Рішення № 95095865, 23.02.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16533/20

Провадження № 2/645/625/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П.

секретаря судових засідань – Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Харківської обласної кредитної спілки «СЛОБОЖАНСЬКА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Харківська обласна кредитна спілка «СЛОБОЖАНСЬКА» звернувся до суду з позовом, в якому просять суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , суму заборгованості за кредитним договором №9265 від 23.02.2018 року у розмірі 33536 грн. 94 коп. (тридцять три тисячі п`ятсот тридцять шість гривень дев`яносто чотири копійки).

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 4 листопада 2020 року цивільна справу за позовом Цивільну справу за позовом Харківської обласної кредитної спілки «СЛОБОЖАНСЬКА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано до Фрунзенського районного суду м. Харкова, для розгляду за підсудністю..

В обгрунтування позову посилається на те, що згідно кредитного договору №9265 від 23.02.2018 року ОСОБА_1 був виданий кредит в сумі 20000, 00 гривень терміном користування на 24 місяці, з 23.02.2018 року по 23.02.2020 року. Згідно договору позичальник кожен місяць повинен був сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних, згідно графіка повернення коштів за кредитним договором № 9265 від 23.02.2018 року та повернути всю суму кредиту до 23.02.2020 року. Зазначає, що вищевказаний кредит був забезпечений договором поруки № ДП-92655/1 від 23.02.2018 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 поручився, як солідарний боржник, за виконання ОСОБА_1 обов`язків по кредитному договору № 9265 від 23.02.2018 року та договором поруки № ДП-92655/2 від 23.02.2018 року, відповідно до якого, ОСОБА_3 поручилася, як солідарний боржник, за виконання ОСОБА_1 обов`язків по кредитному договору № 9265 від 23.02.2018 року. п.п.3.2.1 Кредитного договору №9265 від 23.02.2018 року передбачено нарахування процентів із розрахунку 72% річних у випадку прострочення платежу більш, ніж на 5 банківських днів. За період з 23.02.2018 року до 23.12.2019 року позичальник здійснював оплату за кредитним договором з порушенням графіку повернення коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 23.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про збільшення строку кредитного договору та суми кредиту з метою погашення заборгованості. На підставі зазначеної заяви 23.12.2019 року укладено Додатковий договір до кредитного договору №9265 від 23.02. 2018 року, за яким строк дії договору встановлено 48 місяців з 23.02.2018 року по 23.02.2022 року сума наданого кредиту складала 25500 гривень. Не зважаючи на проведену реструктуризацію, відповідачами не виконується обов`язок по сплаті кредиту та процентів за його користування. Позичальник здійснив декілька платежів з порушенням графіку повернення кредиту і сплати процентів, що знову призвело до утворення заборгованості, яка станом на 30.11.2020 року складає: про процентам за користування кредитом 8071,99 грн., по сумі кредиту 25464,95 грн., всього 33536 грн. 94 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, якою просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу у його відсутність, у разі неявки відповідачів ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення – за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляли, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що 23.02.2018 року між ОСОБА_1 та Харківською обласною спілкою Кредитна спілка "Слобожанська", було укладено кредитний договір № 9265.

Зі змісту вищевказаного кредитного договору вбачається, що ним визначені всі суттєві умови кредитних договорів щодо виду банківських послуг, строку дії договорів, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші, при цьому ОСОБА_1 погодився з ними, в підтвердження чого поставив свій особистий підпис.

Згідно з умов кредитного договору, ОСОБА_1 був виданий кредит в сумі 20000, 00 гривень терміном користування на 24 місяці, з 23.02.2018 року по 23.02.2020 року. Згідно договору позичальник кожен місяць повинен був сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних, згідно графіка повернення коштів за кредитним договором № 9265 від 23.02.2018 року та повернути всю суму кредиту до 23.02.2020 року.

вищевказаний кредит був забезпечений договором поруки № ДП-92655/1 від 23.02.2018 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 поручився, як солідарний боржник, за виконання ОСОБА_1 обов`язків по кредитному договору № 9265 від 23.02.2018 року та договором поруки № ДП-92655/2 від 23.02.2018 року, відповідно до якого, ОСОБА_3 поручилася, як солідарний боржник, за виконання ОСОБА_1 обов`язків по кредитному договору № 9265 від 23.02.2018 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідо до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негай

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за Кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.an> Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя . Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

п.п.3.2.1 Кредитного договору №9265 від 23.02.2018 року передбачено нарахування процентів із розрахунку 72% річних у випадку прострочення платежу більш, ніж на 5 банківських днів. За період з 23.02.2018 року до 23.12.2019 року позичальник здійснював оплату за кредитним договором з порушенням графіку повернення коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 23.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про збільшення строку кредитного договору та суми кредиту з метою погашення заборгованості.

На підставі зазначеної заяви 23.12.2019 року укладено Додатковий договір до кредитного договору №9265 від 23.02. 2018 року, за яким строк дії договору встановлено 48 місяців з 23.02.2018 року по 23.02.2022 року сума наданого кредиту складала 25500 гривень. Не зважаючи на проведену реструктуризацію, відповідачами не виконується обов`язок по сплаті кредиту та процентів за його користування.

Позичальник здійснив декілька платежів з порушенням графіку повернення кредиту і сплати процентів, що знову призвело до утворення заборгованості, яка станом на 30.11.2020 року складає: про процентам за користування кредитом 8071,99 грн., по сумі кредиту 25464,95 грн., всього 33536 грн. 94 коп.

Таким чином, відповідачами були порушенні умови кредитного договору щодо своєчасного та належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З огляду на вищевикладене загальна сума заборгованості за кредитним договором №9265 від 23.02.2018 року, яка підлягає стягненню з відповідачів складає 33536 грн. 94 коп.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідачів на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Харківської обласної кредитної спілки «СЛОБОЖАНСЬКА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Харківської обласної кредитної спілки «СЛОБОЖАНСЬКА» (код ЄДРПОУ 24337738) суму заборгованості за кредитним договором №9265 від 23.02.2018 року у розмірі 33536 грн. 94 коп. (тридцять три тисячі п`ятсот тридцять шість гривень дев`яносто чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Харківської обласної кредитної спілки «СЛОБОЖАНСЬКА» (код ЄДРПОУ 24337738) сплачений судовий збір у розмірі 700 грн. 67 коп. (сімсот гривень шістдесят сім копійок) з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 24.02.2021 року.

Головуючий суддя: