Рішення № 95095806, 22.02.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/58/21

Провадження № 2/629/399/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 14148,64 грн., яка складається з 2987,85 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 3010,14 грн. - заборгованість за відсотками, 7648,64 грн. – заборгованість за пенею, 502,01 грн. - штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди та судові витрати в розмірі 2102 грн. Позов обґрунтовує тим, що, відповідач не виконує в повному обсязі умови договору та допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідача, просила винести заочне рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов, не надавав.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 08.04.2014 між позивачем та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н, за умовами якого позивач зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 4151,77 грн. на строк 24 місяці з 08.04.2014 по 30.04.2016. Погашення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячного платежу у сумі 207,75 грн. з 1 по 25 число кожного місяця.

У генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08.04.2014 б/н зазначено, що відповідач згодний що ця угода разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком кредитний договір.

Згідно п.2.2 генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08.04.2014 б/н у випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує штраф у сумі 502,01 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував.

До договору кредиту згідно ст.1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач станом на 11.11.2020 має загальну заборгованість перед банком в сумі 14148,64 грн., яка складається з 2987,85 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3010,14 грн. - заборгованість за відсотками, 7648,64 грн. – заборгованість за пенею, 502,01 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Згідно ст.526-527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Щодо нарахування та стягнення процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування, то Великою палатою Верховного Суду 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 було прийнято постанову, в якій визначено, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору також окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, судом встановлено, що 08.04.2014 сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяці, тобто до 30.04.2016, кредитні кошти у розмірі 4151,77 грн., які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 1,5% в місць на суму заборгованості по кредиту.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві з 1 по 25 числа кожного місяця кошти у сумі 207,75 грн. упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відтак, у межах строку кредитування по 30.04.2016 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами з 1 по 25 число кожного місяця. Починаючи з 01.05.2016, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у справі №444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Верховний Суд констатував, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

У даній справі право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, визначеного по 30.04.2016, і з цього часу права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, після визначеного договором строку кредитування позивач не міг такі проценти нараховувати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.

Судом встановлено, що п.2.2 генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 08.04.2014 б/н передбачено, що у випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку штраф в сумі 502,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення боржником зобов`язання, слід відмовити та суд вважає за можливе стягнути з відповідача в судовому порядку штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди, за порушення позичальником строків погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, позов банку є доведений на суму 4395,06 грн., яка складається з 2987,85 грн. непогашеного тіла кредиту, 905,20 грн. – заборгованості за відсотками, 502,01 – штрафу відповідно п.2.2 Генеральної угоди, а тому позов банку необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.12,13,76,81,89,141,259,264,265,268,280-282 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором (Генеральна угода) №б/н від 08.04.2014 в розмірі 4395 (чотири тисячі триста дев`яносто п`ять) гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 652 (шістсот п`ятдесят дві) гривні 88 копійок.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, але не пізніше закінчення строку карантину. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: поштовий індекс 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д, р/ НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя О.А.Ткаченко