Рішення № 95093670, 22.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/19224/20

н/п 2/766/2697/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Булах Є.М.,

Секретар судового засідання Яковлєва О.М.,

Справа №766/19224/20, провадження №2/766/2697/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за

позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

до

відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

предмет та підстави позову: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та,-

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача.

26 листопада 2020 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якій просив визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим що, йому на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.1997 року належить квартира АДРЕСА_2 .

На момент придбання житла позивач перебував у шлюбі з відповідачем, а тому квартира перебувала у спільній сумісній власності подружжя.

З часу розірвання шлюбу у 2004 році відповідач у квартирі не проживає, комунальні платежі не сплачує, речей не має, однак зареєстрована.

27.08.2020 року сторони добровільно поділили спільне майно та відповідач продала позивачу належну їй Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 . Таким чином позивач став одноособовим власником вказаної квартири.

Відповідно до п. 13 Договору купівлі-продажу продавець (відповідачка ОСОБА_3 ) зобов`язалася знятися з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (десяти) робочих днів від дня підписання та нотаріального посвідчення договору.

Десять робочих днів сплинули ще 14 вересня 2020 року, однак відповідачка не знялася з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 . На неодноразові вимоги знятися з реєстрації відповідачка не реагує, обіцяє знятись з реєстрації після придбання іншого житла, однак іншу квартиру не придбала та почала уникати спілкування.

Факт реєстрації відповідача у будинку порушує право позивача як власника на вільне володіння, розпорядження і користування майном, також остання позбавлена можливості оформити субсидію на житлово-комунальні послуги.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що відповідач втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 , добровільно не вчиняє дій по здійсненню зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а тому позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

22 лютого 2021 року ОСОБА_3 надала суду заяву за змістом якої визнала заявлені в позові вимоги. Розгляд справи просила провести у її відсутність.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.02.2021 року.

У час призначений для розгляду справи позивач не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У час призначений для розгляду справи відповідач не з`явилася, 22 лютого 2021 року надала суду заяву за змістом якої визнала заявлені в позові вимоги. Розгляд справи просила провести у її відсутність.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Таким чином, враховуючи згоду позивача та згоду відповідача про розгляд справи у їх відсутності, за наявних доказів в матеріалах справи про належне повідомлення учасників справи про день, час та місце судового розгляду справи, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи і з урахуванням прийняття судом визнання позову відповідачем ухвалити судове рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не застосовувались.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.04.1997 року державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Маршаловою Л.В. зареєстрованим в реєстрі за №4-490, придбав квартиру АДРЕСА_2 .

12 червня 2003 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, про що 12.06.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м. Херсона зроблено запис №263 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

Згідно витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №221719267 від 27.08.2020 року ОСОБА_4 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 (на підставі договору купівлі-продажу Ѕ частки квартири від 27.08.2020 року)

Як вбачається з договору купівлі продажу нерухомого майна від 27.08.2020 року р.№ 852, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.08.2020 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., за р.№ 851, та зареєстрованим 27.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 37919809, реєстровий номер 2154527165101 на праві приватної власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_2

27 серпня 2020 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №222026466 від 31.08.2020 року ОСОБА_4 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 (на підставі договору купівлі-продажу №4-490 від 01.04.1997 року)

Факт реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 підтверджується інформацією з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС України в Херсонській області та підтверджується особистою заявою ОСОБА_4 від 22.02.2021 року про визнання позову.

Згідно акту перевірки, складеного 25.11.2020 року головою ОСББ «Карбишева, 8», за адресою: АДРЕСА_4 проживає: ОСОБА_1 ОСОБА_4 – колишня дружина зареєстрована, але не проживає з 2004 року. Особистих речей за місцем реєстрації ОСОБА_4 не має, спільне господарство не ведеться.

V. Оцінка Суду.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.

Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 Цивільного кодексу України.

Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що право користування житловим приміщенням власником житла є одним із засобів реалізації права власності і похідним від права власника на житло.

Відповідно до частини четвертої статті 156 Житлового кодексу України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16)

Відповідно до ч. 2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі, про що ним було подано письмову заяву, і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття визнання позову відповідачем.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Квитанцією №0.0.1920173785.1 від 25.11.2020 року підтверджується, що позивач при зверненні до суду сплатив суму судового збору у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, що кореспондується зі змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 420,40 грн. З відповідача ж підлягає до стягнення на користь позивача 420,40 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 206, 258, 259, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 50% сплаченого судового збору у розмірі - 420 грн. 40 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 420, 40 грн., що становить 50 % судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.1920173785.1 від 25.11.2020 року в сумі 840, 80 грн., який сплачено за реквізитами:

Отримувач - УК у м. Херсоні/м Херсон/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959779;

Банк отримувача - Казначейство України;

Код банку отримувача (МФО) 899998;

Рахунок отримувача UA 368 9999 8031 3181 2060 0002 1002;

Призначення платежу - *;101; НОМЕР_1 ;22030101; от ОСОБА_5 Судовий збiр (Державна судова адмiнiстрацiя України, 050) ,листопада 2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.02.2021 року.

Суддя Є.М. Булах