Ухвала суду № 95093837, 22.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2320/21

Провадження № 2-з/638/151/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гріньова Руслана Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Моторс» про розірвання договору, стягнення коштів, штрафу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Моторс» (далі - ТОВ «Топ-Моторс») про розірвання договору, стягнення коштів, штрафу та моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року провадження у справі відкрито.

Одночасно з пред`явленням позову заявником подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок та статутний капітал ТОВ «Топ-Моторс».

Заяву мотивовано тим, що 24 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТОП-МОТОРС» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Топ-Моторс» зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 блок АВS № KNOW 43 7 AO, а останній прийняти товар та сплатити його вартість в розмірі 12 000,00 грн.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «Топ-Моторс» вартість товару, яка дорівнює 12000,00 грн., проте товариством зобов`язання щодо надання останньому у власність зазначеного предмета договору не виконано. Грошові кошти, які були сплачені за договором купівлі-продажу повернуті також не були.

Тривале невиконання ТОВ «ТОП-МОТОРС» умов спірного договору надає підстави вважати, що товариство умисно ухиляється від виконання зобов`язання, що створює додаткові ризики, пов`язані із подальшим невиконанням рішення суду у справі.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року по цивільній справі № 381/4019/18 визначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову ОСОБА_1 є розірвання зазначеного вище договору купівлі-продажу, стягнення сплачених грошових коштів за договором, штрафних санкцій та моральної шкоди.

Дослідивши викладені в заяві про забезпечення позову доводи та додані до заяви матеріали, суд дійшов висновку щодо неспівмірності виду забезпечення позову, про який просить останній, з заявленими позовними вимогами.

ОСОБА_1 не наведено переконливих доводів про співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Викладені в заяві доводи стосовно того, що тривале невиконання ТОВ «Топ-Моторс» умов спірного договору купівлі-продажу свідчить про те, що товариство умисно ухиляється від виконання зобов`язань, що створює додаткові ризики, пов`язані із подальшим невиконанням рішення суду, не є достатньою правовою підставою для задоволення заяви та забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок та статутний капітал ТОВ «Топ-Моторс».

Застосування зазначеного заходу забезпечення позову не може вважатися виправданим та співмірним заявленим позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з підстави відсутності умови співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, передбаченої ч.3 ст. 150 ЦПК України.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гріньова Руслана Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Моторс» про розірвання договору, стягнення коштів, штрафу та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Поволяєва