Вирок № 95095247, 23.02.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6579/20

провадження № 1-кп/415/450/21

ВИРОК

Іменем України

"23" лютого 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого: 1) 16 липня 2003 року Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі; 2) 31 січня 2005 року Артемівським міським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 121 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 26 жовтня 2010 року Артемівським міським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 4) 05 грудня 2019 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Литвинчука Д.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2020 року у нічний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно, через отвір у стіні, проник до вказаного будинку, звідки викрав пічні плити у кількості 8 штук, вартістю 960 гривень, які належать ОСОБА_2 .

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном зник з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 960 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

29 травня 2020 року у вечірній час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно, викрав металеві ворота та хвіртку, які належать ОСОБА_3 та представляють цінність як лом чорного металу, загальною вагою 600 кг., вартістю 1380 гривень.

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном зник з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 1380 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

25 липня 2020 року у вечірній час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно, викрав металеві ворота та опори у кількості 5 штук, які належать ОСОБА_4 та представляють цінність як лом чорного металу, загальною вагою 300 кг., вартістю 690 гривень.

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном зник з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 690 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальних актах, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 23 травня 2020 року у нічний час доби, він, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через отвір у стіні, проник до будинку АДРЕСА_3 , звідки викрав пічні плити у кількості 8 штук, які здав на пункт металобрухту, а на отримані кошти придбав продукти харчування.

По епізоду, який мав місце 29.05.2020, ОСОБА_1 пояснив, що 29 травня 2020 року у вечірній час доби, шляхом вільного доступу, таємно викрав металеві ворота та хвіртку біля будинку АДРЕСА_4 , які здав на пункт металобрухту, а на отримані кошти придбав продукти харчування.

По епізоду, який мав місце 25.07.2020, ОСОБА_1 пояснив, що 25 липня 2020 року, у вечірній час доби, шляхом вільного доступу, таємно викрав металеві ворота та опори біля будинку АДРЕСА_5, які здав на пункт металобрухту, а на отримані кошти придбав продукти харчування.

Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочинів, зазначивши, що він скоїв крадіжки, у зв`язку з важким майновим становищем. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та при призначенні покарання врахувати, що він має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою, та якій він допомогає матеріально по мірі можливості. Просив суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Майнову шкоду до теперішнього часу не відшкодував, однак надалі зобов`язався відшкодувати завдані потерпілим збитки.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, але надали до суду заяви, в яких просили розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 без їх участі, покарання призначити на розсуд суду. Майнова шкода, заподіяна обвинуваченим їм не відшкодована, однак претензій матеріального характеру до обвинуваченого вони не мають.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжок), вчинених повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Також доведеною, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, а його дії суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів (ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжких злочинів (ч. 3 ст. 185 КК України);

- особу винного, який одружений, не працює, не є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно (а.с.53 т. І), має на утримання малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 43 т. І), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 51 т. І), судимий (а.с. 55 т. І);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання вини, його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений, будучи судимим за вчинення умисного кримінального правопорушення, судимість за яке не знята та непогашена в установленому законом порядку (ч. 1 ст. 121 КК України), знову вчинив умисні корисливі кримінальні правопорушення проти власності, при цьому рецидив кримінальних правопорушень у даному випадку, повторність, як кваліфікуючу ознаку інкримінованого в провину обвинуваченому кримінального правопорушення, не утворює.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушення та кількість епізодів кримінальної діяльності, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не мав, ніяких дій, спрямованих на добровільне відшкодування завданої шкоди не приймав, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову, у період невідбутого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 05.12.2019 вчинив нові умисні корисливі кримінальні правопорушення проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, відповідно, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги повне визнання вини обвинуваченим, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, який, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, дав критичну оцінку своїм кримінальним протиправним діянням, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілих, які щодо призначення покарання обвинуваченому посилалися на розсуд суду, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, має на утримання малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 максимальної міри покарання у виді позбавлення волі, передбаченої санкціями ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

На переконання суду, таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного кримінального правопорушення, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за нове кримінальне правопорушення, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 дані кримінальні правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 05.12.2019, яким останнього було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України та засуджено до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, а тому, суд вважає за необхідне застосувати правила ст. 71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 05.12.2019.

При цьому, суд враховує правову позицію викладену в п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дня його фактичного затримання на приведення даного вироку до виконання.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлені, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 :

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-716е від 12.06.2020 (а.с.19-21 том. І), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 18 том І) складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1220е від 20.10.2020 (а.с. 39-41 том. ІІ), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 38 том ІІ) складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1329е від 13.11.2020 (а.с. 37-39 том. ІІІ), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 36 том ІІІ) складає 490 (чотириста дев`яносто) грн. 35 коп., а всього на загальну суму 1797 (одна тисяча сімсот дев`яносто сім) грн. 95 коп. (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази у даному кримінальному провадження відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 , покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 05 грудня 2019 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання на приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження :

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-716е від 12.06.2020 у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1220е від 20.10.2020 у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1329е від 13.11.2020 у сумі 490 (чотириста дев`яносто) грн. 35 коп., а всього на загальну суму 1797 (одна тисяча сімсот дев`яносто сім) грн. 95 коп. (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова