Рішення № 95095249, 24.02.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/9460/19

Провадження № 2/417/11/21

РІШЕННЯ

Іменем україни

"24" лютого 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судових засідань Грибєнік О.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт.Марківка, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради" про компенсацію моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Марківського районного територіального об`єднання про компенсацію моральної шкоди, в подальшому судом було замінено первісного відповідача належним відповідачем - Комунальним некомерційним підприємством "Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради" .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 27.09.2019 року до місця його проживання, за заявою його дружини про його неадекватну, агресивну поведінку відносно неї та їх онука, приїхав лікар психіатр Марківського РТМО - ОСОБА_2 та провів відносно нього примусовий психатричний огляд.

Під моральним тиском, погрожуючи зверненням до суду про призначення йому амбулаторної психіатричної допомоги, та відібранням онука до інтернату змусила його погодитися на укол отруйної психотропної речовини кліпоксолу депо хоча не мала на це рішення суду. Позивач вважає, що такими діями було зламано його волю.

Крім того відповідач протягом лютого жовтня 2019 року не надавав йому інформацію про його психічний стан здоров`я, а саме не надавав амбулаторної картки, які йому були потрібні, оскільки відносно нього велося кримінальне провадження та він обвинувачувався.

Такими неправомірними діями лікаря психіатра Марківського РТМО - ОСОБА_2 та ненаданням відповіді йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 17 000 гривень, оскільки постійно переживав та не міг планувати своє життя. Укол препарату кліпоксолу депо він переносить дуже погано, не може працювати вдома, його стан зводиться до овоча. Він постійно боїться, що його покладуть до психіатричної лікарні з посиленим наглядом

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з мотивів та підстав зазначених в позові та просив їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надавалося. Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив розглянути справу без участі представника відповідача.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому вказано, що позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Відвідання ОСОБА_1 27.09.2019 року за місцем його проживання лікарем психіатром відбулося за заявою його дружини - ОСОБА_3 від 25.09.2019. Крім того згідно виписки № 2630 Сватівської обласної психіатричної лікарні він може скоїти "суспільно небезпечні дії" і йому необхідне підтримуюче лікування 1 раз на три тижні. Оскільки обов`язки лікаря психіатра передбачають організацію психіатричної допомоги ОСОБА_1 був відвіданий вдома, в присутності його дружини ОСОБА_3 та з його згоди йому введено медичний препарат та рекомендовано з`являтися до Марківського РТМО 1 раз на три тижні. При цьому лікування надавалася лише в межах рекомендацій виписки Сватівської обласної психіатричної лікарні від 18.01.2019

Суд вислухавши позивача, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідно них визначив правовідносини.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 30.10.2019 (а.с.1-13)

ОСОБА_1 безстроково встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання з 2009 року (а.с.14)

Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 2630 ОСОБА_1 перебував у Сватівській обласній психіатричній лікарні з 06.11.2018 по 10.01.2019 з діагнозом "шизофренія епізодична параноїдна зі стабільним дефектом, неповна ремісія F 20.02X4" На етапі підтримуючої терапії рекомендовано :

- диспансерний облік у психіатра в групі хворих, що можуть скоїти "Суспільно-небезпечні дії";

- лікування у терапевта і невролога за місцем проживання;

-домашня праця;

- клопиксол депо 1 раз на 3 тижні (остання ін`єкція 09.01.2019), ньюропентин 300 мг. внутрішньовенно тривало, галоприл, аміназин тривало (а.с.42-44)

25.09.2019 ОСОБА_3 написала заяву на ім`я лікаря психіатра Марківського РТМО в якій просила відвідати її чоловіка ОСОБА_1 оскільки він неадекватно поводиться відносно неї та їх онука, при цьому категорично відмовляється приймати підтримуюче лікування та вона хвилюється щоб не погіршився його стан та не було необхідності відправляти його примусово на лікування до стаціонару (а.с.45)

02.10.2019 листом за вихідним № 889 головний лікар Марківського РТМО надіслав ОСОБА_1 пояснювальну записку де пояснив підстави відвідання його на дому лікарем - психіатром 27.09.2019 зокрема було роз`яснено, що у разі відмови від підтримуючого лікування лікар-психіатр буде змушений звернутися до суду для надання амбулаторної примусової психіатричної допомоги (а.с.15)

17.10.2019 ОСОБА_1 написав заяву головному лікарю Марківського РТМО в якій просив повідомити про його стан здоров`я з лютого по жовтень 2019 та припинити принизливе спілкування з ним у письмовому вигляді. Заява не містить підпису ОСОБА_1 , адреси спрямування, як і штампу вхідної кореспонденції відповідача чи доказів її поштового відправлення позивачем на адресу відповідача (а.с.16)

22.10.2019 ОСОБА_1 написав заяву головному лікарю Марківського РТМО з проханням провести його психіатричний огляд та надати інформацію про стан його здоров`я. Заява не містить адреси спрямування, як і штампу вхідної кореспонденції відповідача чи доказів її поштового відправлення позивачем на адресу відповідача (а.с.19)

Згідно повістки про виклик до суду на 30.10.2019 ОСОБА_1 має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні 417/4070/17 (а.с.20)

Листом від 22.11.2019 вихідний номер 1066 відповідач повідомив позивача, що за результатом його звернення від 12.11.2019 було проведено його огляд 12.11.2019 за результатами якого загострень його психологічного стану виявлено не було, а встановлений раніше розлад психічної сфери потребує проведення постійного підтримуючого амбулаторного лікування (а.с.134 зворотній бік)

Листом від 02.09.2020 вихідний номер 2033 відповідач повідомив позивача, що за результатом його звернення від 28.08.2020 було проведено його огляд28.08.2020, в психічному стані виявлені прояви хроніфікованого розладу психічної сфери, які потребують лікування під наглядом психіатра ( а.с.145)

Інших доказів суду не надано, клопотань про витребовування доказів, як зазначив позивач, не має, від допиту свідків позивач відмовився, вважає, що ним надано достатньо доказів.

На підставі викладеного між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди завданої працівниками під час виконання ним трудових (службових ) обов`язків, що регулюється Главою 82 Книги П`ятої Цивільного кодексу України

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з Комунального некомерційного підприємства "Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради" :

- за дії лікаря-психіатра Марківського РТМО ОСОБА_2 27.09.2019 ;

- за ненадання йому відомостей лікарем психіатром та головним лікарем про стан його здоров`я у жовтні 2019;

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин, завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»

Під час судового розгляду судом встановлено, що 27.09.2019 року позивача на дому відвідав лікар-психіатр Марківського РТМО - Філоненко О.І., що не заперечується сторонами.

Підставою відвідин стала заява на ім`я лікаря- психіатра Марківського РТМО дружини позивача - ОСОБА_3 в якій вона просила відвідати її чоловіка ОСОБА_1 оскільки він неадекватно поводиться відносно неї та їх онука, при цьому категорично відмовляється приймати підтримуюче лікування та вона хвилюється щоб не погіршився його стан та не було необхідності відправляти його примусово на лікування до стаціонару.

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про психіатричну допомогу».

Згідно ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу»:

психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;

тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку;

психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;

Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу" психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром: зокрема особи, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою (ч.2 ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу".

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

-завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (ч.3 ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу").

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи (ч.4 ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу").

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. (ч.5 ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу")

У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно(ч.6 ст.11 Закону України "Про психіатричну допомогу").

Отже, у лікаря - психіатра була наявна письмова заява родича (в даному випадку дружини позивача) від 25.09.2019, що її чоловік ОСОБА_1 , категарично відмовляється підтримувати лікування та почав проявляти неадекватну, агресивну поведінку відносно неї та їх онука, що спонукало її звернутися за допомогою.

Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 2630 ОСОБА_1 перебував у Сватівській обласній психіатричній лікарні з 06.11.2018 по 10.01.2019 з діагнозом: "шизофренія епізодична параноїдна зі стабільним дефектом, неповна ремісія F 20.02X4"

На етапі підтримуючої терапії при виписці ОСОБА_1 серед іншого рекомендовано :

- клопиксол депо 1 раз на 3 тижні (остання ін`єкція 09.01.2019), ньюропентин 300 мг. внутрішньовенно тривало, галоприл, аміназин тривало (а.с.42-44)

Судом також встановлено, що позивач погодився на ін`єкцію медичного препарату "Клопиксол депо" 27.09.2019 під час його відвідин лікарем- психіатром. Проте згодом заявив, що таку згоду він надав під примусом погрожуючи зверненням до суду про призначення йому амбулаторної психіатричної допомоги, та відібранням онука до інтернату та подав позов 30.10.2019 (через місяць і три дні після отримання підтримуючого лікування)

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77, 78 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

За змістом ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд констатує, що доказів які б свідчили про неправомірність дій та як насслідок завдання шкоди лікарем-психіатром ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків з надання психіатричної допомоги ОСОБА_1 27.09.2019 суду не надано, клопотань про витребовування доказів, як зазначив позивач, не має, від допиту свідків позивач відмовився, вважає, що ним надано достатньо доказів.

Щодо ненадання інформації позивачу про стан його здоров`я, суд прийшов до наступного .

За змістом частин 1 та 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заявою є звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організації, незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 285 ЦК України повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров`я. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров`я або погіршити стан здоров`я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров`я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

За змістом ст.26 Закону України «Про психіатричну допомогу» лікар-психіатр зобов`язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров`я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 14 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.

Згідно із ст. 39 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» медичний працівник зобов`язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я. Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров`я або погіршити стан здоров`я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров`я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами

Такі положення кореспондуються із приписами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» відповідно до якої, особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги. У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров`я особи може завдати шкоди її здоров`ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити.

За твердженням позивача він 17.10.2019 написав заяву головному лікарю Марківського РТМО в якій просив повідомити про його стан здоров`я з лютого по жовтень 2019 та припинити принизливе спілкування з ним у письмовому вигляді (а.с.16), а 22.10.2019 він написав заяву лікарю-психіатру Марківського РТМО з проханням провести його психіатричний огляд та надати інформацію про стан його здоров`я.

Проте під час розгляду справи, судом встановлено, що заява від 17.10.2019 не містить підпису ОСОБА_1 , адреси спрямування, як і штампу вхідної кореспонденції відповідача чи доказів її поштового відправлення відповідачеві, заява від 22.10.2019 також не містить адреси спрямування, як і штампу вхідної кореспонденції відповідача чи доказів її поштового відправлення відповідачеві, а відтак відсутні докази направлення позивачем заяв від 17.10.2019 та від 22.10.2019 відповідачеві та їх отримання відповідачем

Натомість листи відповідача від 22.11.2019 за № 1066 та від 02.09.2020 за № 2033 стосується заяв позивача від 12.11.2019 та 28.08.2020 ( тобто дій після подачі позовної заяви).

Таким чином судом не встановлено порушень з приводу ненадання інформації ОСОБА_1 як особі, якій надається психіатрична допомога, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів за зверненням за такою інформацією 17.10.2019 та 22.10.2019.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає

Керуючись ст.2,7,12,13,78,81,258,259,263-265 ЦПК України, ст. 15,23,280,301,1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства "Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради" про компенсацію моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М.Шкиря