Рішення № 95093402, 23.02.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/737/20 Провадження № 2/613/26/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Семененко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/737/20, пров. № 2/613/26/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», представники позивача Гребенюк О.С., Мерлукова В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.07.2007 року станом на 31.03.2020 року у розмірі 138 360 грн. 32 коп. та судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву від 11.07.2007 року, згідно якої отримав кредит, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8 000 грн. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2020 року становить 138 360,32 грн., яка складається з наступного: 6 943,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 128 150,11 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 3 266,40 грн. – заборгованість за пенею. Позивач вказує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов, у якому зазначив, що з позовними вимогами не згоден, посилаючись на те, що він дійсно 11.07.2007 підписав заяву на отримання кредитної картки Універсальна з кредитним лімітом 2 200 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості (36% на рік). Позивачем в наданому розрахунку заборгованості за договором від 11.07.2007 зазначено відсоткову ставку за кредитом 36%, а станом на 01.04.2015 відсоткова ставка складає 43,2 %, при цьому не зазначені підстави для встановлення відсоткових ставок. ОСОБА_1 жодним належним чином не було повідомлено про збільшення процентної ставки АТ КБ «ПриватБанк». Також зазначив, що у підписаній ним заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи розмір боргу і порядок його нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.07.2007 року, посилається на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід`ємні частини договору. У наданому позивачем Витягу на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та інші умови. Але при цьому відповідач не надав підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов ОСОБА_1 ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву – анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». Також відсутнє підтвердження, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили саме такі умови. Крім того, роздрукований документ без будь-яких ідентифікаторів не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення сторони позивача, яка може в будь-який час вносити і вносить відповідні зміни в умови та провила споживчого кредитування. Також ОСОБА_1 вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (111.07.2007 року) до моменту звернення до суду, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин при відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розміру пені та штрафів, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Просив застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що позивачем зазначено, що згідно з розрахунком заборгованості за Договором останній платіж на погашення боргу в сумі 344, 79 грн. було здійснено 29.06.2016 шляхом переказу коштів між рахунками списання з картки відповідача. Тобто на момент подачі позовної заяви до суду, строк позовної давності, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.07.2007 року сплив, так як з вказаним позовом позивач повинен був звернутися ще у вересні 2019 року, а фактично звернувся до суду за захистом своїх прав лише 15.06.2020 (дата підписання позовної заяви). Крім того, зауважив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, не завірений належним чином, не зазначено особу, яка його підписала та не вказано відповідальну особу за його виконання.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який за для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує і волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 13 років. Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився.

З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача – баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Щодо зміни розміру процентної ставки позивач зазначив, що підвищення відбулось тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці.

Щодо правомірності договірного списання, зазначив, що таке право банку було обумовлено при укладенні договору.

Щодо строків позовної давності, на які Відповідач посилається, то вони не можуть бути враховані, оскільки строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності.

Також позивач зауважив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заходи забезпечення позову та доказів не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Судом встановлено, що 11.07.2007 року відповідачеві було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 зі строком дії карти до грудня 2008 року. В подальшому вказана карта неодноразово перевипускалась, остання карта видана 04.11.2013 року зі строком дії – до серпня 2017 року, що підтверджується довідками, наданими позивачем /а.с.19-20/.

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово змінювався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 /а.с. 19/. Тобто позивач свої обов`язки виконав в повному обсязі, шляхом надання відповідачу можливості розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

ОСОБА_1 умови кредитного договору виконував не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка згідно з наданим банком розрахунком станом на 31.03.2020 року становить 138 360, 32 грн., яка складається з наступного:

-заборгованість за тілом кредиту – 6 943 грн. 81 коп.;

-заборгованість за нарахованими відсотками – 128 150 грн. 11 коп.,

-заборгованість за пенею – 3 266 грн. 40 коп.

Жодних доказів, які б спростували наявність заборгованості по тілу або підтвердили її погашення /копії квитанцій, тощо/ відповідачем не надано, у зв`язку з чим, виходячи з положень ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку сторін довести свої вимоги або заперечення, суд вважає, що наявність заборгованості по тілу кредиту у зазначеній сумі, підтверджено належними доказами.

Водночас суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки /штрафу, пені/ застосовується спеціальна позовна давність в один рік /п.1 ч.2 ст.258 ЦК України/

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Останній платіж на погашення кредиту було здійснено шляхом погашення з іншої карти 09.04.2017 року, що підтверджується випискою по рахунку /а.с.11-18/, в подальшому відбувалося лише самостійне списання коштів банком.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі N 161/15679/15-ц (провадження N 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою волю згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта".

Отже суд доходить висновку, що договірне списання грошових коштів не може призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання. Такий висновок узгоджується з висновками, що містяться в постанові ВС КЦС від 13.01.2020 року у справі №442/5498/16-ц.

Тому, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 10.07.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку, а відповідач заявив про застосування позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу – у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості з відсотків у сумі 128150.11 грн., про що просив позивач, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд не бере до уваги, посилання відповідача, що сторонами не узгоджені жодні умови укладеного договору, оскільки базова відсоткова ставка у розмірі 36 % на рік визначена безпосередньо в анкеті заяві, підписаній відповідачем /а.с.21/.

Строк позовної давності до вимоги про стягнення відсотків складає три роки і відповідачем заявлено про його застосування; строк дії картки закінчується 01.07.2017 року, що підтверджується матеріалами справи /а.с.20/, день подачі позову – 10.07.2020 року.

Отже вимога про стягнення відсотків за період до 01.07.2017 року не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимоги про стягнення відсотків, нарахованих після 01.07.2020 року суд зазначає наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Строк кредитування /строк дії картки/ закінчився у липні 2017 року, що підтверджується довідкою банку про кредитні карти, що були надані відповідачу ОСОБА_1 із зазначенням номерів карт, дат відкриття рахунків та терміну їх дії /а.с.19-20/. Так термін дії останньої карти – липень 2017 року. Даних про видачу інших карт, перевипуск карт та терміни їх дії – суду не надавались.

Отже нарахування відсотків поза межами строку дії картки – не відповідають вимогам закону, тому вимоги про стягнення відсотків поза межами строку дії картки /після липня 2017 року/ також не підлягають задоволенню, що узгоджується з висновками ВП ВС, викладеними у постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що у підписаній відповідачем заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Щодо наданого позивачем Витягу з Умов і правил надання банківських послуг, то суду не надано доказів, що саме з цими Умовами та Правилами відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Отже, беручи до уваги правову позицію, висловлену у постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення пені.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, суд за заявою учасників справи, які не брали участі у справі, поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач – АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код в ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 23 лютого 2021 року.

Суддя