт Капітал», юридична дареса м.Київ, вул.Набережна Лугова, 8.

Повне рішення суду складено 23 лютого 2021 року.

Суддя Гетьман В. В.