Ухвала суду № 95093885, 22.02.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1336/21

Провадження № 2/635/2010/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року селище Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області О.М. Пілюгіна, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренка Артура Ігоровича, ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту, третя особа Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень»,

ВСТАНОВИВ:

позивач подала до суду позовну заяву та просить зняти арешт з транспортного засобу MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/ номер шасі (кузова, рами) JMZGJ НОМЕР_2 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. про арешт майна боржника від 18 січня 2021 року у виконавчому провадженні № 64167445.

Разом з позовом суду подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Богатиренку Артуру Ігоровичу вилучати, передавати на зберігання, реалізовувати транспортний засіб MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/ номер шасі (кузова, рами) JMZGJ НОМЕР_2 , у виконавчому провадженні № 64167445.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що транспортний засіб MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/ номер шасі (кузова, рами) JMZGJ НОМЕР_2 , є предметом застави в рамках договору за яким позивач є заставодержателем і на вказаний автомобіль накладено арешт у виконавчому провадженні, де стягувачем є особа, яка не є заставодержателем щодо даного майна. Враховуючи, що у відкритому виконавчому провадженні, за умови вчиненого першого з трьох елементів звернення стягнення за ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (арешт-вилучення-реалізація) є об`єктивна загроза та формальна юридична можливість у приватного виконавця Богатиренко А.І. продовжувати виконавчі дії направлені на звернення стягнення на майно боржника, зокрема: вилучити транспортний засіб з переданням його на зберігання третій особі та реалізація майна фактично в подальшому унеможливить виконання рішення по даній справі у разі задоволення позову, тому позивач просить забезпечити позов.

Суд, аналізуючи норми діючого законодавства у їх застосуванні при вирішенні заявленого клопотання приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову, при цьому забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову і відповідно до частини першої цієї статті позов забезпечується, зокрема: відповідно до пункту 2 забороною вчиняти певні дії; відповідно до пункту 4 забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 11 ст. 151 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу кожного відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками вказаного судового процесу.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про її забезпечення, приходить до висновку що заявлені вимоги про заборону приватному виконавцю вилучати, передавати на зберігання, реалізовувати транспортний засіб у виконавчому провадженні задоволенню не підлягають, оскільки фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення у іншій справі № 922/2206/20, що суперечить позиції Верховного Суду яка полягає, в тому, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Крім того, суд враховує, що зупинення виконання рішення суду порушує права третьої особи АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

За викладених обставин обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства, тому суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-151 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренка Артура Ігоровича, ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту, третя особа Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень»– відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Судове рішення складено 22 лютого 2021 року.

Суддя О.М. Пілюгіна